Місто Буськ: карта вулиць, фото, опис

Місто Буськ Львівської області є районним центром, знаходиться на відстані 51км від Львова, уздовж автомагістралі Київ – Чоп, на правому березі ріки Західний Буг, над гирлом ріки Полтви. Вирушаючи зі Львова, місто можна відвідати під час мандрівки до Олеського або Підгорецького замку.

Польський дослідник А. Шнейдер, ще у другій половині XІX ст. висловив думку про походження назви міста від буська (лелеки). Прихильники цієї концепції стверджують, що на старому гербі міста зображено буська (лелеку) серед боліт. Однак, спочатку назва міста вимовлялася як "Бужеськ", тобто, походила від назви річки Буг і означала "місто на Бузі", оскільки про ріку стало відомо набагато раніше, ніж про саме місто.

Історія міста пов'язана з постаттю князя Давида Ігоровича (сина володимир-волинського князя Ігоря Ярославовича), який вважався найбільш діяльним серед давньоруських князів кінця XІ ст. – початку XІІ ст. У той час Буськ перетворився на добре укріплене місто, яке складалося з трьох городищ, що були відокремлені одне від одного глибокими та широкими ровами і великими масивними валами. У межиріччі річок Полтви і Бугу звели міцно укріплену фортецю, а в урочищі Воляни – ще один замок. Проте монголо-татарська навала знищила замки та городища, тепер тут під час археологічних розкопок знайдено гончарний посуд, бойові сокири, ножі, наконечники стріл тощо. Після трагічної загибелі Давида Ігоровича, у 1113 р. у місті почав князювати його син – Мечислав, який вирішив розширити і розбудувати місто. Жителі переважно оселялися на правому березі основного русла річки Буг, а княжі та боярські двори були розташовані над Полтвою.

Однак згодом Буськ був втягнутий у вир князівських міжусобиць, що призводило до постійних руйнувань та пограбувань. Крім того, Буськ знаходився на межі трьох головних на той час князівств: Київського, Галицького і Волинського. Наприкінці XІІ ст. місто остаточно увійшло до складу Белзького князівства. У Галицько-Волинському літописі кілька разів згадується про тогочасний Буськ: під записами 1212 р. та 1233 р., з яких дізнаємося про те, що місто ще не втратило свого оборонного значення. Можна припустити, що монголо-татари під час навали у 1240 р. повністю знищили Буськ та його мешканців, оскільки згадка про нього в історії зникає на ціле століття.

Ослаблене Галицько-Волинське князівство разом з Белзьким (до складу якого входила Буська земля) у XІV ст. потрапляє під владу Польщі. У 1411 р. місто отримало Магдебурзьке право, згідно з яким приїжджим купцям заборонялося торгувати поза його межами, що збагачувало міську скарбницю, а жителі звільнялися від багатьох податків, щоправда, українцям заборонялося брати участь у місцевому самоврядуванні.

Однак, поблизу Буська проходив сумнозвісний "Чорний шлях", по якому кримська орда нападала на українців, нищила їх та забирала у полон. Власне у історичних джерелах напади татар були зафіксовані у 1450 р., 1458 р., 1467 р. і 1498 р., останній з яких виявився найбільш спустошливим. Такі напади продовжувалися і у ХVІ ст. та значно рідше – у XVІІ ст. Проте навіть у ці часи лихоліть траплялися періоди економічного і культурного піднесення. Більше того, на початку ХVІ ст. тут оселилися переселенці з території сучасної Молдови – волохи, які асимілювалися з місцевим населенням. На межі XVІ ст. – XVІІ ст. територія Буська значно розширилася, до нього прилягало п'ять передмість, що було рідкістю у ті часи навіть для великих міст, причому містяни були тісно пов'язані із землеробством і тваринництвом. У Буську тоді функціонували два ринки, паперова фабрика і водяні млини, активно розвивалися цехи, серед яких чільне місце посідав цех ткачів. Це місто також було відомим осередком золотарства, тут працювали троє з п'яти відомих тогочасних ювелірів – Грицько, Олександр і Дасько.

З 70-тих років XVІІ ст. Буськ приблизно на ціле століття став власністю панів Яблоновських, саме звідси пішла назва села – Яблунівка, що було розташовано неподалік. З кінця цього ж століття на околицях міста почали добувати залізну руду. У 1763 р. місто перейшло до рук Йосифа Міра, який проголосив себе графом Радехова і розпочав бурхливу економічну діяльність – збудував тартак, поселяв вуглярів, що виготовляли деревне вугілля, яке згодом переправляв на продаж до Гданська, однак він увійшов в історію як жорстокий правитель – привласнював будинки, гаї, сіножаті тощо.

У 1772 р. після першого поділу Польщі Буськ опинився під владою імперії Габсбургів. Наприкінці XVІІІ ст. завдяки старанням австрійського імператора Йосифа ІІ Буськ було зараховано до муніципальних міст і скасовано кріпацькі повинності. Ще через століття маєтки графа Міра перейшли у власність графа Бадені, цей період кінця XІX ст. – поч. XX ст. відзначається епохою економічного розвитку та національно-культурного піднесення.

Однак, місто сильно постраждало у період Першої світової війни, значно зменшилася кількість його населення. Далі розпочався період застою, який тривав до початку Другої світової війни. У 1944 р. Буськ увійшов до складу УРСР.

У цьому місті народилися відомі особистості – президент ЗУНР Євген Петрушевич, український філолог та етнограф Іларіон Свєнціцький, австрійський журналіст Моріц Шепс.

Місто Буськ відоме своїми видатними пам'ятками архітектури, яких тут немало: дерев'яні церкви св. Онуфрія (XVІІ ст.) та св. Параскеви (XVІІІ ст.), костел св. Станіслава (XVІІІ ст.), палац графа Бадені (XІX ст.) і нова ратуша (1999 р.). Дерев'яна тридільна церква св. Онуфрія була споруджена у 1642 р. і вражає своєю вишуканістю, розташована у північно-західній частині міста. Дерев'яна церква св. Параскеви була збудована дещо пізніше, у 1708 р. і належить до типу двозрубних одноверхих церков, які походять від давньоукраїнських ротонд, знаходиться на східній околиці міста. Поблизу головної площі зустрічаємо костел св. Станіслава (1779 р.), зведений у стилі бароко відомим архітектором Бернардом Меретином, який спроектував славнозвісний собор св. Юра у Львові. У центрі міста на пологому пагорбі розташований палац графа Казимира Бадені (1810 р.), який відноситься до споруд, що відзначаються високою архітектурно-мистецькою вартістю.

Нині Буськ приваблює туристів та подорожуючих своєю багатовіковою історією та визначними пам'ятками архітектури, серед яких чільне місце займають сакральні споруди. Крім того, тут натрапляємо на пам'ятки природи, наприклад, ландшафтний парк маєтку графа Казимира Бадені, також у місті розташовані пам'ятки культури – Буський краєзнавчий музей і краєзнавчий музей Буської гімназії імені Євгена Петрушевича.

Багатий на пам'ятки і Буський район. Ґрунтовний список пам'яток можна побачити на нашому сайті, клацнувши мишкою усього два рази. Тут же, крім усім відомого Олеська, згадаємо перш за все село Кути, де є аж дві дерев'яні церкви св.Михаїла та Різдва Богородиці - пам'ятки національного значення, а також село Новий Милятин з його прекрасним костелом Воздвиження Чесного Хреста та цікавим сірководневим озером-джерелом.

Andrij