Свято-Успенська Києво-Печерська лавра (м.Київ): карта, фото, опис

Будівництво храму Успіння Божої Матері Києво-Печерської лаври розпочалось у 1075 році. У будівництві церкви брали участь грецькі архітектори. У період ігуменства Стефана, довкола Успенського храму було побудовано нові келії і створено "новий" монастир. Будівництво тривало 15 років і 1089 року, на свято Успіня Пресвятої Богородиці, церква була освячена митрополитом Іоаном.

За своїми розмірами храм був висотою 54,59 м, шириною – 21,62 м., та довжиною 32,97 м. Він відрізнявся від інших церков своєю величчю, зовнішньою та внутрішньою красою. Іконостас церкви був оздоблений золотом і безліччю ікон, мозаїкою. Підлогу прикрашали візерунки виконані за допомогою різних порід дерева, купол храму був позолочений, а хрест виконаний з чистого золота.

Успенський собор у Києві було збудовано як тринефний шестистовпний одно купольний храм з трьома апсидами. Всередині, на стінах церкви було зображено лики мучеників, мощі яких закладено під фундамент споруди. Оздоблювальні роботи очолював іконописець Аліпій Печерський.

У наступні роки, храм неодноразово зазнавав нищення і руйнації, та кожного разу монахи його відновлювали. У XVIII ст. під час реставраційних робіт, собору надали всі ознаки українського бароко. Художнім оформленням храму займався Степан Ковнір, та на жаль, сьогодні ми не маємо змоги спостерігати за величними стінописами того часу.

3 листопада 1941 року диверсійною групою Івана Кудрі Успенський собор було заміновано, а потім зруйновано. Значний вибух спровокував руйнацію і інших будівель, що знаходились на території Києво-Печерської лаври, пошкодження фундаментів споруд, тріщини.

Наприкінці 1990-х років собор був повністю відбудований у формах 18 століття.

Beata

Однією з найвищих споруд столиці є дзвіниця Успенського собору Києво-Печерської лаври. Вона знаходиться на тому ж місці, де колись стояла дерев'яна дзвіниця 1672 року.

Наприкінці XVII ст. монастир розпочав підготовку до перебудови старої дзвіниці, на кошти, одержані від гетьмана Івана Мазепи. Архимандрит розпочав пошуки архітектора для будівництва, та 1718 р. сталась пожежа на території лаври, і дзвіницю було зруйновано. 1730 р. до Києва приїздить німецький архітектор Йоган Готфрід Шедель. Саме він заключив контракт з Києво-Печерською лаврою, згідно якого мав отримати у Москві проект дзвіниці та збудує її за три роки. Автор проекту залишився невідомим та Шедель відступив від задуму і почав будувати дзвіницю за власним задумом.

Робота просувалась поступово. В середньому щорічно на будівництві працювало 28 осіб та постійна нестача коштів, непостійне фінансування, брак матеріалів стали причинами відстрочення здачі проекту в користування. У деякі роки, кількість працівників становила 12 чоловік, тому будувати настільки високу споруду було вкрай важко. Ситуація ускладнилась після землетрусу 1741 р., коли по стінах дзвіниці з'явились перші тріщини і варто було пришвидшити будівництво.

На зведення башти було затрачено велику кількість цегли і вапна. Вартість будівництва становила 92400 крб. Сама дзвіниця складається з чотирьох симетричних ярусів і восьми граней. Кожен ярус має свої значення і оздоблення.

Перший ярус має діаметр 28 м з товщиною стін 8 м. У ньому розташований великий лаврський архів. Другий ярус прикрашено 32-ма римсько-доричними колонами. Тут розташовано лаврську бібліотеку. Третій ярус використовувався для кріплення тринадцяти дзвонів. Він оточений 16 іонічними колонами, та вісьмома арками. Найбільший дзвін мав назву "Успенський" важив 1000 пудів і був відлитий 1732 році російським майстром Іваном Моторіним. Дзвін "Орел" був відлитий у 1720 році майстром Яковом Андрєєвим поступався першому, та важив 650 пудів. На сьогодні на дзвіниці збереглись тільки три невеликі дзвони: "Вознесенеький", "Балик", і безіменний.

