Тернопільська область: карта, фото, опис

Тернопільська область розташована на заході України. На півночі межує з Рівненською, на півдні – з Чернівецькою, на сході – з Хмельницькою, на південному заході – з Івано-Франківською та з Львівською областю на заході.

Тернопільська область, площа якої 13,8 тис. кв. км., поділяється на 17 адміністративних районів і має 18 міст, з яких лише одне (Тернопіль) – обласного значення. Станом на серпень 2013 р. чисельність населення становила біля 1.75 млн. осіб. Середня густота населення складає приблизно 78 осіб на 1 км.кв. Цікавим є те, що у області чисельно переважає сільське населення. До найбільш населених районів належать: Борщівський, Кременецький, Теребовлянський і Тернопільський, до найменш заселених – Шумський і Бережанський.

Природа, відпочинок

Туристично-рекреаційна галузь займає особливе місце у регіоні і вважається пріоритетною. Для області характерний значний рекреаційний потенціал: мережа транспортних сполучень, культурна спадщина, розвинута туристична індустрія. Цей потенціал – конкурентоспроможний, оскільки його складовими є природа, історія, клімат, а також – лікувально-бальнеологічні можливості: тут зосереджені запаси мінеральних вод "Нафтуся" і "Моршинська", синя глина, торфи та лікувальні грязі, що сприяє розвиткові туристичного бізнесу. У області нараховується 18 санаторно-курортних закладів, з яких – 10 санаторіїв, 5 санаторіїв-профілакторіїв, 3 бази та інших відпочинкових зон. До найвідоміших санаторіїв належать: офтальмологічний санаторій "Барвінок" (Зборівський район Тернопільської обл., неподалік м. Почаїв), бальнеологічний – "Збруч" (розташований в унікальному куточку природи "Медобори", серед лісового масиву на межі Тернопільської та Хмельницької областей), а також – бальнеологічний, грязьовий – "Медобори" (знаходиться на відстані 20км. від Тернополя, на 16га мальовничих Подільських Товтр). У санаторії "Барвінок", крім лікування офтальмологічних захворювань, займаються лікуванням органів дихання, опорно-рухового апарату та нервової системи, а також тут практикується кліматотерапія і лікувальний масаж. У санаторії "Збруч" лікують захворювання нирок, сечостатевої, ендокринної, дихальної систем, лікувальний заклад створений на базі Новозбручанського джерела мінеральних вод. Санаторій "Медобори" – скарбниця лікувальних засобів, тут відновлюють своє здоров'я після перенесених інфарктів, цереброваскуляних порушень, лікують захворювання серцево-судинної системи та органів травлення, допомагають при патології розвитку вагітності тощо.

У області нараховується більше ста об'єктів спелеології: печери "Кришталева", "Озерна", "Млинки", тощо. Печера "Оптимістична" вважається найбільшою за своїми розмірами у Європі, а також – найоб'ємнішою у світі серед гіпсових печер. Печера "Кришталева" пристосована для масового туризму, довжина електрифікованого маршруту складає 2800м. Нещодавно до числа туристично-обладнаних печер додалася також печера "Вертеба" поблизу с.Більче-Золоте. До основних природних об'єктів екскурсійного туризму належать: Кременецькі гори, Товтровий кряж, Дністровський каньйон і карстові печери.

Заповідники і заказники Тернопільщини займають приблизно 8,5% території області. Тут нараховується 308 пам'яток природи, 89 заказників, 18 парків–пам'яток садового мистецтва, 9 дендропарків, 4 заповідні урочища, 3 ботанічні сади, державний природний заповідник "Медобори" і регіональні ландшафтні парки "Зарваниця" і "Загребелля". Флора Тернопільщини налічує чимало реліктових видів, серед яких – осока біла, осока низька, хвощ великий, молочай багатобарвний тощо. Деякі рослини занесені до Червоної книги України. Державний природний заповідник "Медобори" знаходиться в межах Гусятинського і Підволочиського районів області, його створено з метою збереження унікальних природних комплексів Подільських Товтр (Медоборів). Товтри – це вузькі горбисті пасма, ізольовані горби, що підіймаються над прилеглою територією на 60-100м. Заліснена частина Товтр (у межах України) відома своїми медоносними рослинами, звідси походить їхня інша назва – Медобори. Ця височина простяглася від селища Підкамінь Львівської області через Тернопільську та Хмельницьку, а також через Молдову – аж до Румунії.

