Генуезька фортеця знаходиться в місті Судак (Крим), належить до пам'яток архітектури світового значення та є унікальною за своєю природою, вона чи не єдина з усіх пам'яток архітектури Судака (стародавня назва міста - Сугдея) збережена до сьогоднішніх днів та є чи не найбільш відвідуваною із усіх фортець Криму. Будівництво Судацької Фортеці було розпочато генуезькими фортифікаторами в 1371 році і продовжувалось до 1469 року. Фортеця служила їхньою військовою базою у Криму. Вона була міцною і неприступною, хоч і була з будована з звичайних на той час місцевих будівельних матеріалів: сірого вапняку, черепашника на вапняному розчині та керамічних черепків, однак оскільки в будівництві використовувався спеціальний розчин, він надавав стінам фортеці певної еластичності та не дав зруйнувати її жодним стихіям. Генуезька фортеця розташована на горі Киз-Кулле-Бурун - стародавньому коралововому рифі, неподалік Судацької бухти. Площа укріплень сягає 30 гектарів. Цитадель збудована таким чином, що була важкодоступною з усіх боків та служила надійним захистом від нападів ворога. З північного сходу Генуезьку фортецю відділяв глибокий рів наповнений водою, який нагадував прірву, з півдня та сходу були височезні мури, і лише з північної сторони фортеця була менш захищеною.
Фортеця Судака складалась з двох ярусів, що відповідало фортифікаційним принципам середньовіччя: верхнього та нижнього, між цими ярусами розташовувалось ціле місто з усіма його житловими будинками, установами, складами та храмами. Нижній ярус фортеці захищав мешканців міста від ворогів, а верхній – Цитадель слугував адміністративним корпусом фортеці. За межами укріплень були розташовані передмістя.
Комендантом фортеці був консул міста Судак. Місто майже постійно посилено охоронялось, комендант міста не мав права покидати фортецю на ніч, оскільки місту в будь-яку хвилину міг загрожувати напад. Він був одночасно і комендантом, і керуючим фінансами, і начальником гарнізону. Однак бажаючих зайняти цю високу посаду було не так вже й багато, оскільки це була важка робота, а термін консульської служби тривав лише рік. Та попри небезпеки та складність, які несла ця посада, для багатьох генуезьких родин було честю відправити своїх синів на цю службу. Влада Криму також мудро підійшла до питання обрання консула Судаку і тим, хто пропрацював на цій посаді рік, відкривалась подальша дорога до найвищих державних посад, що було досить спокусливо і в ті давні часи. Консул Судака мав в своєму розпорядженні двох помічників та кінну охорону в складі восьми чоловік, також двадцять найманих солдат, двох сторожів, поліцейського наглядача та музик. Окрім того місто по черзі охороняли всі його мешканці. Коли Судаку загрожувала небезпека гарнізони поповнювались усіма вільними громадянами міста. Для мешканців міста існував навіть внесок на утримання нічної охорони міста. Як уже згадувалось раніше, щоночі, відразу після заходу сонця, Головні ворота міста зачинялись та підіймався підйомний міст, який пролягав через глибокий рів.
Генуезька фортеця була практично неприступною, мешканці міста мали достатні запаси води та продуктів, і потрапити в фортецю можна було лише через міст, але окрім цього входу був ще таємний вхід в фортецю, про який знали лише захисники Судака.
То ж коли в 1475 році Крим захоплювали турки, найважче їм було взяти місто Сугдею (сучасний Судак) завдяки його славнозвісній фортеці. Як свідчить одна з легенд, для того щоб потрапити в Генуезьку фортецю, яка вважалась однією з найнеприступніших, турки вдались до хитрощів та катапультами закидали місто трупами, замаскованими під померлих від чуми. Мешканці міста вчинили переполох, частина населення Судака покинули місто через таємний вхід та спустились до моря, а турки скористались панікою захопили місто та повбивали все його населення. Доля консула який на той час керував містом невідома, оскільки одні джерела стверджують, що останній консул Христофоро оді Негро одним з перших покинув місто, а інші вважають, що консул не покидав місто і з тисячами бійців зачинився в храмі, який був підпалений турками, що спричинило загибель відважних воїнів.
