Єврейський цвинтар-кіркут у місті Підгайці на Тернопільщині існує ще від XV ст., розташований неподалік від центру міста і займає площу 4га. Зокрема, від площі ринок (Ратуші) сюди біля 600м пішки, а від костелу (автостанції) – близько 1км. Тож не пошкодуйте 30-40хв часу, аби навідатись на цей некрополь. Бонусом буде те, що цвинтар розташований на пагорбі, і звідси – гарний краєвид у різні сторони.
Цвинтар розташований на куті вулиць Лесі Українки та Спасівської. Через другу із них маршрут варто перетворити на кільцевий, і таким чином оглянути також старовинну дерев'яну Преображенську церкву та неймовірну оборонну синагогу. До нашого часу із північної сторони збереглися частини огорожі та опори старовинних воріт кладовища, котрі першими зустрічають відвідувачів.
З історії відомо, що у минулому у Підгайцях проживали євреї упродовж понад 5 століть. На початку XX ст. єврейська громада цього міста становила майже 53% від усього його населення. У Підгайцях євреї торгували, тримали шинки і винниці-ґуральні. Донині збереглася також ритуальна лазня – міква, що стоїть на відстані біля 100м від старовинної синагоги та ще одна, новіша синагога із XIX століття. Однак, за роки Другої світової війни єврейська громада майже припинила своє існування і про численність її нині нагадує великий старовинний кіркут.
Як вважають історики, поховання на цьому цвинтарі почали ще від далекого 1420 р. До нашого часу тут збереглося понад 1500 надгробків (мацев). Місцеві мешканці некрополь називають Окописьком. Він є одним із найбільших за площею і найбільш доглянутих в Україні.
Ближче до входу розташована ділянка з надзвичайно старими могилами. Тут є мацева з 1620 чи 1630 року (за твердженнями різних дослідників) і загалом понад 50 мацев (могил) – належать до XVІІ ст. Власне найстаріші плити виглядають доволі просто, різьблення на них не настільки дрібне і досконале, як на новіших зразках. Значна частина цих мацев мають трикутні верхівки, а нижче, у ніші з півкруглим завершенням, міститься напис. Зустрічаються зразки подвійних плит, деякі містять рослинний орнамент. Однак, більшість надгробків із тих часів все ж не збереглися.
Верхня частина кладовища є новішою, там збереглися поховання з XІX – XX ст., які мають високу художню цінність. Тут уже можна побачити численні зображення, типові для таких надгробних плит у різних місцевостях. Це семисвічники, леви, птахи, багатопелюсткові квіти, дерева, тощо. Майже усі плити виконані з місцевого сірого чи червонуватого каменя-пісковика, стоять рядами або поодинці, однак деякі уже сильно похилилися чи впали.
На цьому цвинтарі також можна побачити обеліск у пам'ять євреїв-солдатів австро-угорської армії, які загинули під час Першої світової війни. Крім того, збереглися також 2 могили, де поховано юдеїв, розстріляних під час Голокосту. Серед них – родина Моше Хабера, дружину і п'ятеро дітей котрого вбили нацисти у роки Другої Світової війни. Саме завдяки його зусиллям пізніше, у радянські часи, цвинтар не знищили. Тут хотіли провести дорогу і збудувати універмаг, але на щастя, ці плани не збулися.
У загальному, кладовище має 150м у довжину та понад 100м завширшки. Останнє поховання тут було здійснено у 1952 р. Після закінчення Другої світової війни мародери знищили багато могил, розкрадаючи каміння. Попри все цвинтар досить добре зберігся до нашого часу і є одним із найцінніших із історико-культурної точки зору в Україні.
Єврейський цвинтар-кіркут у старовинному місті Підгайці на Поділлі вважається одним із найдавніших єврейських некрополів у Галичині і належить до пам'яток історії місцевого значення. Лише кілька цвинтарів мають старіші мацеви, котрі збережені донині. А саме, це кіркути у місті Буськ, селищах Вишнівець, Меджибіж, Сатанів та Скала-Подільська. Як бачимо із цього переліку, два із них теж лежать на Тернопільщині.
Andrij