До рукотворних пам'яток природи належить відоме Тернопільське озеро, площа якого сягає 400га., розташоване на річці Серет, на місці численних боліт, які тут знаходилися. Озеро було створене ще у 16 столітті, під час розбудови оборонних споруд міста. У водоймі колись розводили щук, карасів, карпів, сомів та окунів. Однак, у на початку XX ст. озеро почало заростати мулом, і було відновлене і розчищене у 50-их роках. Окрасою водойми був Великий фонтан, стара конструкція якого затонула у 2003р., однак у 2007 р. фонтан частково відновили, його функція полягає у тому, щоб створити штучне перемішування води і запобігти замуленню водойми.

У регіоні знаходиться знаменитий Дністровський каньйон, який утворений річкою Дністер і розміщений на межі Тернопільської, Івано-Франківської, Чернівецької та Хмельницької областей. Його загальна довжина дорівнює близько 250км., він вважається найбільшим каньйоном у Європі, за результатами Інтернет-опитування 2008 р. визнаний одним із семи природних чудес України. Напевно всі бачили надзвичайну панораму міста Заліщики, яке, подібно до Кам'янця-Подільського, розташоване на півострові і, практично з усіх боків оточене вигином Дністра. Для Дністровського каньйону характерний своєрідний мікроклімат, у його долинах температура є вищою, ніж на рівнині. Долини рік - лівих притоків Дністра, теж часто каньйоноподібні, тут зустрічаються прекрасні водоспади, наприклад Русилівський каскад або ж знаменитий Джуринський водоспад біля с. Нирків, найвищий водоспад рівнинної частини України.

Туризм, пам'ятки

До архітектурних пам'яток Тернопільщини належать замки XІV – XVІІ ст., православні і католицькі храми, унікальні сакральні дерев'яні споруди, ратуші, палаци, старовинні кам'яниці тощо. Хоча на Тернопільщині збереглося найбільше в Україні замків, проте практично всі перебувають на різній стадії руйнування. Одним із небагатьох винятків є Збаразький замок. Він розташований на Княжій горі, дещо осторонь від центру старого Збаража. Першу кам'яну фортецю тут заклав князь Дмитро Корибут. Цю споруду двічі руйнували татарські орди, згодом замок був відновлений за проектом італійського архітектора під керівництвом інженера Андреа дель Аква. Першопочатково перебуваючи у не кращому стані, порівняно з іншими замками, він був фахово відреставрований, і на сьогодні перетворився у першокласний музей та туристичний комплекс.

Зусиллями ентузіастів розпочався підйом з руїн Бережанського замку (споруда збережена на 60-70%), проте через брак коштів роботи ідуть дуже повільно. Вже зараз тут функціонує невеличкий музей. Частково відновлено замок у Скалаті. Проте, навіть споруди, котрі перебувають у руїнах, вражають своєю могутністю та тією майстерністю, з якою вони вписані в оточуючий ландшафт. Їх десятки, відмітимо, наприклад, найбільш мальовничі Язловецький у надзвичайно цікавому селі Язлівець, Кременецький, Сидорівський, Теребовлянський замки. В обласному центрі збереглася також основна будівля Старого замку. Тернопільський замок, зведений на лівому березі річки Серет з метою охорони південно-східних кордонів Речі Посполитої від нападів кримських татар, є символом Тернополя і вважається його найдавнішою будівлею. Кременецький замок – старовинна фортеця, від якої залишилися лише руїни після того, коли у 1648 р. загони козацького полковника Максима Кривоноса майже зрівняли фортецю з землею. Дивом уціліли залишки надворотової вежі з готичним арочним проїздом, башта над новим будинком і шматки стін. Найзначніші твердині області об'єднані у Національний заповідник "Замки Тернопілля".

До видатних сакральних пам'яток відносяться: Домініканський костел у Тернополі (XVІІ ст.); костел Різдва Богородиці (XVІІ ст.) Вірменський костел (XVІІІ ст.) та Собор Святої Трійці (XVІІІ ст.), які знаходяться у Бережанах; оборонна Успенська церква у Збаражі (XVІІ ст.), а також – комплекс монастиря бернардинів (XVІІ ст.). Вражає незвичними бароковими формами костел Пресвятої Трійці у Микулинцях. Цей прекрасно відреставрований храм є, по суті, унікальним для нашого краю.

