Національний музей "Меморіал пам'яті жертв голодоморів в Україні" (м.Київ): карта, фото, опис

Державний музей "Меморіал пам'яті жертв голодоморів в Україні" у місті Києві під керівництвом академіка Ігоря Юхновського було засновано Українським інститутом національної пам'яті у 2009 р., а вже у 2010 р. він отримав статус національного. Урочисте відкриття Меморіалу відбулося 22 листопада 2008 р., акт готовності споруди до експлуатації було підписано у грудні 2009 р. Комплекс музею спроектував народний художник України Анатолій Гайдамака.

У лютому 2013 р. музей отримав нагороду "Визнання року – 2012". Наприкінці літа 2015 р. віце-прем'єр міністр з гуманітарних питань В'ячеслав Кириленко змінив найменування музею, нині за ним закріплено назву – Національний музей "Меморіал жертв голодомору в Україні". Таке формулювання у назві пов'язано з вживанням визначення "голодомор" лише у однині, оскільки мова йде виключно про жахливі події 1932-1933 рр., які визначаються як геноцид українського народу. Трагедії 1921-1922 рр. і 1946-1947 рр. трактуються як голод, однак їхній геноцидний характер остаточно не доведено, тому мова йде про ретельно спланований злочин з найбільш масштабною кількістю жертв – Голодомор 1932-1933 рр.

До складу меморіалу входять кілька частин. Вхід оздоблений кам'яними ангелами-охоронцями та чорним камінням з нерівною поверхнею, яка символізує ріллю. Центральною у композиції є скульптура "Гірка пам'ять дитинства", що нагадує сумнозвісний закон "про 5 колосків" і є своєрідним пам'ятником тим, хто помер під час Голодомору і чиє дитинство припало на ці трагічні роки. Центральною частиною меморіалу вважається Свіча Пам'яті, висота якої становить понад 23м, вона оздоблена скляними хрестами різної величини, які символізують душі померлих з голоду, маленькі хрести – це душі дітей, а великі – душі дорослих. З усіх чотирьох сторін від Свічі знаходяться чотири металеві чорні хрести, які нагадують тюремні грати, що символізують потрапляння України в лабети більшовицької влади та усіх її злочинів. Перед цим пам'ятником розміщена композиція "Жага до свободи" у вигляді бронзових фігур лелек, які вириваються з лещат до волі та символізує відродження української державності.

Безпосередньо під Свічею знаходиться Зал Пам'яті, де відвідувачі мають змогу віддати шану загиблим від голоду, запаливши свічки та лампадки на Вівтарі пам'яті. У цьому ж залі експонуються 19 томів Національної книги пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 рр. По колу знаходяться екрани, з яких можна отримати різноманітну інформацію, що стосується тих страшних років, в тому числі послухати свідчення очевидців цієї трагедії. Із Залу пам'яті є можливість зійти Сходами спогадів до символічної Алеї "Чорні дошки України". На гранітних плитах Сходів спогадів розміщено цитати з праць дослідників, письменників та очевидців Голодомору. У Алеї викарбовано назви 14 тисяч населених пунктів України, які найбільше постраждали у ті жахливі роки сталінського режиму.

Майданчик біля меморіалу розташовано на крутому березі Дніпра, звідси відкривається чудова панорама на українську столицю, а за допомогою підзорної труби можна оглянути береги Дніпра. Завдяки цьому можна помилуватися краєвидами Гідропарку, Русанівки, Троєщини, Березняків, оскільки труба розвертається майже навколо, на 320 градусів. Відомо, що менш, ніж за 6 років, меморіал відвідали мільйони людей з України та з усього світу, він репрезентує нашу державу на міжнародному рівні.

Національний музей "Меморіал жертв голодомору в Україні" є головним центром вшанування та увіковічнення людей, безвинно вбитих голодом у 1932-1933 рр., належить до пам'яток історії України. Подібний тематичний музейний відділ створено також у Меджибожі.

Andrij