Бучацький замок (руїни, м.Бучач, Тернопільська обл.): карта, фото, опис

Бучацький замок – пам'ятка архітектури XIV-XVIII століть в місті Бучач Тернопільської області. Це одна із шести відомих фортець XIV століття на Галичині. Твердиня розташована на високому плоскогір'ї на правому березі річки Стрипа. Від замку скелясті береги стрімко обриваються з трьох боків до річки, що створювало додатковий природній захист від ворога. Фортеця зведена як резиденція магнатів Бучацьких гербу Абданк на місці колишнього городища ХІІІ століття. З замкової гори відкривається панорама міста: костел Успіння Богородиці, ратушу та василіянський монастир на сусідній горі.

Перша письмова згадка про замок відноситься до 1379 року. Він являє собою у плані викривлений овал з трьома вежами – північною, південно-східною та західною. Товщина мурів сягає до 3,5 м. Стіни у 3 яруси прорізані бійницями для вогнепальної зброї. Найстарішою є північна частина замку. Вона розташована на трикутному мисі над Стрипою. Для її будівництва використано світлий та темно-червоний пісковик. У цій частині замку знаходився костел, про що свідчать знайдені під час археологічних розкопок готичні капітелі порталу.

У 1501 році помирає Яків Бучацький, останній чоловік з роду Бучацьких. Замок як посаг переходить до його дочки Катерини, котра вийшла заміж за Яна Творовського. Для продовження роду Бучацьких Ян Творовський взяв прізвище своєї дружини. Родина Творовських значно укріпила замок, звела могутніші оборонні стіни з місцевого пісковику і вапняку. Через століття і цей рід вигас. На деякий час твердиня переходить до родини Гольських.

У XVII столітті Бучацький замок стає володінням родини Потоцьких. Після смерті Стефана Потоцького його дружина Марія Могилянка укріпила фортецю. Південна частина твердині була значно розширена і товщина стін становила 4 м, а зі східної та західної сторін добудували дві великі напівкруглі бастеї. Оборонні укріплення прорізували три яруси бійниць, а з внутрішньої сторони на консолях верхніх ярусів були прибудовані дерев'яні бойові галереї. До наших днів збереглися кам'яні опори, які використовувались для метальних машин. Вздовж північної частини замку розташовувалися господарські і житлові приміщення. Східна бастея замку мала краплевидну форму, яка завершувалася прямим кутом. Саме в цьому місці до неї примикав двоповерховий палац у стилі ренесанс, який зовні зі сторони подвір'я прикрашали галереї з аркадами. На першому поверсі палацу знаходилась в'їздна брама. До фортеці можна було потрапити через звідний міст, перекинутий через рів.

У XVII столітті Бучацький замок зазнав численних штурмів козаків, турків і татар. Під час польсько-турецької війни у 1762 році турецько-татарська армія на чолі з султаном Магометом IV оточила Бучач. На час облоги власник міста Ян Потоцький був відсутній. Його дружина Тереза взяла на себе керівництво обороною замку і міста. Згідно легенди, султан зняв облогу, дізнавшись, що обороною займається жінка. 18 жовтня 1672 року в Бучачі був підписаний Бучацький мирний договір між Османською імперією і Річчю Посполитою. Згідно договору кордон між двома державами пролягав по річці Стрипі. Місто Бучач розкинулось по обидва боки річки, тому і опинилося під владою двох держав. Польський сейм не ратифікував договір і воєнні дії знову розпочались.

У 1676 році турецько-татарська армія під проводом Ібрагіма Шишмана захопила замок, зруйнувала житлові приміщення, оборонні мури і вежі майже до половини.

У 1678 році польський король Ян Собеський відвідав Бучач і наказав Стефану Потоцькому відбудувати замок. Через деякий час фортецю було відновлено, про що свідчить опис французького придворного д'Алейрака, котрий разом з королем відвідав Бучач у 1684 році. У своїх нотатках він зазначив: "Збудований з каменю на кілька високих поверхів і на дуже товстих та міцних мурах над містом на вершині стрімкої гори. Замковий двір прикрашений низкою галерей і багатьма іншими особливостями архітектури, замикає в собі прекрасну фонтанку, яка б'є джерелом чистої і холодної води". Із завершенням польсько-турецької війни війни Бучацький замок втратив своє оборонне значення. Нинішній стан замку приблизно дорівнює замкам у Сидорові, Кудринцях, Кременці.

На початку XVIII століття твердиню перебудовують на палацовий комплекс. Бійниці на стінах і вежах перетворюються на вікна. Згодом Потоцькі перебираються жити в інший замок, внаслідок чого фортеця почала занепадати.

На початку ХІХ століття брати-близнюки Павло і Каетан Потоцькі дозволили місцевим жителям розбирати оборонні мури замку для будівельних потреб в місті та прокладання доріг. Після Першої і Другої світових воєн каміння фортеці продовжували використовувати для будівництва приватних помешкань.

До теперішнього часу збереглись контури мурів, південна оборонна стіна і східна бастея до 2 ярусу з бійницями, фрагменти стін палацу. Біля підніжжя східної бастеї знаходиться вхід в підземелля, яким можна пройти до 15 м, а далі він засипаний. Згідно легенд, ходи були дуже широкими, що ними могла проїхати навіть карета. Від замку підземеллями можна було вийти у декількох місцях у Бучачі, сусідніх Підзамочку і Монастирку. Розповідають, що у підземних ходах так і залишилася золота карета Марії Могилянки зі скарбами.

Nadiya