Національний заповідник "Херсонес Таврійський" у м. Севастополь (Крим) був заснований у 1978 р. на базі херсонеського музею з метою дослідження та популяризації не лише Херсонеса, а і його околиць. Заповідник також було створено з метою нагляду за іншими пам'ятками археології, що знаходяться на території Севастополя, яких тут безліч: кургани різних народів та різних епох, мегаліти і гробниці з кам'яних плит, землеробські тераси на гірських скелях.
Вперше музей під назвою "Склад місцевих старожитностей" на території Херсонеса було створено ще у 1892 р., відтоді він почав користуватися великою популярністю серед широкої публіки. Спочатку заклад знаходився на березі Карантинної бухти, а на місці стародавнього городища був розташований монастир св. Володимира. У 1925 р. ці території було передано Херсонеському історико-археологічному музею. Значно пізніше, вже у 1978 р., враховуючи історичну, художню та архітектурну цінність комплексу пам'яток античного Херсонеса, на базі музею було створено Херсонеський державний історико-археологічний заповідник з кількома філіями, зокрема: "Фортеця Чембало", "Фортеця Каламіта" і відділом "Гераклейські клери".
Основою музейної збірки є речі, які були знайдені під час археологічних розкопок. Упродовж історії дослідження Херсонеса було зібрано понад 200 тисяч (!) знахідок. Лише незначна їхня частина представлена у експозиції музею, а інші – зберігаються у його фондах, тут функціонують колекції нумізматики, епіграфіки, скульптури, архітектурних деталей, поливної кераміки, світильників тощо. За різноманітністю своїх фондів цей музей займає одне з перших місць серед музейних колекцій в Україні.
Античне місто-держава Херсонес Таврійський знаходилося на південному заході Криму на березі моря (в межах теперішнього Севастополя). Саме слово "херсонес" у перекладі означає "півострів". На сьогодні руїни стародавнього міста знаходяться на відстані трьох кілометрів від центру Севастополя, поміж двох бухт. Херсонес також був відомий під назвами Руська Троя та Корсунь. Назва "таврійський" походить від плем'я таврів, що населяло сусідні гористі місцевості, тобто "розташований на території таврів".
Згідно з історичними даними, Херсонес був заснований греками як їх колонія на півночі Чорного моря у 422-421 рр. до н. е. Саме у цій місцевості значного розквіту досягає торгівля, а також у ті часи тут почали випускати власні монети. Торгівля переважно стосувалася дорогоцінних металів, вина, зброї, мармуру, посуду, з харчових продуктів – оливкової олії, худоби, хутра, риби та інших товарів. Відомо, що місто проіснувало майже дві тисячі років і отримало славу великого культурного, політичного та економічного центру. Однак, упродовж двох тисячоліть поселення весь час змінювало свій архітектурний вигляд, адже пожежі, війни, збільшення кількості населення і зміна релігій накладали певний відбиток на його краєвид. Наприклад, відомо, що у Ранньому Середньовіччі тут було зруйновано всі забудови, пов'язані з культом язичницьких богів.
Місто–держава Херсонес за своїм устроєм було республікою з рабовласницьким ладом та демократичною формою правління. Вищим органом влади міста–держави вважались збори усіх вільних та повнолітніх чоловіків, вони приймали закони та вирішували інші важливі питання. Також в місті був створений народний суд, рішення якого приймалось таємним голосуванням. Усі посади в місті-державі були виборними та зайняти їх можна було на досить короткі терміни. Великої уваги тут приділяли навчанню та вихованню. Упродовж свого існування Херсонес кілька разів руйнувався пожежами, але щоразу відбудовувався. Його вулиці були досить вузькими, ширина їх не перевищувала чотирьох метрів. Житлові будинки відгороджувалися високими мурами і були розташовані близько один від одного. У другій половині ІІІ ст. до н. е. тут було споруджено відкритий амфітеатр, який відігравав значну роль у культурному розвитку міста.
Херсонес у давні часи потерпав не лише від пожеж, але й від ворожих нападів. Тривали постійні війни зі скіфами. Зокрема, у ІІ ст. до н. е. Херсонес був змушений прийняти допомогу понтійського царя Мітрідата VI Євпатора, у зв'язку з чим місто-держава втратило свою самостійність і увійшло до складу Мітрідатської держави. Пізніше Херсонес взяв під опіку римський диктатор Гай Юлій Цезар. З часів римського панування збереглися руїни цитаделі, які і нині вражають своєю могутністю.