Вірменський костел у Бережанах (XVІІІ ст.) споруджений у стилі рококо (пізнього бароко) на кошти місцевого жителя Деодата Горбача, цю споруду охороняв високий мур, який перетворював костел на один з елементів оборонної фортифікаційної лінії. У центрі Бережан, фасадом до площі Ринок розміщений Собор Святої Трійці (XVІІІ ст.), який колись поєднував у своїй архітектурі готично-ренесансні форми, проте через численні перебудови його стиль значно змінився. Оборонна Успенська церква у Збаражі, зведена на початку XVІІ ст., належить до найдавніших архітектурних пам'яток міста, які збереглися до наших днів. Особливу увагу відвідувачів привертають оборонна дзвіниця храму та сонячний годинник. У Збаражі також знаходиться комплекс монастиря бернардинів (XVІІ ст.). До складу цього комплексу входять: костел святого Антонія (1723 р.), зведений у стилі бароко, келії бернардинів (1627-1637 р.), дзвіниця (1746 – 1755 р.) і оборонні мури (1627 – 1637 р.) Ця обитель з костелом були засновані князями Збаразькими, а завершив будівництво Януш Вишневецький разом з дружиною Євгенією.

Вражають своєю могутністю колишні оборонні храми. Три дещо схожі між собою костели, котрі беруть свій початок ще в часи панування готики - костел св.Антонія у Залізцях, костел Пресвятої Трійці у Підгайцях та костел Успіння Діви Марії у селі Біще, на жаль, стоять у руїнах. Більше пощастило церквам східного обряду. Найвидатнішими храмами є: церква Воздвиження Чесного Хреста (надставна) в обласному центрі, Успенська церква у Підгайцях, монастирська василіянська церква Преображення Господнього у с.Підгора біля Теребовлі, Спасо-Преображенська церква у селі Залужжя біля Збаража, Свято-Миколаївська церква у Бучачі та десятки інших.

Порівняно з сусідніми областями, на Тернопільщині збереглося менше дерев'яних храмів. Дерев'яна церква Успіння Богородиці (XVІІ ст.) прикрашала Микулинецьку частину Тернополя, через два століття цей храм розібрали, а на його місці спорудили кам'яний, який був майже повністю знищений у 1962 р. Нині церкву відбудували, вона знову милує око подорожуючих і прихожан. У передмісті Бережан притулилася дерев'яна церква святого Миколая (XVІІ ст.), яка вважається шедевром давньої архітектури. Старовинний Чортків пишається аж двома деревяними храмами: Успенською церквою та церквою Вознесіння Христового, обидві фахово відреставровані і перебувають у доброму стані. Цікава церква Преображення Господнього у Підгайцях. Чимало практично невідомих перлин дерев'яної архітектури збереглися у невеликих селах, наприклад Надрічному або Урмані (обидва - Бережанський район).

Серед пам'яток містобудування виділяється будівля Міської ратуші у Бучачі (XVІІІ ст.) та єзуїтський колегіум (XVІІІ ст.) у Кременці. Міська ратуша розміщена у нижній частині Бучача. Фронтон головного фасаду увінчаний родинним гербом графів Потоцьких. Колись фасад споруди прикрашали 14 статуй, однак через історичні лихоліття до наших часів збереглися лише 9. Архітектор П.Гіжицький збудував ансамбль єзуїтського колегіуму, в якому гармонійно поєднуються стилі легкого і розкішного рококо з величчю та суворістю барокового стилю.

У період кінця 18 - початку 20 ст., коли татарські набіги на край вже припинились, а шляхта привозила зі своїх европейських мандрівок враження про розкіш тамтешніх міст та запрошувала до себе їхніх будівничих, багато замків було перебудовано на першокласні великопанські резиденції, палацово-паркові комплекси. І хоча після Першої та Другої Світових воєн від більшості із них теж мало що зосталось, дещо все ж збереглося. Варто згадати величний Вишнівецький замковий палац (XV-XVІІІ ст., у містечку Вишнівець, один із небагатьох палаців, де вже триває створення музею), порівняно маловідомий Струсівський палац - маєток Голуховських (зараз тут школа-інтернат), палац графа Бадені у Коропці (XVІІІ ст., на жаль зараз руйнується), палац Потоцьких-Реїв у Микулинцях, оточений прекрасним парком (тепер тут лікарня) та мисливський палац Потоцьких у селі Рай на околиці Бережан (школа-інтернат), садиба О.Вороніна у Білокриниці (коледж).

