Кременецький замок (руїни, м.Кременець, Тернопільська обл.): карта, фото, опис

Кременецький замок у місті Кременець Тернопільської області був зведений з каменю-вапняку на стрімкій горі наприкінці XІІІ ст. за сприяння правителя Волині – князя Мстислава Даниловича і вражав своєю величчю та неприступністю.

Як свідчать дослідники, спочатку на вершині Замкової гори в XІ – XІІІ ст. було розташоване городище невеликих розмірів. Тоді ж збудували дерев'яний замок, який упродовж 1240 – 1241 р. зумів витримати монголо-татарську навалу хана Батия. У одних історичних джерелах згадується, що він вже існував у 1064 р., у інших – мова йде про 1227 рік. Однак, у 1259 р. його було розібрано за умовами угоди з ханом Бурундаєм.

Сучасний комплекс Кременецького замку був створений у кінці XІІІ ст. на принципах ранньої готичної оборонної архітектури – з мінімальним оздобленням, глухими нижніми ярусами та простотою геометричних обсягів і формувався, скоріш за все, починаючи з 1290 р. У той час було споруджено зовнішню лінію оборони, що охоплювала майже всю вершину гори кільцем восьмиметрових стін товщиною у два метри. Згодом було збудовано кам'яну двох'ярусну Надбрамну башту з характерним цибулинним прорізом у вигляді арки, яка почала відігравати роль центрального входу до замку зі сторони гори Черча. Крім того, тут була зведена триярусна вежа для контролю над територією міста.

З метою посилення обороноздатності замку зі сторони перешийка гори Черча було викопано рів і збудовано два кам'яних бастіони. По периметру фортечних стін, всередині знаходилися дерев'яні будівлі заможних містян, у яких зберігалося їхнє найцінніше майно з урахуванням місцезнаходження Кременця на постійній передовій бойових дій.

У XІV ст. фортеця після занепаду Галицько-Волинського князівства переходила з-під влади одного князівства до іншого, перебуваючи під владою Польщі, Литви чи Угорщини, аж поки у 1396 р. не опинилася у руках Великого князя Литовського Вітовта, який зумів якнайкраще її відбудувати. Замок привели у бойову готовність, а у його стінах розмістили військовий гарнізон.

Упродовж XV – XVІІ ст. фортеця перебувала у складі Речі Посполитої, однак перетворилася на постійну арену бойових дій, оскільки весь час потерпала від нападів татар. Тому твердиню постійно зміцнювали, оновлювали, збільшували її фінансування для утримання військового гарнізону, що також сприятливо позначалося на економічному розвитку Кременця.

У 1536 р. польський король Сигізмунд І вирішив подарувати своїй дружині Боні Сфорці, яка за своїм походженням була італійською герцогинею, місто Кременець з прилеглими угіддями, внаслідок чого ця фортеця отримала ще одну назву – Замок королеви Бони. Тоді ж його перебудували у ренесансному стилі, підсиливши при цьому його фортифікаційне значення, тут було укріплено казарми, три вежі, господарські будівлі, порохівні і гармати. У той час замок вважався однією з найпотужніших твердинь Речі Посполитої. Королева Бона настільки славилася своєю незвичайною красою та енергійністю, що її портрет вирішив написати геніальний художник Леонардо да Вінчі.

Під час визвольної війни українського народу під проводом гетьмана Богдана Хмельницького восени 1648 р. фортеця після шеститижневої облоги була вперше і востаннє за свою історію захоплена і знищена військами полковника Максима Кривоноса.

У 70-тих роках минулого століття на території провели археологічні розкопки. На сьогодні від замкового комплексу збереглися лише квадратна у плані двох'ярусна Надбрамна вежа, що знаходиться у північно-східній частині гірської вершини, Вежа над новим будинком у південній частині, а також два відрізки східних і західних оборонних мурів.

Залишки фортеці розташовані у надзвичайно мальовничому місці, підйом на гору від центру міста займе приблизно одну годину часу, оскільки доведеться обійти значні масиви забудов, однак це створює відчуття справжнього туристичного походу, а чудові краєвиди залишать у пам'яті незабутні враження. Крім того, місцева влада розробила амбітний план відродження замку під назвою "Замкова гора у Кременці – візитна карта України", тож починаючи з 2001 р. фортецю намагаються поступово відбудовувати і руїни поволі обростають новими стінами та зубцями.

Замок у Кременці – руїни фортифікаційної оборонної споруди, що прикрашають місцеву гору Бону, вважається найголовнішим історичним об'єктом міста і належить до пам'яток архітектури національного значення.

Замкова криниця (із інформаційної таблички)

За описом Кременецького замку 1545 року біскуп Януш, який володів містом у 20-30-х рр XVI ст., почав вибивати на горі "студню" (проблема питної води в замку під час облоги стояла досить гостро аж до XVI ст..), яку пробили на глибину 18 сажнів (це лише четвертина планованої глибини і відповідає 38 метрам 42 см) та потім закинули цю роботу.

Колодязь досліджували у кінці XIX ст. Археологічні дослідження на території замку започаткував повітовий стряпчий Володимир Сивицький, який улітку 1844 р. за дорученням київського генерал-губернатора Д. Бібікова обстежив тут криницю й розкопав підвали у башті, що нависає над містом, але від його робіт до нас дійшов лише короткий рапорт, в якому описується муровані стінки колодязя, залишки актів, шматочки паперу та гори сміття на його дні.

Andrij