На четвертому ярусі обрамленому колонами, розміщувався годинник із дзвоном. Він неодноразово перероблявся, і у 1903 року Києво-Печерська лавра уклала договір з московським купцем годинникових справ майстром Андрієм Єнодіним на встановлення нових курантів. Годинник мав бути без стрілок і без циферблату, але з боєм, і пристосованим до існуючих дзвонів. Заводиться годинник щотижня і б'є кожну чверть години і кількість годин. Працює він і досі, хоча гарантію майстер давав тільки на 15 років.

Дзвіниці завершується позолоченим куполом з хрестом. Видно її вже за 30 км від Києва. Аналогічними спорудами є дзвіниця Успенського собору у Харкові, дзвіниця Спасо-Преображенського собору у Сумах, а також - дзвіниця Почаївської Лаври.

Beata

У період з 1106-1108 років було збудовано Троїцьку надбрамну церкву, названу так тому, що знаходиться вона над святою брамою Києво-Печерської лаври. Храм розміщений у північно-західній частині монастиря, поруч із Успенським собором, трапезною церквою та Великою Лаврською дзвіницею. Церква була збудована на кошти Святослава Давидовича (онука Ярослава Мудрого), який прожив монахом у Лаврі 36 років. Після постригу обрав собі ім'я Миколи Святоша. Саме він започаткував велику Печерську бібліотеку, подарував монахам монастиря землі, безліч книжок.

По своєму плануванню Троїцька церква - це майже квадрат розміром 11.5х11 м. На першому поверсі – вхід до монастиря, кілька приміщень для охорони, та келія воротаря, а на другому – церква. Ззовні церква була оздоблена скромно. Півциркульні вікна розташовано у два ряди. Стіни умовно ділились пілястрами на три частини, а вгорі закінчувались арками. Збудована церква була з пласких та довгих цегол - плінф, та дикого каміння. Архітектурною особливістю є відсутність обладнаного приміщення для хорів.

Церква встояла перед навалами татаро-монголів та інших загарбників, вистояла і землетрус 1230 року. У XVII ст. набула рис характерних українському бароко. У цей період, старий купол замінено на новий, "укорочений". Інтер'єр збагатився на нові олійні стінописи, різьблений іконостас, масивні металеві двері, чавунну підлогу та велику підвісну люстру на 16 свічок – панікадило. Велике історичне та мистецьке значення мають живописні стінописи зі своєю виразністю та дотриманням усіх естетичних прийомів бароко. Це і виразність кольорів, і багатоплановість живописних композицій. Особливу увагу заслуговують фрески: "Похід праведників до раю", "Вигнання торговців з храму", "Хрещення ефіопа апостолом Філіпом", "Перший Вселенський (Нікейський) собор".

Неподалік від церкви знаходяться музеї: Музей історичних коштовностей України, музей книги та друкарства України та ряд інших.

Beata

Церква Всіх Святих побудована у 1696-1698 роках на кошти гетьмана І.Мазепи, за типом п'ятиглавої української дерев'яної церкви. Знаходиться вона над Економічною брамою, яка входить до комплексу фортечних мурів Києво-Печерської Лаври. Будівля має п'ять бань, що увінчані хрестами, на першому ярусі знаходиться брама, а на другому – сама церква. Стіни оздоблені виключно геометричними фігурами.

Автором проекту будівництва був російський архітектор Дмитро Аксамитов. 1718 року церква постраждала підчас пожежі, було зруйновано дерев'яний іконостас, пошкоджено церковні мури. Відреставрували її у 1720 році.

Церква Всіх Святих зведена у формі рівнобічного хреста, що дало змогу створити всі фасади однаковими. Центральну частину кожної сторони займають вікна, які чергуються з пілястрами. Середня баня є найвищою з-поміж інших, це додає відчуття величі і могутності спрямованої аж до самого неба. Кожен барабан вкритий листковим золотом.