Ну і, звісно, необхідно згадати, що власне на Тернопільщині знаходяться два чи не найвідоміші християнські святі місця Західної України. Свято-Успенська Почаївська Лавра сягає своїм корінням ще княжих часів, і є величезним комплексом з кількох храмів, келій та печер, до якого входить також віддалений на 2 км Свято-Духівський скит. Зараз Лавра перебуває у підпорядкуванні УПЦ МП. Не менш давньою є й історія Марійського Духовно-Відпустового центру у Зарваниці. Тут розташова старовинна церква Пресвятої Трійці з Зарваницькою Іконою Богородиці, а на зламі 20-21 століть духовенством та вірними УГКЦ відновлено і розширено великий комплекс з чудотворним джерелом, собором, дзвіницею, хресною дорогою, купальнею та монастирем студитів. А неподалік - село Заздрість, де на частково збереженому родинному обійсті створено садибу-музей Патріярха Йосипа Сліпого.

Збереглося також чимало єврейських святинь, на жаль практично всі - у руїнах, а новіші (19 - поч.20 ст.) - перебудовані до невпізнання. Найсильніше враження справляє, мабуть, велетенська оборонна синагога у Підгайцях, перебудована з колишнього аріанського храму. Змагаються з нею могутністю та товщиною стін ще два храми - синагога у Гримайлові та Сатанові. Цікава божниця з червоної цегли знаходиться у Струсові, неподалік від центру містечка. Загалом же у області можна оглянути біля трьох десятків синагог. А найкраще збереглася Гусятинська синагога, у котрій до недавнього часу розташовувався краєзнавчий музей.

Вище згадана лише мала частина найвідоміших пам'яток Тернопілля. А щоб побачити тисячі інших - достатньо лише кілька разів клацнути мишкою по сторінках "Дримби".

Географія та економіка

Географічне положення області визначається такими координатами: крайня західна точка (с. Дуляби Бережанського району), східна (с. Окопи Борщівського району, тут знаходиться відома фортеця "Окопи Святої Трійці"), північна ( с. Переморівка Шумського району), південна (с. Білівці Борщівського району). Площа області дорівнює 13,8 тис. кв. км., це становить 2,3% території України.

У Тернопільській області нараховується приблизно 880 ставків, 26 водосховищ і понад 1400 річок, досить великими вважаються 120, що мають довжину понад 10км. кожна. Ці річки належать до басейнів Дністра (Джурин, Збруч, Золота Липа, Коропець, Нічлава, Стрипа, Серет) і Прип'яті (Вілія, Горинь, Іква). Звісно, найбільшою рікою є Дністер, близько 80% усіх річок області належать саме до його басейну. Річки басейну Прип'яті течуть у північно-східному напрямку, а їхні гирла виходять за межі області. Загалом область небагата на водні ресурси і займає лише 15-те місце в Україні, для регіону характерна нерівномірність їхнього розподілу. До дестабілізуючих чинників екології, що стосуються водних ресурсів, насамперед, відносяться низька лісистість, надмірна розораність і скидання забруднених стічних вод.

Клімат Тернопільської області є помірно-континентальним, з м'якою зимою, теплим літом і достатньою кількістю опадів. Надходження континентальних мас призводить до значних коливань температури, тому в окремі роки трапляються пізні весняні і ранні осінні заморозки, однак пори року загалом розподілені чітко. На території регіону зафіксована максимальна температура влітку +38 градусів за Цельсієм, а взимку мінімальна –36 градусів С. Вітри переважно північно-західного і південно-західного напрямів, характерні для всіх пір року. Найбільша кількість опадів припадає на західну і північно-західну частину Тернопільщини. На території області виділяють три кліматичні райони: північний, центральний і південний. Для північного району характерне надмірне зволоження і значний безморозний період року. Центральний район називають "холодним Поділлям" з найбільшою кількістю днів із сніговим покривом та найкоротшим літом. Для південного району характерна тривала і дружня весна, найбільша тривалість теплого періоду року, тут виникли найсприятливіші кліматичні умови для відпочинку і туризму, особливо на берегах Дністра і його приток.

