Церква-ротонда св.Миколая (Аскольдова могила, м.Київ): карта, опис

Серед величезного парку, що знаходиться на правому березі Дніпра, самотньо стоїть церква Святого Миколая Чудотворця. Це місце в урочищі Аскольдової могили уподобали собі безліч художників і неодноразово зображати його у своїх творах. Нам відомий акварельний малюнок Т.Г.Шевченка "Аскольдова могила" 1846 р., роботи Івана Їжакевича та інших.

Відома легенда про те, як новгородський князь Олег, хитрістю заманив князів Аскольда і Діра та вбив їх, за те що "не були шляхетного роду". Олег був опікуном неповнолітнього князя Ігоря, таким чином, опісля сам заступив на престол. Через п'ятдесят років по тому, на місці, де поховали князя Аскольда, невідомий чоловік Ольма збудував церкву св. Миколая Чудотворця (таким було християнське ім'я Аскольда). Спершу вважали що до будівництва церкви має причетність княгиня Ольга, а отже церква є найдревнішою в Україні. Імовірно, що таке судження виникло через помилки переписувача, який замість "Олма" написав "Олга". Та зрештою, саму Ольгу також тут поховали. І лише пізніше перепоховали у Десятинній церкві. Коли до влади дійшов син Ольги – Святослав, він зруйнував церкву, намагаючись відновити язичницькі погляд, караючи віруючих та переслідуючи християн.

Через дев'ятнадцять років, князь Володимир відбудував дерев'яну церву. 1036 року тут заснували Микільський жіночий монастир, де провела останні дні в усамітненні мати преподобного Феодосія Печерського. Кам'яний саркофаг з тілом Аскольда знаходиться у підвальному приміщенні церкви.

Монастир неодноразово нищили та грабували татари. 1147 року Андрій Боголюбський взяв церкву у підпорядкування Києво-Печерської обителі.

1240 року його було пограбовано татаро-монгольським військом хана Батия.

Після того, як Іван Мазепа за проектом Йосипа Старцева збудував кам'яний Військово-Микільський собор, що увінчувався п'яти банями та височів на самісінькій горі над Миколаївською церквою, дерев'яний храм втратив свою першість. Він перетворився на прицвинтарну каплицю. (У 1934 році Військово-Микільський собор знищено більшовиками. Зараз на його місці стоїть Будинок піонерів.)

1810 року Київський архітектор Андрій Меленський завершив будівництво мурованої церкви-ротонди св.Миколая на Аскольдовій могилі. Замовником на спорудження храму виступив купець з Воронежа Самійло Мещеряков, прагнучи увічнити пам'ять покійної дружини. Вартість побудови коштувала 8 тисяч рублів. Невеличка споруда мала два поверхи та була виконана у стилі ампір. У напівпідвальному приміщенні знаходилась усипальниця на 77 місць для поховання, 24 місця внизу, 28 склепи всередині, і 25 зверху між колонами. Завершувалась церква дзвіницею та напівсферичною банею з ліхтарем.

Інтер'єр храму був багатим, його прикрашав іконостас з каррарського мармуру та золота, настінні розписи за ескізами В.Васнецова. Згодом, 1816 року церкву прикрасили розписи іконописця Білецького.

1847 року церкву на Аскольдовій могилі місцеві чиновники хотіли знести через зсуви ґрунту на схилах, та натомість, розширити фортечні мури Нової Печерської фортеці. Та завдячуючи імператору Миколі І, який 10 вересня 1847 року відвідав цю місцину, храм вдалось врятувати. На згадку про цю подію, встановлено меморіальну дошку з написом "Блаженної пам'яті государ Імператор Микола Павлович у 1847 вересня 10 дня благозволив одвідати церкву на Аскольдовій могилі і на донесення інженерів щодо проведення знесення церкви, котра мала тріщини від кургану, що посунувся з одного боку, зволив відповісти: "Анітрохи падіння не загрожує: дещо треба підправити, і церква повинна існувати".

Після цього, цвинтар обнесли кам'яним муром, церкву відреставрували і розписали та окремо збудували будинок для настоятеля. 1856 року, поблизу Миколаївської церкви, було проведено розкопки і знайдено древні печери з написами, датовані IX ст. Та після розкопок вхід до печер було втрачено. 1881-1882 роках церква відреставрована за проектом Володимира Ніколаєва.

У дореволюційні роки кладовище на Аскольдовій могилі було широко відомим і популярним. Тут заповідали себе поховати відомі філософи, лікарі, письменники і аристократи, військові. На цьому кладовищі поховано київських студентів, що захищали Київ від більшовиків у битві під Крутами, учасників Кримської війни 1853-1856 рр., Російсько-турецької 1877-1879 рр. Михайла Юзефовича і Олександра Дрентельна, Олександра Лашкевича і Василя Тарновського.

Особливо багато для облагородження і благоустрою Аскольдової могили зробив її наглядач ієромонах Рафаїл (Залипаєв), що обіймав цю посаду в 80-х рр. ХІХ ст. Маючи вишу освіту і великий досвід роботи, він розбив територію цвинтаря на шість терас зі зручними сходами і стежками, збудував оранжерею для прикрашення могил свіжими квітами. Після своєї смерті отець Рафаїл також був тут похований.

Йому на заміну прийшов новий настоятель отець Вениамін. Не маючи власних коштів для реставрації церкви, він залучив приватних осіб та отримав від них фінансову допомогу. Всередині з'явився новий іконостас з італійського білого мармуру, новий паркет та настінні розписи. На кошти Марії Поторжинської у 1899-1901 роках збудовано нову дзвіницю.

Після встановлення радянського режиму церкву на Аскольдовій могилі було закрито. На місці кладовища облаштовано розважальний парк, з виглядом на Дніпро. У 1936 році церкву було перебудовано під ресторан. Пізніше 1938 року за проектом архітектора Петра Юрченка ресторан переробили на парковий павільйон для відпочинку, надбудувавши замість бані наскрізну іонійську колонаду. У 80-ті роки, у павільйоні був виставковий художній центр.

У 1992 році церкву на Аскольдовій могилі було передано умовах охоронного договору громаді Української греко-католицької церкви. Під цим керівництвом проведено реставрацію Миколаївського храму за проектом архітектора Володимира Хромченкова (у 1997 — 1998), і надано споруді первісного вигляду. У напівпідвальному приміщенні облаштовано крипту-каплицю із саркофагом князя Аскольда. 23 червня 2001 року храм відвідав потнифік Іоан Павло ІІ і ушанував пам'ять князя Аскольда. Це був перший храм, який він відвідав на Україні. Щоденно як греко-католики, так і православні мають можливість відвідати каплицю, до неї збудовано окремий вхід, а також правити молебні.

Beata