У ІV ст. н. е. в Херсонесі запроваджується християнство і уже в V ст. на території міста-держави воно отримало статус офіційної релігії. Починається забудова Херсонеса християнськими храмами-базиліками, які постають на місці тогочасних античних пам'яток, переважно язичницьких храмів і театрів. Християнських храмів налічується до десяти, проте найвідомішими є так звані "Уваровська" базиліка з хрещальнею і знаменита "Базиліка 1935 року", знайома кожному, оскільки зображена на 1-гривневій купюрі.
У ІV – V ст. місто вело виснажливу боротьбу за виживання, пов'язану з обороною від жорстоких нападів варварів. Після цього воно змогло відстояти свою незалежність ще лише одне століття. Однак, уже в V ст. Херсонес увійшов до складу Візантійської імперії. Візантійський імператор Юстиніан І, намагаючись зміцнити свої позиції, перетворив Херсонес на могутню фортецю, а вже у XІІІ ст. Херсонес потрапив у залежність від тогочасної Трапезундської імперії.
У Середньовіччі Херсонес поступово перетворився на християнську столицю Кримського півострова, навколо нього заснували багато монастирів і скитів, а також – відомі печерні міста. Однак, внаслідок набігів кочівників економіку міста була підірвана. За історичними даними, наприкінці XІV ст. під час чергової навали кочівників місто було повністю знищене і залишилося відомим лише в історії.
У 1783 р. за сприяння князя Григорія Потьомкіна розпочалися наукові дослідження руїн колишнього Херсонесу, що були організовані з метою перевірити відомості про хрещення князя Володимира Великого, які висвітлив у своїх текстах відомий Нестор-літописець. У зв'язку з цим, практично через століття, починаючи з 1876 року тут розпочали проводити розкопки. Для дослідників Херсонес залишається цікавим і загадковим і до сьогодні, оскільки його історія та культура тісно пов'язані з історією та культурою Стародавньої Греції, Стародавнього Риму, Візантії та Київської Русі. За свідченнями істориків, саме тут прийняв Хрещення князь Володимир, отже Херсонес можна сміливо назвати колискою християнства. У цій місцині на честь великого таїнства Хрещення було зведено величний Володимирський собор (1861 р.).
Розкопки 20-тих років XІX ст. принесли Херсонесові ще одну назву – Руські Помпеї. Внаслідок проведених робіт з'являлися вулиці і будинки, площі та храми стародавнього міста. Загалом, знахідок виявилося так багато, що в результаті виник археологічний музей, якому у 2012 р. виповнилося 120 років. У 1994-2004 рр. на території заповідника було знову відбудовано собор св. Володимира, який зруйнували у роки Другої світової війни.
У заповіднику проводяться різнопланові екскурсії: "Херсонес Таврійський – розкопки та музей", "Мистецтво античного Херсонеса", "Середньовічні храми Херсонеса", "Рослинний світ Херсонеса", а також – екскурсії для дітей: "Як ми дізнаємося про далеке минуле" та деякі інші.
Пам'ятки, які входять до складу заповідника, мають не тільки національне, але також і міжнародне значення. На сьогодні до його складу входять п'ять археологічних комплексів (городище Херсонеса Таврійського, Фортеця Чембало, Фортеця Каламіта, античні земельні наділи і садиби, а також – некрополь Херсонеса в Карантинній) і одинадцять пам'яток архітектури на території городища і фортеці Каламіта.
У 2013 р. відповідно до ухвали 37 сесії комітету всесвітньої спадщини у Камбоджі, заповідник було включено до Списку всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО. У зв'язку з окупацією Криму Росією навесні 2014 року, Міністерство культури України звернулося з проханням до ЮНЕСКО захистити пам'ятник, який в умовах окупації виявився недоступним для українських вчених. Перед подіями 2014 р. у заповіднику можна було провести цілий день, оглядаючи численні експонати і насолоджуватися прогулянкою територією стародавнього городища.
Національний заповідник "Херсонес Таврійський" у м. Севастополі Автономної Республіки Крим є унікальним історико-культурним комплексом пам'яток стародавнього міста і його навколишніх територій V ст. до н.е. – XV ст. н.е., однією з найвизначніших пам'яток України та належить до пам'яток археології національного значення і до всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Найближчими аналогами на території України є античні міста Тіра, Ольвія, Пантикапей.
План сучасної території. З інформаційного стенду
Andrij