Нижній ярус Генуезької фортеці являв собою великий, масивний зовнішній мур протяжністю до одного кілометра та висотою до шести - восьми метрів, товщина стін сягає до двох метрів. Стіна була укріплена чотирнадцятьма вежами висотою п'ятнадцять метрів, з'єднаних з Головними воротами. Вежі називались іменами консулів, які їх споруджували, імена були вирізьблені на камені веж, а також містили родові герби. Всі, окрім однієї вежі, яка носила назву Арсенальна, мали по три стіни, тобто були відкритими зсередини. Стіни веж вверху були увінчані зубцями, що відігравали захисну функцію для гарнізону Генуезької фортеці. Консули за час свого правління повинні були побудувати вежу або частину укріплень.
Головні ворота служили входом у фортецю та були захищені двома вежами. Перед воротами розташовувалась напівкругла стіна, площа між нею і воротами використовувалась з метою збору мита за ввезений до міста товар. Ворота Генуезької фортеці були зачинені всю ніч, аж до сходу сонця.
Верхній ярус Судацької Фортеці, вважався цитаделлю та складався з Консульського замку та веж, які були сполучені з замком стіною та Вартової вежі, яка розташовувалась на вершині гори. Вартова вежа була двоповерховою та утворювала чотирикутник. Часто у вежах влаштовували маленькі храми-каплички. Ще в дев'ятнадцятому столітті на одній із стін Вартової вежі, яку в деяких письмових згадках називають Дівочою, можна було побачити фреску на якій було зображення святої Діви Марії. Неподалік Дозорної вежі розташована Кутова вежа, яка датована 1386 роком, про що свідчить напис на плиті, розташованій на стіні вежі. Також у стіні вежі знаходиться ще 27 плит на яких зображені хрести різної форми. Вважалось, що біля вежі колись було розташовано кладовище і плити з хрестами були надгробними. В скелі неподалік вежі вирубано два басейни, які наповнювались джерельною водою.
Консульський замок складається з комплексу споруд, а саме, з двох веж – головної та вежі в північно-східному кутку замку, які сполучені товстими стінами. Між цими стінами розташований внутрішній двір. На першому поверсі головної вежі знаходиться округла ніша, а плита над нею була прикрашена зображенням Георгія Переможця, звідки і походить назва вежі - Георгіївська.
На території Генуезької фортеці також розташований старий храм, побудований в 13 столітті. Цей храм був збудований як мечеть, але протягом всієї своєї історії кілька разів змінював своє призначення стаючи то православним, то католицьким храмом, то знову мечеттю. Дякуючи своїй цікавій історії храм прикрашають орнаменти та фрески різних часів та різних релігій, колись ці декоративні елементи були лише окрасою храму, а тепер служать ще й історичним доказом для дослідників. На сьогоднішній день храм є недіючим, у ньому розміщений музей історії Судака та Генуезької фортеці.
В шістдесятих роках двадцятого століття територія Генуезької фортеці була оголошена заповідником та радянські архітектори зробили спробу відновити первісний вигляд фортеці, одна ця спроба не увінчалась успіхом.
На жаль, більшість храмів Судака не збереглось до наших часів. Намагаючись відбудувати Генуезьку фортецю, радянська влада не надавала особливої уваги відновленню давніх храмів, але, не зважаючи на це, деякі храми та монастирі Криму все ж збереглись, це зокрема Топловський жіночий монастир Святої Параскеви, Свято-Стефано-Сурзький монастир, монастир Сурб-Хач, джерело Святого Пантелеймона, купіль Георгія Переможця, середньовічний храм Святого Іллі та інші.
Судацька фортеця і надалі залишається надзвичайно красивою пам'яткою архітектури, вона і до сьогоднішніх днів приваблює своєю мальовничістю (розташована на високій горі та височить над морем) унікальністю та давньою історією величезну кількість туристів з усіх куточків світу. Колись суворі стіни Генуезької фортеці, які століттями захищали мешканців міста від жорстоких нападів ворогів, тепер нагадують чудовий казковий замок з піску та щедро обдаровують туристів своїми легендами та таємницями. Говорячи словами відомого історика та публіциста М.П.Погодіна: "В цілій Європі немає руїн мальовничіших від цих, жодні замки не порівняються з ними." Схожа фортеця є й у Феодосії, проте за мальовничістю та рівним збереженості вона значно поступається Судацькій фортеці.
Systemschyk
