Монастир Сурб-Хач (м.Старий Крим, Крим): карта, фото, опис

Сурб-Хач (в перекладі "Святий Хрест") – являє собою монастирський комплекс Вірменської апостольської церкви розташований на Монастирській горі. Знаходиться Сурб-Хач на висоті п'ятсот метрів над рівнем моря та за три з половиною кілометри на південний захід від міста Старий Крим. Монастир відноситься до пам'яток національного значення України та нещодавно відзначав своє 650-ліття, також він віднесений до переліку головних туристичних об'єктів Кримського півострова. Не так давно було розроблено проект звернення до ЮНЕСКО про включення монастирського комплексу Сурб-Хач до Світової спадщини ЮНЕСКО.

Часом коли був заснований монастирський комплекс вважають 14 ст., саме цей час знаменується масовими переселеннями вірмен до Криму. На цей час населення Старого Криму складали здебільшого: вірмени, алани, генуезькі та татари. Їхнім заняттям була переважно торгівля, завдяки якій була можливість зводити різноманітні храми та мечеті.

На місці де "виріс" монастир є цілющі джерела, завдяки чому це святе місце і стало місцем паломництва багатьох віруючих з цілого світу. Зовні монастир нагадує фортецю з дзвіницею, з якої ще нещодавно можна було роздивитись дорогу до монастиря, та вузькими вікнами-бійницями, однак зараз вид на дорогу закриває розлогий ліс.

З 14 по 18 століття Сурб-Хач вважався не лише центром паломництва усіх вірмен, але й столицею великої церковної єпархії. На час його виникнення в місті Старий Крим уже було три вірменських монастирі. Однак у 1778 році монахи, разом з іншими православними греками, яких за наказом Катерини другої вирішено було переселити з Криму, покидають стіни монастиря та забирають із собою його найцінніші скарби. Але уже наприкінці 18 століття монастир знову відродився, як духовний центр кримських вірмен. До сьогоднішніх днів вдалось зберегти стару Євангелію, яка датується 1347 роком та була створена тутешніми монахами. Окрім духовного центру в стінах монастирського комплексу діяли також школа та майстерні.

А у 1925 році в стінах монастиря розпочав свою роботу піонерський табір.

Під час Другої світової війни монастирський комплекс зазнав суттєвої руйнації. Однак за останні десятиліття, його хоч і не повністю та вдалось відновити, реставраційні роботи по відновленню цієї архітектурної пам'ятки старовини ведуться і донині. Коштами для відновлення святині допомагає і вірменська діаспора. У 1994 році монастир знову почав діяти за своїм первинним призначенням, в ньому відновлено богослужіння. А у 2002 році він знову був переданий у відання Вірменської апостольської церкви.

Часто можна зустріти письмові згадки про це святе місце і про численних прочан різного віку, які з надією і вірою ідуть до монастиря, щоб поклонитись і попросити Божого благословення та оздоровлення.

В час свого розквіту Сурб-Хач складався з церкви Сурб-Ншан (в перекладі ця назва означає "Святе Знамення"), вона датується 1358 роком. Церква складалась з притвору, внутрішнього подвір'я та дзвіниці. Якщо вірити переказам, то власне з побудови цієї церкви і виник монастир. Складовою монастирського комплексу також були двоповерхові келії, трапезна та фонтани, які розташовувались на двох терасах, неподалік від монастирського комплексу та служили прихожанам храму для традиційного обряду омивання, перед відвідуванням святині, також вважалось, що вода в фонтанах, яка надходила з цілющих джерел, зцілює від численних недугів та дарує мудрість, також при монастирі існував будинок відпочинку для прочан, які прибули сюди здалеку. Фортечна-монастирська стіна навколо монастиря містила бійниці та вузенькі вікна.

До монастирського комплексу можна потрапити через браму за якою очам відвідувачів відкривається двір прямокутної форми. Над вхідною аркою брами, колись була розміщена дошка з датою спорудження монастиря, однак на сьогоднішній день вона не збереглась. Через досить вузький вхід у стіні можна потрапити до головної монастирської площі, на якій з правого боку розташована церква Сурб-Ншан, а ліворуч трапезна.

В монастирі були створені всі умови для усамітнення його мешканців, які покликані до служіння Богу, до кожної келії вів окремий вхід через дерев'яну галерею та кожна келія мала свій камін, який дозволяв зігрітись у холодні зимові вечори.

Біля входу в монастир розташовано сім кам'яних хрестів, які виготовлені монахами, та утворюють назву монастиря "Сурб-Хач". На сьогоднішній день монастир є діючим, хоч і досить бідним монастирем, також в ньому відкрито музей історії Сурб-Хача. Ще кілька століть тому в стінах монастирського комплексу знаходили усамітнення монахи, сьогодні ж тут безліч відвідувачів, які прагнуть торкнутись його історії, зазирнути в його минуле. Адже незважаючи на періоди занепаду, монастир Сурб-Хач був і залишається однією з головних святинь вірменської громади в Україні.

miirenka

Монастирський комплекс Сурб Хач (Святого Хреста) (14-19 вв.) розташований за три кілометри на південний захід від міста Старий Крим (середньовічний - Солхат, Сурхат, Крим) в лісистій долині північно-західного схилу гори Святого Хреста (Гриця, Свята, Монастирська) на висоті 500 метрів над рівнем моря. Монастир Сурб-Хач Вірменської Апостольcької Церкви був заснований в першій половині 14 століття. Згідно будівельних написів храм Сурб Ншан (Святого Знамення), найдавніша з існуючих будівель комплексу, побудований в 1358 р. від Р.Х. ченцем Ованнесом Себастаці. Вірменські рукописи 17 століття повідомляють про принесення батьком Ованнесом в затишну долину "частки Хреста" - святині, привезеної з батьківщини.

З часів Середньовіччя й Нового часу збереглися храм обителі (1358 р.), притвор з вежею (кін. 14 ст.), братський корпус (1694 р.), трапезна (18 ст.), а на території садиби монастиря - готель для паломників (др. пол. 19 ст.), фонтани (18-19 ст.), сходи (19 ст.), крепіди.

Сурб Хач був одним з найважливіших центрів духовного і культурного життя середньовічної вірменської общини Криму. З другої половини 14 століття до 1778 року в обителі розташовувалася єпископська кафедра Вірменської Апостольської Церкви. При монастирі діяла духовна школа і скрипторій. Протягом багатьох століть тут працювали архітектори, поети, мініатюристи, художники.

Залишки середньовічних розписів досі зберігаються на стінах храму і ґавіту, а мініатюри, виконані на сторінках рукописів, зберігаються здебільшого в Єревані в Інституті стародавніх рукописів ім. Месропа Маштона - Матенадаране.

Після переселення християн з Криму в 1778 році, монастир опустів, але вже в 1790 роках знову відродився під назвою Святого Григорія. Указом імператора Павла I монастирю були даровані великі земельні володіння. Протягом 19 століття в монастирі були проведені значні відновні роботи. У цей період обитель традиційно зберігає значення духовного центру для кримських вірмен.

Монастир був закритий в 1925 році. Будівлі комплексу збереглися в цілості до Другої Світової Війни, під час якої монастир зазнав значних руйнувань. Наприкінці 1980-х років почалися відновлювальні роботи в обителі. Вірменській Апостольській Церкві монастир повернений в липні 2002 року. Монастирський комплекс Сурб-Хач - пам'ятник національного значення, перебуває на державному обліку з 1963 р.

Джерело: інформаційний стенд біля монастиря

Roman