Місто Кам'янка-Бузька Львівської області є районним центром і розташоване майже за півсотні кілометрів у північно-східному напрямку від Львова над річками Західний Буг і Кам'янка. За однією із версій, сучасна назва міста виникла від річки Кам'янки, яка протікає через місто, інша версія стверджує, що назва утворилася через величезні брили каміння, які з'явилися на цій території у льодовиковий період зі Скандинавії, на деякі з них можна натрапити на довколишніх полях. З кінця XV ст. і до 1944 р. його офіційна назва була Кам'янка-Струмилова на честь старости міста Юрія Струмила.
Вперше про місто згадується у 1411 р., про що свідчить напис на славетному Кам'янко-Струмилівському Євангелії. У 1448 р. поселення отримало статус вільного міста. У 1471 р. Кам'янка-Бузька отримала Магдебурзьке право. Місто поступово перетворилося на центр ремесел і торгівлі, оскільки через нього пролягали важливі торговельні шляхи з Києва до Польщі та з Волині на Львів, двічі на рік тут проводилися ярмарки, а кожного тижня відбувалися торги. На початку XVІ ст. на Кам'янку-Бузьку здійснили напад татари, зруйнували оборонні укріплення, знищили місто і спалили сакральні споруди, внаслідок чого місто спромоглося оговтатися лише у другій половині XVІ ст., у цей час тут діяли цехи ковалів, гончарів, шевців тощо. Однак, розквіт ремісничого виробництва припав на XVІІІ ст., тут функціонували шевський, ткацький, гончарний, бондарський, столярно-токарський і кушнірський цехи, а також – цех рибалок.
З 1772 р. місто увійшло до складу Австрії, під час панування австрійської імперії Габсбургів тут функціонували повітовий уряд, суд, пошта, міська управа, податковий уряд, аптека тощо. З того часу у Кам'янці починає розвиватися промисловість: працювали винокурня, цегельний завод, паровий млин і лісопильний завод, на якому виготовляли смолу, паркет і деревне вугілля. У другій половині XІX ст. Кам'янка–Бузька стала центром повіту, наприкінці XІX ст. населення міста становило понад 6 тисяч осіб.
На межі XІX – XX ст. розпочалося українське національне відродження, яке охопило усі сфери духовного і господарського життя, а надто після проголошення ЗУНР. У місті створюються філії українських громадських організацій: "Просвіти", "Сокола", "Рідної школи", Української Бесіди" тощо. У цей час почала функціонувати українська школа, яка розміщувалася у ратуші, хор і театральний гурток. Проте Друга світова війна перекреслила сподівання українців на краще майбутнє. Після її завершення у регіоні все-таки продовжувала розвиватися промисловість, освіта та сільське господарство.
Серед сакральних споруд особливо відзначається дерев'яна церква св. Миколая (1667 р.), яка була зведена у стилі галицької школи народної архітектури (нагадує храм Пресвятої Трійці у Жовкві) і вважається однією з найдавніших у місті, саме тут знайшли перше слов'янське паперове Євангеліє, датоване 1411 р. Мурований храм Різдва Пресвятої Богородиці збудували у 1882 р. на місці старого дерев'яного, який через аварійний стан вирішили розібрати. Церква з'явилася завдяки діяльності місцевого священика отця Михайла Цегельського і славилася чудотворним образом Струмилово-Кам'янецької Матері Божої. За переказами, цей чудотворний образ з'явився на липі, а коли лісом проїжджав тогочасний староста Юрій Струмило, його коні впали навколішки. Згодом на цьому місці збудували капличку, а потім і дерев'яну церкву. У місті знаходиться також мурований костел Успіння Пресвятої Богородиці (1910 -1929 р.), який був зведений у неоготичному стилі за проектом відомого архітектора Теодора Тальовського. У 1996 р. цей костел проголосили Санктуарієм (святилищем) Умираючого Господа Ісуса з Милятина.
У центрі цього міста знаходиться приміщення магістрату – двоповерхова, прямокутна у плані ратуша, до якої прибудована монументальна вежа з трьома поверхами. Будівля ратуші і вежі не відзначається декором, є дещо масивною і строгою, на сьогодні в ратуші працює міська рада.
Місто Кам'янку-Бузьку також вважають колискою українського театру, оскільки ще у 1619 р. український драматург Якуб Гаватович, на міській площі Ринок зі своїми учнями репрезентував свою "Трагедію" польською мовою, а у перервах – дві українські інтермедії "Найкращий сон" і "Продав кота у мішку". У місті також діє краєзнавчий музей, в якому відбуваються різноманітні виставки, експонуються ікони і поштові листівки, основна частина музею присвячена родині Цегельських.
З містом пов'язані імена видатних особистостей, серед яких – відомий український письменник і культурно-освітній діяч Якуб Гаватович, український письменник Григорій Тютюнник, який саме тут створив свій відомий роман "Вир", політичний і державний діяч Роман Шухевич, отець Михайло Цегельський, фізик і педагог Роман Цегельський.
Місто Кам'янка-Бузька славиться шедевром дерев'яної сакральної архітектури – церквою святого Миколая (1667 р.), церквою Різдва Пресвятої Богородиці (1882 р.), неоготичним костелом Успіння Богородиці (1910 - 1929 р.) та історико-краєзнавчим музеєм "Кам'янеччина". На території Львівщини створено туристичний маршрут "Кам'яні Бузьки", який ознайомлює подорожуючих та туристів з особливостями цього міста та його околиць.
Оглянувши пам'ятки містечка, неодмінно відвідайте також навколишні села, які славляться, перш за все, видатними творами дерев'яного храмового будівництва. Це село Дернів (церква св.Микити, походить з далекого 1666 року), село Тадані (костел Благовіщення, імовірно найстаріший зі збережених в Україні дерев'яних костелів!) та село Батятичі (тут є дві деревяні церкви, зокрема церква св.Юрія з 1759 року).
Andrij
.
.
