Зарваницький Марійський духовний центр (с.Зарваниця, Тернопільська обл.): карта, фото, опис

Сто стежок веде до Зарваниці,
і віки стежин цих не зітруть.
Люди йдуть до Матері-Цариці,
до криниці вільні люди йдуть..."
Володимир Вихрущ (з вірша "Зарваниця - віри джерело")

Зарваниця - невеличке село, справжня духовна перлина Поділля. Всього 147 селянських садиб, обсаджених буйним квітом мальв і чорнобривців, немов острівок виділяються серед лісової порослі на березі Стрипи. Від обласного Тернополя до Зарваниці веде автомагістраль - 56 км.

Історія цього благодатного села, яке розташовано під особливою опікою Матері Божої, сягає 1240 р. Орди монголо-татарського хана Батия зруйнували древній золотоглавий Київ. Палали храми, гинули Києво-Печерські ченці, брали в ясир трудовий люд.

Один з молодих ченців Києво-Печерського монастиря зумів потайки вибратися з палаючого Києва і дрімучими лісами довго біг на захід. Людям, яких він рідко зустрічав, оповідав про жорстокість завойовників-ординців, що йшли зі сходу на Київську Русь.

Багато днів він провів серед лісів, боліт та ярів. Втомившись, знесилений і ослаблений чернець з великою і щирою вірою у своє спасіння, з молитвою до Божої Матері заснув на лісовій галявині біля джерела.

Сон був дуже міцним і, мабуть, довгим. Уві сні молодий чернець побачив свою Небесну Спасительку, Діву Марію у позолочених ризах і двох ангелів з лілеями у руках. Богородиця торкнулася його плеча своїм покривалом і промовила: "Не печалься, юначе! Залишайся тут - у цьому райському куточку, живи і молися, прославляй Бога. Я владарюватиму у цих краях завжди, бо полюбила вашу Русь-Україну, як Добра Мати..."

Чернець прокинувся від якогось особливо радісного почуття і побачив перед собою божественне обличчя Божої Матері. З ікони іскрилося небесним сяйвом обличчя Богородиці, яке він щойно бачив у сонному видінні. Богородиця тримала на руках маленького Ісусика і ніби зарвалась (піднялась) над джерелом.

Цей сон і видіння справжнього образа (ікони) Богородиці надихнув ченця на місце його подальшого духовного подвигу. Він вирішив поселитися на цьому благодатному місці. Облаштувавши невеличку келію в одній з печер, він переніс туди чудотворний образ Богородиці і вирішив довічно поселитися у цьому благодатному місці, яке йому поблагословила Матір Світу Тихого.

Не може світильник бути непомітним, так і це особливе місце стало приваблювати багатьох вірян, які шукали допомоги у скрутні часи, відради у своєму лихові, зцілення від душевних і тілесних хвороб.

Помолившись перед іконою Богородиці, причастившись й омившись водою з джерела, віряни стали відчувати духовний спокій і зцілення від різних важких хвороб. Так у народі зіткалася риза святості чудодійності ікони Зарваницької Божої Матері та Її Святого Джерела з цілющою водою.

Відтоді це місце стали називати Зарваницею. Згідно з науковими дослідженнями - це XIII ст. Характерна краса, широка палітра барв, неземні вирази лику Богородиці і Спасителя назавжди заполоняють серце глядача цього унікального взірця давньоруського Візантійського іконопису. Варто звернути увагу на зображення Спасителя. Він сидить на лівій руці, біля серця Богородиці. Права рука Богомладенця лежить на Євангелії, на Новозавітній Книзі життя, стверджує істинність і значимість Закону Божого.

Лівою рукою Предвічний Архієрей благословляє глядача. Рука злегка повернена до глядача долонею - концентрує, попереджає і немов промовляє: "Зверніть увагу!" Голову Ісуса вінчає корона, якою у 1867 р. коронував папа Пій IX і надав Зарваниці відпустового значення.

Земна слава Зарваниці стала поширюватися серед навколишніх сіл. Сюди на голос Спасителя: "Прийдіть, знедолені. - І я заспокою Вас..." - приходили ті, хто шукав допомоги Матері Божої і вічного спасіння. При невеликій печері зібралися ченці і заснували невеличкий чоловічий монастир, а благочестиві селяни вважали за велику честь побудувати поряд зі святим місцем і свою земну оселю. Згодом тут виникло село, яке через різні лихоліття зберегло славу Небесної Цариці.

Першу церкву на місцині Богородиці збудував князь Василько Теребовлянський, Він заблукав під час полювання у лісі і важко захворів. Розпач і безсилля оволоділи серцем князя, який уже втратив надію на спасіння. Та натрапивши на печеру ченця, який, прийнявши хворого і знесиленого князя, благословив того чудодійним образом, теребовлянський князь видужав. Цю першу церкву для місцевих жителів князь збудував, як дар за своє спасіння, за чудесне зцілення, і пам'ятав Богородицю до останніх днів життя.

