Село Підгайчики (Тернопільська обл., Теребовлянський р-н): карта вулиць, фото, опис

Село Підгайчики Тернопільської області вперше згадується у писемних джерелах у 1469 р. і знаходиться на правому березі річки Серет (ліва притока Дністра), на відстані 7км від районного центру та найближчої залізничної станції міста Теребовля. До цього села у минулому належав хутір Вибранівка. Поблизу Підгайчиків було виявлено археологічні пам'ятки трипільської і давньоруської культур, а також – скарб римських монет. Найближчим сусідом населеного пункту є село Залав'є, котре лежить усього лиш за кількасот метрів північніше на іншому (лівому) березі Серета.

Вперше у писемних джерелах про село згадується ще у другій половині XV ст., саме в цей час воно з іншими володіннями належало господареві Волчкові. У 1508 р. про нього згадується у зв'язку із нападом татар та волохів. Назва походить від місця його знаходження – під гаєм. Доречі, мальовниче село з такою ж назвою є на Львівщині, Івано-Франківщині, та й на тій же Тернопільщині біля Зборова є ще одні Підгайчики :).

За свідченнями дослідників, активну участь місцеві мешканці Підгайчиків брали у національно-визвольній війні українського народу під проводом українського гетьмана Б. Хмельницького 1648-1654 рр. Так, відомо, що у ті часи вони разом з міщанами сусіднього Янова знищили маєток пана Белецького у Підгайчиках.

У 1848 р. було скасовано панщину і тогочасний війт Підгайчиків Шимон Грайцар на честь цього встановив хрест із написом на табличці "Пам'ятка підданча 1848 р." З історії відомо, що у 1880 р. тут проживало 1138 осіб, а також – функціонувала школа із одним вчителем. Двірська цегельня займалася виробництвом цегли і черепиці-дахівки. Тогочасний власник Підгайчиків наприкінці XІX ст. граф Юстин Козібродський викупив усе це у запущеному стані, спорудив майже усі будинки на фільварках, підняв господарство і започаткував відгодівлю кращих порід коней та великої рогатої худоби.

У 1878 р. у північній стороні села було відкрито прадавні могили, де ще на початку XVІ ст. татари знищили полонених, захоплених у Теребовлі та навколишніх селах. Крім того, приблизно за 1км звідси є ще одна могила захисників рідної землі, яка датована 1467 р. Ще навіть у наш час кам'яні плити видніються серед поля.

У роки Першої світової війни чоловіки із Підгайчиків служили в армії Австро-Угорщини, причому 13 з них загинуло на війні. У 1919 р. у цьому селі відбулися бої між відділами української та польської армій, у вогні пожеж було пошкоджено будинки на одній із вулиць та на фільварку пана Козібродського, під час гасіння пожеж загинуло 4 селян.

Станом на 1929 р. у цьому селі проживало 1127 осіб, функціонував млин власника Леопольда Козібродського, шинок і крамниця різних товарів. У 1932 р. тут збудували Народний дім, у якому розмістився кооператив "Селянський кружок", молочарня, а також зала, у якій ставили театральні вистави.

У 30-тих роках XX ст. у Підгайчиках функціонувала шестикласна школа, у якій навчали польською мовою. До 40-их років двадцятого століття село мало назву Підгайчики Юстинові. З 1939 р. Підгайчики перебували під радянською владою. Уже восени того ж року розпочалася колективізація і масові репресії. Згодом, під час Другої світової війни упродовж 1941-1944 рр. тут тривав період німецької окупації, нацисти запровадили непосильні податки і вивозили людей на примусові роботи до Німеччини. Після завершення війни із поверненням радянської влади у Підгайчиках знову розпочалася нова хвиля масових арештів через спротив селян до організації колгоспу. З історії відомо, що упродовж 1970-1980-тих роках у Підгайчиках функціонували: асфальтний завод, швейний цех, цех вичинки шкір, кар'єр, де виробляли щебінь.

У наш час, вже за часів Незалежності України тут працюють ЗОШ, дитячий садок "Малятко", Будинок культури, бібліотека, відділення зв'язку, три торгові об'єкти, а також – заклади сімейної медицини. У липні 2020 року внаслідок адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Теребовлянського району, село увійшло до складу Теребовлянської громади Тернопільського району.

Andrij