Язлівецький замок та палац (с.Язловець / Язлівець, Тернопільська обл.): карта, опис

Язловецький замок – пам'ятка архітектури XІV-XVIII століть в селі Язлівець Бучацького району Тернопільської області. Місце для побудови фортеці вибрано дуже вдало – вершина стрімкої гори, яку з трьох боків оточує річка Вільховець. Твердиня з трьох сторін була практично неприступною. Замок мав форму неправильного п'ятикутника з однією квадратною в плані вежею в західному куті. Вежу оточував великий земляний вал. Ворота знаходились у північно-західній стіні на висоті другого ярусу і до фортеці можна було потрапити по відкидному мосту. Неподалік від воріт до північної стіни був прибудований житловий будинок і поблизу вирито криницю. Зі східного боку глибокий рів захищав найбільш вразливу напільну сторону замку.

Землі довкола Язлівця, у тому числі й Бучач, належали родині Бучацьких ще з XIV століття. Хто саме був фундатором цього замку з роду Бучацьких – невідомо. Відомо лише, що Теодор Бучацький розпочав перебудову замку у XV столітті, а його сини Міхал і Ян почали називати себе Язловецькими. В цей період рів зі східного боку засипали і до замку прибудували нові мури товщиною 2 метри, які дзеркально відображали контури первісної п'ятигранної фортеці. Вежа, квадратна в плані, знаходилася в східному куті. З'явився новий житловий будинок, який прибудували до східної стіни первісного замку, адже після перебудови її оборонна функція зникла і ця стіна опинилася в середині забудови. Житловий будинок розділив замок на дві частини. В ньому з'явилися два подвір'я: старе західне і нове східне. Зі східного боку замку викопали новий рів.

У 1550-1560 роках коронний гетьман Юрій Язловецький перебудовує замок. В цей час замуровують ворота в південно-західній стіні і влаштовують новий в'їзд у південно-східній стіні. Нові ворота знаходитись на рівні третього ярусу на висоті 24 метри в новозбудованій чотириярусній вежі ромбовидної форми. Довжина стін надбрамної вежі становила 20 метрів на 24 метри, товщина мурів – 4 метри. На першому і другому ярусі вежі знаходились каземати, на третьому - в'їзд і службові приміщення, на четвертому – житлові кімнати. Вежу прорізувала велика кількість бійниць. В'їздну браму прикрасили ззовні і з боку подвір'я різьбленими кам'яними порталами в стилі ренесанс з гербом родини Язловецьких. Вежа була вкрита гонтом. До замку шлях пролягав через похилий міст на дерев'яних палях, який перед самою брамою був звідний. Сини Юрія Язловецького Микола та Ієронім продовжують укріплювати замок. В цей час з північної сторони фортеці вони зводять півкруглу бастею, на східному подвір'ї будують каплицю. У 1607 році помирає Ієронім Язловецький – останній представник роду по чоловічій лінії. Його дружина Елеонора Язловецька з роду Острозьких вдруге виходить заміж за Яна-Єжи Радзивіла і маєток переходить до цього роду. Згодом твердиня стає власністю нащадків сестри Миколи та Ієроніма Язловецьких – Анни Чурилової.

У 1643 році замок купує Станіслав Конєцпольський, великий коронний гетьман Речі Посполитої. Він розпочинає роботи по модернізації фортеці, які згодом продовжив його син Олександр. Навколо замку з'являється зовнішнє фортифікаційне кільце – Нижній замок. Оборонні мури опоясували Старий замок зі сходу, півдня і заходу. Східну стіну укріплювали дві квадратні в плані оборонні наріжні двоярусні вежі. В'їзд до замку знаходився у північній вежі. В нижньому ярусі були ворота зі звідним мостом. Західна стіна являла собою прямокутний двоповерховий казематний будинок. Посередині нього був арочний проїзд з воротами і звідним мостом, який був перекинутий через рів. Казематний будинок укріпляли два наріжні триярусні бастіони з довгими мурами і бійницями.

Під час національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького фортеця не була здобута. Однак в ході польсько-турецької війни у 1672 році османське військо захопило без бою місто і замок. У 1673 році польські загони під проводом Яна Конецьпольського витіснили турецький гарнізон з Язлівця. У 1676 році турецьке військо на чолі з Ібрагімом Шишманом без бою взяли Язловецький замок. До 1683 року фортеця використовувалась як опорний пункт турецького гарнізону. Після перемоги під Віднем об'єднаних сил Європи на чолі з королем Яном ІІІ Собеським, турецький гарнізон капітулював перед польським військом. Язловецький замок відвідав француз д'Алейрак, який залишив спогади у своєму щоденнику.

На початку XVIII століття Язловецький замок втратив своє оборонне значення. Станіслав Понятовський провів реконструкцію Нижнього замку і перебудував його на П-подібний палац. Для цього було використано оборонні мури фортеці, які перетворилася на бокові двоповерхові крила палацу. Головний корпус з арочний проїздом зробили триповерховим. Навколо палацу заклали парк, який існує і нині.

У 1777 році замок стає власністю родини Потоцьких, у 1800 році - Кшиштофа Грудницького, а у 1816 році - Віктора Блажовського. Нових власників не цікавила доля колись могутньої фортеці. У 1783 році міська рада Язлівця прийняла рішення про перенесення образу Ченстоховської Матері Божої із замкової каплиці, через аварійний стан будівлі.

У 1841 році Кшиштоф Блажовський, син Віктора, відремонтував палац Нижнього замку. У 1863 році він передає палац Марцеліні Даровській, черниці із Згромадження Сестер Непорочного Зачаття, яка перетворює його на монастир і школу для юних дівчат.

Під час Першої світової війни велика частина палацу використовувалась як військовий шпиталь, згодом як воєнний штаб. У 1930-х роках замок досліджував Богдан Гверкен, про що написав згодом монографію. У 1946 році радянська влада закрила монастир і влаштувала в ньому санаторій для хворих на туберкульоз. У 1996 році відновив свою діяльність монастир Згромадження Сестер Непорочного Зачаття.

5 грудня 2008 року Язлівецький замок увійшов до складу заповідника "Замки Тернопілля" згідно постанови Кабінету Міністрів України.

До наших днів з Верхнього замку збереглися замкові стіни без верхніх оборонних ярусів, північна вежа на рівні стін, надбрамна чотириярусна вежа, північна бастея на рівні третього ярусу, частина внутрішніх житлових приміщень збереглась на рівні першого ярусу, частина на рівні фундаментів. Оборонні мури Нижнього замку збережені частково, надбрамна вежа дійшла до наших часів до рівня першого ярусу. Найкраще зберігся палац, оскільки він постійно використовувався.

Nadiya