Покровська церква (с.Піддубці, Волинська обл.): карта, опис

У селі Піддубці, що на Волині, луцькі монахи у середині XVІ ст. заснували невеличке поселення монастирського типу (скит). Швидше за все вони захотіли усамітнитися. На основі цього поселення і з'явилася православна обитель: монахи збудували чернечі будівлі та дерев'яний храм Різдва Пресвятої Богородиці, в який привезли образ Божої Матері, що славився своєю чудотворною силою і зціленнями.

Видатний архітектор XVІІІ ст. єзуїт Павло Ґіжицький на кошти Людвіги Гонорати, що була дружиною київського воєводи Станіслава Любомирського, власника Дубна і Рівного, на місці дерев'яної церкви збудував мурований православний храм Різдва Пресвятої Богородиці, який спочатку був греко-католицьким: у церкві грав орган, співав чудовий хор і грав відомий на всю область духовий оркестр. Князь Михайло Радзивил у 1745 р. здійснив розкішне декорування храму. Церква вимурована з видовженою частиною вівтаря, фланкованими баштами-дзвіницями, має вигляд дев'ятиверхого храму з характерними бароковими фронтонами. Інтер'єр церкви оздоблений дерев'яним різьбленням XІX ст. та орнаментальним живописом. Іконостас виготовлений з дерева, чотириярусний, вкритий позолотою. Поблизу храму розташована мурована брама, яка залишилася від колишньої огорожі. Біля храму знаходилося джерело з цілющою водою. Церква збудована у стилі пізнього бароко, масивні пілони підтримують великий восьмигранний верх, прикрашений бароковою банею і ліхтариком. За своїм планом будівля – складна, використані численні східні мотиви.

У 1868 р. церква отримала нову назву: Покрови Пресвятої Богородиці (Піддубці, Луцький район), з цього часу розпочав правити богослужіння православний священик Іван Берегович, що народився на Волині і закінчив духовне училище в Мильцях, а згодом – і Волинську духовну семінарію. За історичними джерелами, у 1891 р. у квітні цей храм відвідала Леся Українка. На початку XX ст. церкву відремонтували, про що йдеться в описі 1911 р.

В роки Першої світової війни на деякий час з будівлі вивезли чудотворну ікону Богородиці до Києва, яку згодом повернули. Під час Другої світової війни у церкву потрапив снаряд, але він не розірвався – це було справжнє диво. Однак, після закінчення війни церква почала поступово руйнуватися.

У 2006-2008 р. з державного бюджету було виділено кошти для реставрації цієї визначної пам'ятки. Храм був відновлений, але змінився його автентичний вигляд, що має негативні наслідки у збереженні естетичних цінностей.

Andrij