Багато чудес збереглося у пам'яті народній і записано ченцями Святотроїцького монастиря Студійського Уставу, який нині відбудовують.

Археологічні дослідження стверджують, що на цьому місці були людські поселення у перші тисячоліття до нашої ери. Знайдено речі скіфського часу. Колись це поселення було укріплене. Був замурований замок, руїни якого збереглися до наших днів.

У 1662-1688 рр. Зарваницю декілька разів руйнували турки, спаливши церкву і монастир. Чудотворна ікона врятувалася, і її було перенесено до новозбудованої дерев'яної церкви у центрі Зарваниці. У 1770 р. туди помістили чудодійний образ Розп'ятого Спасителя, який був коронований у 1772 р. Львівським митрополитом Андрієм Шептицьким. Ця церква згоріла, нині на її місці встановлено пам'ятний кам'яний Хрест.

У 1754 р. за кошти власника села - графа А. Мйончинського - вимуровано храм Пресвятої Трійці, четвертий з часу заснування Зарваниці. До цього храму були перенесені обидві чудотворні ікони.

У 1894 р. біля Святого Джерела збудовано каплицю.

У 1916 р., в часи Першої світової війни, частина селянських садиб і весь монастир було пошкоджено, але через 6 років монастир повністю відбудували за сприяння митрополита Андрія Шептицького, який побував тут у 1922 р.

У вересні 1939 р. більшовицька влада різко обмежила духовну діяльність у Зарваниці. У 1944 р. під час Великої Вітчизняної війни спалено монастирську церкву, а в 1961 р., за радянських часів, - каплицю.

За радянської влади греко-католицьке духівництво окормляло свою паству по хатах, підпільно.

23 листопада 1989 р., після 50-річної перерви, вперше прилюдно відслужили Службу Божу у місцевій церкві, і з цього часу в Зарваниці відкрито приймають тисячі поломників-богомольців, а невеличке село перетворилося на Міжнародний Марійський духовний центр УГКЦ в Україні.

Нині до комплексу монастиря, приходської парафії і Міжнародного Марійського відпустового центру входять: ансамбль собору Зарваницької Матері Божої, каплиця біля Святого Джерела, скульптурна композиція рельєфної ікони Зарваницької Божої Матері, чотириярусна дзвіниця надбрамної церкви Благовіщення, монастирська церква Різдва Пресвятої Богородиці, Хреста на місці згорілої церкви, парафіяльна церква Святої Трійці і велике Співоче поле на 50 тис. глядачів.

У Зарваниці народилися поет і художник Володимир Гаврилюк (1904-2000 рр.), фольклорист та етнограф Гнат Галька (1824-1903 рр), письменники Євген Мендичевський (1873-1937 рр.), Ганна Головінська-Максимович (1928 р.), журналіст Омелян Макогін (1921 р.), науковець Іван Головінський (1927 р.) та ін.

Тут працювали відомий український хоровий диригент Осип Вітошинський (1838-1901 рр.), письменники Василь Лімченко-Мельник (1899-1949 рр.) та Марія Кузьмович-Головінська - авторка спогадів "Зарваниця" ( 1973 р.).

У Зарваниці біля її святинь молилися і трудилися на славу Пресвятої Богородиці великі ієрархи: митрополит Андрій Шептицький, Патріарх УГКЦ Йосиф Сліпий, владика Микита Будка, митрополит Володимир Стернюк, владика Павло Василик, владика Михаїл Сабрига, настоятель Марійського Духовного Центру єпископ Василь Семенюк, Патріарх Мирослав-Іван кардинал Любачівський, глава УГКЦ Кардинал Любомир Гузар та багато інших високодостойних духовних осіб.

У червні 2001 р. під час офіційного візиту Папи в Україну ікону Зарваницької Богородиці було доставлено в храм на Аскольдову могилу у м. Київ, де Понтифік колінопреклонно молився перед цим чудотворним образом і благословив своєю вервечкою.

Оновлена духовна перлина Зарваниця несе своїй міжнародній пастві, особливо молоді, новий духовний стимул для розуміння Правди Божої, миру, духовної злагоди у суспільстві і кожній сім'ї, надихає на справи добрі, розумні та вічні.

Мати Божа та її духовні служителі радо приймають людей різних конфесій, які приходять до невичерпного джерела Благодаті Божої і під вседійний Покров Матері Божої Зарваницької.

Зарваниця виконує свою велику місійну справу серед розрізненого політичними партіями і релігійними конфесіями народу України. Віримо, що збудуться пророчі слова поета Володимира Погорецького:

"Нема конфесій... Є один Христос. Усі живуть у злагоді і мирі", (з вірша "Великодні дзвони")

Архиєпископ Володимир (Поліщук)
професор, академік, доктор філософії,
член вченої ради НАН України,
Центру пам'яткознавства та УТОПІК,
член-кореспондент НА Геральдики
Інформація взята з порталу who-is-who.ua

Olеnka