У області функціонують понад 2000 закладів культури і мистецтва, з яких – понад 900 бібліотек, приблизно 50 шкіл естетичного виховання, 26 державних музеїв разом з філіями, драматичний та лялькові театри, обласна філармонія тощо. Найвідомішими музеями є, для прикладу, Борщівський краєзнавчий музей розташований у будинку який сам є пам'яткою архітектури, Тернопільський краєзнавчий та художній музеї, уже згаданий музей у Збаразькому замку, садиба-музей Соломії Крушельницької у с.Біла, де народилась та провела дитячі роки видатна співачка, невеличкий Теребовлянський краєзнавчий, музей "Зборівська битва", Бережанський краєзнавчий та ще 4 інших музеї, розташовані у Бережанській ратуші, та десятки інших. У цьому регіоні найпоширенішим видом декоративно-ужиткового мистецтва залишається вишивка, яка відрізняється своїм колоритом, композицією та технікою виконання. Також поширені килимарство, писанкарство, виготовлення дерев'яних іграшок, сувенірів тощо. Великим попитом користуються нагрудні та нашийні прикраси з бісеру: ґердани, ланцюжки, численні комірці і т.д. Однією з пріоритетних залишається освітня галузь. У області діє понад 800 загальноосвітніх навчальних закладів, а також – 24 професійно-технічні заклади. Функціонують 12 вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації та 8 закладів ІІІ – ІV рівнів акредитації. У обласному центрі зосереджені 4 університети. Серед відомих науковців, що народилися на теренах Тернопільщини, – першовідкривач рентгенівських променів та перекладач Біблії – Іван Пулюй.

До основних галузей економіки області відносяться машинобудівна, хімічна, скляна, деревообробна, меблева і легка промисловість. Однак, перше місце належить харчовій промисловості, що займається переробкою сільськогосподарської сировини і складає основу експортного потенціалу Тернопільщини. У харчовій промисловості виділяються: м'ясна, молочна, цукрова, кондитерська, борошномельна, тютюнова та інші галузі. До головних багатств області відносяться земельні ресурси, серед галузей сільського господарства переважає рослинництво. У регіоні займаються вирощуванням цукрового буряка, озимої пшениці, ячменю та кукурудзи. Основними галузями тваринництва є скотарство і птахівництво. У лісах зосереджено значні ресурси лікарської сировини, тут створено плантації обліпихи, калини і шипшини. З непродовольчих товарів на експорт пропонуються: вироби з дерева, паркет, меблі, цегла, фармацевтичні засоби, шампуні, пральні порошки, миючі засоби, електричні машини та обладнання, світильники, годинники, вироби зі скла, ялинкові іграшки тощо.

Протяжність автомобільних доріг Тернопільської області становить 5,6 тис. км., з яких загальнодержавного значення 1394км., а місцевого – 4152км. Для області характерна доволі густа мережа автошляхів. Найбільш важливими є автомагістралі, що перетинають регіон з півночі на південь (Дубно – Кременець – Тернопіль – Чернівці), а також із заходу на схід (Львів – Зборів – Тернопіль – Хмельницький). Через Тернопільщину проходять автошляхи європейського та міжнародного значення, наприклад, автомагістраль Гданськ – Одеса з'єднує Польщу з Румунією, автомагістраль Брест – Кишинів є основним коридором до балканських країн та Середземномор'я. Для області характерна значна щільність залізничної мережі, розгорнута довжина залізничних колій становить приблизно 777км. Річковий транспорт був розвинутий лише на річці Дністер, проте станом на початок 21 століття він повністю занепав. У східній частині обласного міста розташований аеропорт "Тернопіль", на території регіону нараховується 2 аеродроми (Борщів і Мельниця-Подільська).

Тернопільська область відома завдяки своїм пам'яткам архітектури, історії та природи, займає перше місце в Україні за кількістю замків. Область також вважається осередком для досліджень у галузі спелеології, оскільки тут знаходиться чимало великих унікальних гіпсових печер, які разом з іншими пам'ятками природи, садово-паркового мистецтва створюють неповторні умови для розвитку зеленого і наукового туризму. Відвідайте старовинні містечка і села Тернопільщини (думаєте вже всі були згадані? А от і ні, ще треба згадати: Скалу-Подільську, Гусятин, Гримайлів, Сатанів, Кудринці, Хоростків, Монастириська, Золотий Потік, Підволочиськ, Козову, Товсте, Касперівці, Улашківці, Підгайчики, Ягільниця, Жизномир, Малі Загайці...) – і ви будете зачаровані цим краєм!

Andrij