Великий старий цвинтар села Долина (раніше – Янів) розміщений у західній його частині, тягнеться видовженою ділянкою уздовж дороги, котра веде сюди із села Підгайчики. Рухаючись із пологого пагорба до колишнього містечка, спершу зліва побачите новий, діючий сільський цвинтар, а справа, під розлогими липами старовинну шестигранну складену із каменю колону-обеліск з хрестом. А вже далі за нею, але знову ж – зліва від дороги, ще перед поворотом на Довге та Деренівку, починається велика (майже 2.5 га) ділянка старого цвинтаря.
Він багато у чому схожий на цвинтар у вищезгаданих Підгайчиках. Теж великої площі, теж погано збережений, більшість із пам'ятників створені із місцевого жовто-червоного пісковика, окремі – металеві. Відмінним є те, що підгайчиківський цвинтар займає великий пологий схил, а янівський – плаский, довгий, майже горизонтальний гребінь пагорба.
Цвинтар мішаний, на надгробках бачимо і українські, і польські імена (був у Янові, звичайно, і єврейський цвинтар, але він містився у протилежному кінці містечка і на сьогодні повністю знищений). Пам'ятники виконані у простому, народному стилі, переважна їх більшість – це постамент з хрестом або фігурою святого. А от хрест на могилі Миколая Серватовскі (помер у 1851) привертає увагу витонченим мереживом чавунного литва. Один із пам'ятників, сильно поруйнований, не з тесаного каменю, а мурований, нижній ярус чотирикутний, а верхній – круглий. Деякі фігури накриті металевими захисними дашками від опадів, котрі дещо утруднюють фотографування.
Виділяється один з найкраще збережених, обгороджений металевим парканчиком хрест. Каліграфічний напис з кам'яної плити на ньому (див. фото) вартує бути наведеним повністю (вільний переклад з польської): "Тут спочиває славної пам'яті Кароліна (з Бернардів) Вільчек, проживши 28 років, по важкій і довгій хворобі, перенеслася до вічності для 28 січня 1879 року. Поруч зі своєю любою мамою лежать двоє діток Мариня і Владислав. / В тяжкому смутку і горем охоплені чоловік і двоє позосталих дітей. Просять про "Богородице Діво".
Цікавою є могила Теклі Стояновської, фігура святої виконана з двома левами, що сидять біля її ніг. Ця жінка теж прожила усього 28 років. Перед смертю вона заповіла 10 моргів свого поля пожертвувати на церкву. За гроші від продажу цієї землі була куплена позолочена ікона Матері Божої і павук (велика люстра) для храму. На цьому цвинтарі, під поруйнованими нині надгробками, також знайшли вічний спочинок батьки братів Гжицьких: видатного вченого-мікробіолога, академіка Степана Гжицького та відомого письменника – Володимира Гжицького. Самі Володимир та Степан поховані у Львові, на Личаківському цвинтарі.
Звичайно, як і в сусідніх селах, багато є фігур Пресвятої Богородиці, та типових пласких хрестів-трилистників. За давністю років і поспіхом не було зроблено достатньо фотографій, тож цей фотоогляд жодним чином не претендує на повноту. Некрополь ще потребує уважного огляду, фотофіксації та дослідження! Станом на 2016 рік цвинтар був розчищеним, практично усі кущі і навіть частково великі дерева – зрізані.
Цвинтар відмежований від дороги металевою огорожею. І знову ж таки, по аналогії із Підгайчиками, домінантою його є двістілітня каплиця-усипальня родів Скарбків та Лосів, котрій присвячена окрема сторінка нашого порталу. Головний вхід, логічно, знаходиться зі сторони села, у найнижчій частині ділянки. Тож відвідуючи видатні туристичні принади старого Янова – костел, церкву і замок, зробіть хоча б коротку зупинку і тут – не пошкодуєте.
Petro
.