У 1906 р. відомий художник Іван Їжакевич та учні Лаврської іконописної школи розписали храм. Так, центральна баня церкви містить зображення Ісуса Христа на темно-синьому фоні. Права Його рука піднята для благословення, а ліва тримає відкриту книгу. Довкола Він оточений серафимами, що змальовані на бокових банях. Апостоли намальовані на підпружних арках. Майстерність виконання стінописів в інтер'єрі церкви різниться. Помітно, що постаті святих на віконних арках, на стінах галереї, що веде до храму виконані художниками-початківцями. Кольорова гама живопису витримана у холодних тонах. Самі ж картини написані олійними фарбами.

Beata

Хрестовоздвиженська церква – найзначніша споруда Ближніх печер, що була збудована 1700 року на кошти полтавського полковника П.Герцика.

Хоч ззовні церква виглядає досить скромно, всередині вона вражає своїми розписами, що становлять особливу художню цінність. Ця архітектурна пам'ятка дійшла до наших часів без суттєвих змін та реконструкції. Храм має три куполи, поставлені на схід-захід по осі. Одна баня розміщена над основною частиною храму, друга над притвором, а третя – над східною апсидою. Із церкви ведуть три підземні тунелі до печер. У XVIII ст. до споруди добудували одноповерхову галерею, що була одночасно входом до підземних печер храму.

Всередині храм оздоблено триярусним дерев'яним різьбленим іконостасом, виготовленим у 1769 році К. Шверином у стилі рококо. 1894 р. Данило Давидов розписав церкву у типовій формі синодального живопису.

Поблизу церкви залишились неушкодженими поховання представників знаті та духовенства. Це – архієп. Антоній (з роду грузинських князів Абашидзе), князь та княгиня Васильчикові, князь С.Кудашев.

У період в 1994 – 1996 рр. було проведено ремонт та реконструкцію храму. А на сьогоднішній час він належить Свято-Успенській Києво-Печерській Лаврі.

Beata

Поблизу Дальніх печер знаходиться Церква Різдва пресвятої Богородиці, що була збудована у 1696 р. на кошти полковника Костянтина Мокієвського. Церква знаходиться на високому бастіоні де раніше розташовувалась стара дерев'яна однойменна церква. Це був храм з трьома банями розміщеними зі сходу на захід, що було характерним для будівництва тих часів. Та у 1767 р. до церкви було зроблено прибудову, так постав семиверхий храм зведений як символ семи благодатних дарів Святого Духа, семи церковних таїнств. Стіни храму оздоблено пілястрами, а сам храм оформлено у стилі українського бароко.

Центральну частину храму займає дерев'яний іконостас 1784 р. зі срібними царськими вратами. Перші стінописи, на жаль, не збереглись. Повторно церкву розписали підчас реставраційних робіт 1966-1970 р. за проектом І.Макушенка.

Сьогодні храм Різдва Пресвятої Богородиці є осередком студентського життя, тут проходять навчання Духовна Академія та Духовна Семінарія, що знаходяться на території Лаври.

Beata

Будівництво Трапезної церкви біля Успенського собору розпочалось 1893 р. за проектом архітектора В.Ніколаєва. Це наймолодший храм лаври. Оскільки за Студійським статутом ченці мали споживати їжу разом, їм необхідно було обладнати трапезну. Перша така трапезна була зруйнована землетрусом 1230 р. У XVII ст. було збудовано нову трапезну, спершу дерев'яну, пізніше кам'яну і освячено її на честь святих Петра і Павла. Церква була оздоблена у стилі українського бароко. Та у 1893 році її розібрали.

Нову ж трапезну побудували у російсько-візантійському стилі. Вона збереглась до сьогодні. Храм має прямокутну форму, два поверхи з вікнами-арками. Основна її частина накрита банею, діаметром близько 20 м. У 1903 році церкву було розписано всередині.

На території поблизу храму поховано прем'єр-міністра царської Росії П.А. Столипіна, суддю Війська Запорізького В.Кочубея.

Beata