Місто Кременець: карта вулиць, фото, опис

Історія

Кременець – центр Кременецького району Тернопільської області – одне з найдавніших міст України. Уперше місто згадується в Іпатіївському літописі 1226 р. Проте, є згадки про Кременець у польських енциклопедичних словниках (1064 р.). Згідно деяких джерел, замок у Кременці був зведений ще до прийняття християнства (VIII ст. — IX ст.), також є гіпотеза, що після формування у IX ст. Київської Русі, Кременець увійшов до її земель. Назва міста виникла від великих пластів кременю, з якого складається кряж, це так звані волинські альпи. Замкова гора, на якій до наших днів збереглися руїни стародавньої фортеці, має висоту 397 метрів над рівнем моря. Історія свідчить, що фортецю не змогли здобути татарські війська Батия (1241 р. і 1255 р.).

Місто переходило з рук у руки після падіння Галицько-Волинського князівства, у 1382 р. місто відійшло до литовських князів. Кам'яна твердиня на місці дерев'яно-земляних укріплень була зведена у другій пол. XIV ст. Литовський володар Свидригайло у 1438 р. подарував місту магдебурзьке право. У 1500 р. Кременець та суміжні райони зазнали спустошливих нападів кримчаків. Пізніше місто знову ожило й стало одним із головних торговельних центрів регіону (друга третина XVI ст.) за часів правління віленського єпископа Януша та королеви Бони Сфорца. Бона за час володіння замком (1536 р. — 1556 р.) суттєво його зміцнила. За однією з версій, на честь Бони й названа вершина. З 1569 р. Кременець відійшов до Польщі, а вже у першій пол. XVII ст. перетворився на провідний центр культурного й релігійного життя Південної Волині. У 1633 р. у Кременці було збудовано братський Богоявленський монастир зі школою, друкарнею і шпиталем. Тут надрукували книги "Граматика или письменниця языка словенського..." Не оминули місто і події національно-визвольної війни (замок було повністю зруйновано і вже більше не відбудовано). З 1692 р. всюди впровадили польську мову, а на поч. XVIII ст. православні храми перетворили на уніатські.

З 1795 р. Кременець відійшов до Російської імперії, спершу його включили до Подільської, а 1796 р. — до Волинської губернії. Вищу Волинську гімназію відкрито тут 1805 р. Згодом гімназію перейменували на Кременецький ліцей. Місто стало провідним центром освіти та науки, його навіть називали "Волинські Афіни". Але вже у 1830-ті роки (внаслідок русифікації) місто перетворилося на провінційне містечко Російської імперії. Наприкінці XIX ст. тут проклали залізницю. На поч. XX ст. діяли Волинська духовна семінарія, жіноче єпархіальне, чоловіче духовне, комерційне та двокласне міське училища, приватна жіноча гімназія, початкові школи.

Не оминули місто і події першої світової війни. З жовтня 1920 р. до вересня 1939 р. Кременець знову входив до земель Польщі, Волинське воєводство. У період між світовими війнами місто було відбудовано, також було відкрито ватну фабрику (1936 р.), тютюновий завод (1938 р.), було відремонтовано вулиці, схили гір засаджено лісом. Пережило місто та його жителі і другу світову війну: з осені 1939 р. місто зайняла Червона армія. Кременець набув статусу міста обласного підпорядкування у складі Тернопільської області. Під час Другої Світової три роки місто перебувало під німецько-фашистською окупацією. У післявоєнні роки було створено ряд нових виробництв (цукровий завод, фабрика ватину), споруджено райони багатоповерхівок. Нині Кременець – районний центр Тернопільської області незалежної України.

Туризм, пам'ятки

Туристам у Кременці варто приділити свою увагу Кременецькому замку (руїни замку, на сьогодні є лише башта з брамою та оборонні мури, а також з замкової гори можна оглянути прекрасну панораму міста), Кременецькому будинку-музею Юліуша Словацького, Францисканському монастирю (1636 р.), Богоявленському монастирю, палацу Кароліни Дзембовської (у стилі класицизму, перша пол. XVIII ст., архітектор – Ю. Гофман), житловому будинку "Близнята" (стиль бароко, XVII ст. — XVIII ст., складається із двох однакових з'єднаних будинків з окремими двосхилими дахами), ансамблю Кременецького Єзуїтського колегіуму, ботанічному саду, Кременецько-Почаївському державному історико-архітектурному заповіднику...

Для туристів радо свої двері відчинять готелі (Острів, Віта, Едем, Кремінь, Універсал сервіс, Омета...), ресторани та кафе (Калина, Кремінь, Омета...) міста.

Неподалік від Кременця знаходиться знаменита Почаївська лавра та джерело Святої Анни (останнє уже в Рівненській області). А дивовижні екскурсії селами Кременецького району (Башуки, Борщівка, Двірець, Комарівка, Крутнів, Кушлин, Ридомиль, Рудка, Старий Олексинець, Старий Почаїв, Старий Тараж, Новий Олексинець, Устечко, Хотівка, Хотовиця), у яких є старенькі дерев'яні церкви, залишать у вас неймовірні відчуття! Неодмінно відвідайте також палацово-парковий комплекс Олександра Вороніна у Білокриниці (сусіднє з Кременцем село).

Natalka