Ви теж можете додати фото, звіт, туристичний об'єкт, статтю! Cтати автором!

Село, що поміщається у одній багатоповерхівці

 Юлія    30.05.2016  1870

Серед зелених морів пахучих трав, широколистих лісів і польових квітів, під високою блакиттю неба, на Лановеччині, розкинулось моє рідне мальовниче село - Шили. Тут милують око вузенькі, чисті вулички та акуратні білі хатинки, обсаджені калиною, високими мальвами та пахучою матіолою. Ще здалеку золотиться високий купол церкви, яка має свою цікаву історію. В центрі стоїть маленька школа, де колись, кажуть, жив пан і під будинком є підземний тунель. І, напевно, усім цікаво, чому село має таку незвичну назву - Шили. З уст старожилів я почула захоплюючу легенду про походження села. В часи, коли наша земля плюндрувалась турками і татарами, все нищилось, люди тікали хто куди. Серед непрохідних лісів та цілющих джерел поселились двоє закоханих. Згодом у них народилось два сини Шил та Шим і дочка Реш. Діти розселились одне біля одного - так і утворилися села Шимківці, Решнівка та Шили. Крізь роки, крізь століття пронесли люди цю назву, що збереглася до наших днів.

Шили. Церква Різдва БогородиціДзвіниця церкви Різдва БогородиціЦерква у ШилахКолишній панський будинок (зараз - школа)

Здається, жити в Шилах зручно і приємно. І село гарне, і чудова природа, і люди тут привітні та доброзичливі, але існує болюча проблема, що потребує негайного вирішення - різкий спад населення.

Поспілкувавшись з секретарем сільської ради Юрчак А.Ф. я дізналася, що це справді так. Колись село належало до Польщі, Вербовецької гміни і тоді воно було набагато більше, сімї - багатодітні : 5-9 дітей. А в 2005 р. в Шилах було 110 дворів і проживало лише 335 жителів, що майже вдвоє менше, ніж в 1931 р. Також Антоніна Федорівна навела такі дані народжуваності дітей за останні роки. Якщо в 1990-2000 рр. у селі народжувалось від 5 до 9 дітей щороку, то в 2003 - 2 дітей, 2004 - 3, 2005 - 1, 2006 - 4 дитини. Ця демографічна проблема є дуже болючою, оскільки сільська школа під загрозою закриття. За словами директора школи Романишиної Л.М. зараз в школі навчається 43 учні, в 3-ому класі 1 дитина! В селі різко зменшується кількість людей - щороку на 2-5 чол. На 1.01.2000 р. налічувалось 113 дворів і 344 чол. На 2001 р. - 113 дворів та 341 чол. На 2003 р. - 110 дворів і 340 чол.

Ми знаємо, що по всій Україні демографічна ситуація з кожним днем все погіршується. Смертність переважає народжуваність. Раніше до різкого спаду населення призводила велика кількість вбитих на війні 1941 р., сталінські репресії, голод, чорнобильська катастрофа. Ще раніше людські життя забирали епідемії чуми, тифу, холери. Та все ж люди трималися, виживали, відбудовувались. І ніщо не могло їх зламати. В чому ж тепер проблема?

Насамперед - висока смертність. Вмирають молоді люди. Деякі їдуть за кордон. Багато молоді переїжджає в міста на постійне проживання, тому що роботи в селі за спеціальністю - немає, а як є, то зарплати навіть не вистачить на прожиття. Раніше процвітав колгосп, головою якого був Яблонський В. Б. Оброблялися величезні багаті поля, як говорить Василь Борисович . Поля - родючі, давали прибутки, люди мали на що жити. Потім колгосп розпався, і більша частина полів позаростала бур'янами, бо зараз земля є приватною і обробляється тільки незначна її частина, тому і багато людей залишились без роботи.

Зараз кількість людей в селі настільки мала, що може розміститися в одному багатоповерховому будинку міста! І сама собою приходить страшна думка: а що буде далі?

Я думаю, що це - дуже серйозна проблема, яку вирішувати потрібно негайно! Держава повинна подбати про села, тому що усе починається з малого. Нехай вони маленькі і непомітні, та все ж грають важливу роль в творенні справжньої держави. Вони є годувальниками країни. Саме в селах зберігаються національні звичаї і традиції, тут лунають українські пісні та наша рідна мова. Тут наша національна гідність і героїчне минуле, тут – саме серце України!

Тому не можна дозволити, щоб село просто зникло, стерлося з людської пам'яті! Щоб його історія, героїчне минуле, пройшовши крізь віки, тепер були забуті! Ми не можемо цього допустити! Тому село це - наше минуле, теперішнє і майбутнє! Це - наша історія, історія наших дідів і прадідів, наших славних гетьманів і козаків, історія, без якої немає нас і нашого майбутнього, історія, яку ми не в праві забути!

Джерело: невідоме, повідомте будь ласка

Додати коментар
Ім'я* (буква, далі букви цифри _-.&)
Email* (залишиться у таємниці)
Коментар*
Додати Очистити
 
Зачекайте будь ласка