Село Залав'є: карта вулиць, фото, опис

Cело Залав'є Тернопільської області вперше згадується у писемних джерелах, у земських книгах міста Теребовля 1423 році і знаходиться на березі річки Серет, на 1 км нижче за течією від місця впадіння в неї річки Гнізна. Поблизу цього села було виявлено археологічні пам'ятки трипільської культури, залишки поселення епохи палеоліту і зброю часів Київської Русі

У 1451 році зустрічаємо писемну згадку про Яна "із Залав'я і Чорнушович". Імовірно, йдеться про воїна, лицаря Яна Германовського із Теребовлі. У 1464-1474 селом володів землевласник німецького походження Миколай Троян "із Залав'я, Бабенич та Войтович". Після його смерті, 16 жовтня 1464 року спадок поділили між вдовою Анною та синами Михайлом, Андрієм, Вацлавом та Миколаєм. У той час село входило у склад Теребовлянського воєводства.

Під час люстрації 1661-1665 років стверджено, що Залав'є – власність Петра Ледоховського та його дружини Гелени з Трибуховських, на підставі привілею короля Яна Казимира. У той час, згідно документів люстрації, тут було 15 мешканців, 2 млини, 2 стави і корчма. Що цікаво, люстратори так і не знайшли вищезгаданого поселення "Бабеничі" і записали, що це, мабуть, якесь місцеве урочище, назва якого стерлась із людської пам'яті з плином віків.

Місцеві мешканці вважають, що назва села виникла через його розташування неподалік від села Зеленче, де колись була пристань княжої Теребовлі і торговиця, і таким чином люди будували житла за купецькими лавами. У цих лавах ще у княжі часи крамарі виставляли свій товар. Об'єднавшись із кількома хуторами, село торгувало за лавами, за якими воно було розташоване. З того часу цю місцину і почали називати – Залави. Упродовж історії свого існування поселення було повністю знищене під час нападу турків і татар у 1453 і у 1467 роках, а також – під час битви при Зборові у 1649 році.

У 1682 році загони татар знову знищили село, а також – хутори, тож більше їх ніхто не відбудовував. У 1848 році тут, як і на інших теренах Галичини, було скасовано панщину. Протягом 19 – першої половини 20 століття власниками села були спершу пани Яблонські, а далі – графи Козібродські, маєток та палац котрих досі зберігся у сусідніх Підгайчиках. У липні 1888 року було освячено двокласну мішану школу-філію з українською мовою навчання. Відомо, що у 1890 році у цьому селі знаходився вже 141 будинок, тут проживало 793 особи.

У 1900 р. селяни приступили до будівництва своєї власної церкви, яку збудували у 1903 році – муровану церкву Пресвятої Трійці. У цей же час у цьому селі було організовано філію товариства "Просвіта" із читальнею, у 1919 році – спортивно-пожежне товариство "Сокіл", а у 1933 році – гурток "Рідної школи". Навесні 1914 року з ініціативи місцевих просвітителів тут було відкрито перший на Теребовлянщині пам'ятник Тарасові Шевченку, приурочений до 100-річчя від дня народження геніального поета. Відомо, що на відкритті цього пам'ятника із промовою виступив видатний тогочасний діяч Галичини, прадід Олега Тягнибока – Лонгин Цегельський. А "наймолодшою" пам'яткою села є римо-католицька філіальна каплиця, котра датується 1933-1935 роками.

У роки Другої світової війни на її фронтах загинуло 15 місцевих мешканців, ще 14 – пропали безвісти. Упродовж 1945-1950 рр. було заарештовано і вивезено на заслання 31 мешканця, які у ті часи брали участь у боротьбі проти радянської влади. У 1949 році – організовано колгосп. У наш час, вже у ХXІ столітті численні земельні паї орендує ПП "Зоря-Агро".

У липні 2020 року внаслідок адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Теребовлянського району село увійшло до складу Теребовлянської міської громади Тернопільського району. Cело Залав'є є батьківщиною відомого етнографа і музиканта – Федора Маковського (1895-1959). З давніх-давен місцевим ремеслом було плетіння кошиків (очевидно, береги Серету тут багаті на зарості лози).

Andrij