Історія
Місто Почаїв у Кременецькому районі Тернопільської області гордо стоїть на одній із височин Кременецьких гір. Судячи зі знахідок крем'яних знарядь праці доби неоліту, люди на території міста були давно. Містом володіли і кременецький війт (з 1442 р.), і Васько Стрілець (з 1451 р.), і пани Бережецькі, і заможний український шляхетний рід Гостських (з поч. XVI ст.).
Саме Ганна Гостська (Гойська) — вдова луцького земського судді Я. Гостського — 1597 р. при кам'яній церкві Успіння Божої Матері заснувала православний чоловічий Успенський монастир та "подарувала" йому близько 200 га землі (10 волок) та шість сімей підданих, котрі неподалік нинішнього села Старий Почаїв започаткували нове поселення. Якраз найдавнішу складову сучасного міста Почаїв складає це монастирське село. Польський рід Фірлеїв володів містом з 1649р, а Тарновські - з 1662 р. Федір та Єва Домашевські біля Успенської церкви збудували храм Пресвятої Трійці (1649 р.). Приблизно у 1730 р. при монастирі було засновано друкарню. Згідно третього поділу Польщі (1795 р.) територія міста відійшла під владу Росії, спершу Почаїв належав до Дубенського повіту, згодом — до Кременецького повіту Волинської губернії. 1861 р. містечко стало центром Почаївської волості (результат селянської реформи). Більшість мешканців Почаєва були зайняті у сільському господарстві, частина — у торгівлі, частина — у майстернях Почаївської лаври. На поч. XX ст. у Почаєві діяли двокласова парафіяльна школа та школа грамоти.
Не оминули місто, що опинилося у прифронтовій смузі, і події першої світової війни. Новий Почаїв на поч. 1930-тих років було поділено на два поселення: містечко Почаїв і село Новий Почаїв (мешканці тут в основному були активно задіяні у землеробстві). Протягом 1920 р. — 1939 р. місто було центром Почаївської ґміни Кременецького повіту. З вересня 1939 р. територію Почаєва зайняли радянські війська. Статус смт Почаїв отримав у 1940 р., та став центром новоутвореного Почаївського району. Під час другої світової війни протягом трьох років (з 1941 р. по 1944 р.) місто було під жахливою німецько-фашистською окупацією. У повоєнні роки життя у Почаєві прийшло у звичне русло. У травні 1978 р. смт Почаїв де-юре перетворилося у місто. Нині місто Почаїв, відоме завдяки Почаївській Лаврі, входить до списку історичних населених місць України.
Туризм, пам'ятки
Уваги туристів у Почаєві заслуговує архітектурний ансамбль Свято-Успенської Почаївської Лаври: Успенський собор (1771 р. – 1783 р., проект архітектора Готфрида Гофмана), дзвіниця (1861 р. – 1871 р.), друкарня, Троїцький собор (1910 р. – 1913 р.), монастирські келії (1771 р. – 1780 р.), архієрейський будинок (1825 р.), надбрамний корпус (1835 р.), каплиця над 46-метровим колодязем преподобного Йова (кін. XVIII ст. – XIX ст.), каплиця зі списком ікони Почаївської Божої Матері (XIX ст. – XX ст.), церква святих великомучениці Варвари та княгині Ольги (трапезна, 1888 р.), церква Похвали Пресвятої Богородиці (тепла церква, 1862 р.), церква преподобних Антонія та Феодосія Печерських (1858 р. - 1860 р.). У монастирі діючими є аж тринадцать дзвонів, два з них – годинникові, а найбільший дзвін чути на відстані десяти кілометрів. Храм має хорошу акустику та ікони ще з 1646 р. У печерній церкві монаха Іова (дійсно печера!) зберігаються мощі монаха. Окрім Лаври у місті можна також оглянути церкву Всіх Святих (1773 р. – 1775 р., збудована як кладовищна каплиця), Покровська церкву (1643 р., дерев'яна), церкву Миколи Чудотворця (XVIII ст. – XIX ст.) разом з дзвіницею. Багато цікавого про історію Лаври і самого краю можна дізнатись, відвідавши Почаївський історико-художній музей.
Заночувати можна у готелях Почаєва (Готель, Гражда, Рейкарц Почаїв, Софія, ТВК...), ну а смачно попоїсти Ви матимете нагоду на території Почаївської Лаври. Приємної Вам мандрівки у цей духовний центр України!
Natalka
.
.
