Костел Пресвятої Трійці (с.м.т. Микулинці, Тернопільська обл.): карта, фото, опис

Троїцький костел – найстаріший храм міста Микулинці, пам'ятка архітектури XVIII століття у стилі бароко. Спочатку на його місці знаходився дерев'яний костел Івана Хрестителя. У 1761-1779 роках споруджено кам'яний храм на кошти графині Людвіги Потоцької. Архітектурний план виконав Август Мощинський, чоловік Теофілії Потоцької, внучки фундаторки костелу, який є також автором Домініканського костелу у Тернополі. Зразком для будівництва храму слугував костел при королівському палаці в Дрездені. Освячення храму відбулося у 1779 році в присутності львівського архієпископа Вацлава Сераковського.

Костел оздоблено бароковими елементами з пишними деталями, в нішах знаходяться кам'яні скульптури і вази. В храмі знаходяться головний вівтар і чотири бічні вівтарі виготовлені у 1779 році з дерева і покриті мармуром. На головному вівтарі знаходиться образ Святої Трійці, вище нього надпис латинською мовою "ET HI UNUM SUNT", а в найвищій частині два ангели та Святий Дух у вигляді голуба в променистій обрамці.

У 1780-1785 роках при костелі діяв монастир Згромадження отців-місіонерів св. Вікентія за фінансової підтримки Людвіги Потоцької. У 1785 році австрійська влада закрила монастир, будинок почали використовувати як притулок для убогих, а костел став парафіяльним. Після Другої світової війни костел використовували як військові приміщення, згодом як зерносховище, склад солі. У 1989 році костел Святої Трійці повернули вірним. Храм частково відремонтований згідно проекту архітектора Зеновія Логуша. Він належить до Чортківського деканату Львівської архидієцезії римо-католицької церкви. Частина дерев'яних скульптур, яку перевезли у повоєнні часи з Троїцького костелу, зберігається у відділі Львівської галереї мистецтв - Олеському замку.

Nadiya

Костел Пресвятої Трійці у Микулинцях збудований в 1761-1779 роках власницею містечка - Людвігою Потоцькою, за проектом Августа Мошинського, який жив у Дрездені, а пізніше був радником польського короля Станіслава Августа з питань мистецтва. Микулинецький храм споруджений за зразком Дрезденського двірцевого католицького костелу, побудованого ще в 1739 році видатним архітектором Джатано Чавареллі.

5 вересня 1779 року архієпископ Львівської архідієцезії Вацлав Єронім Сираковський посвятив храм з п'ятьма вівтарями під покровом Пресвятої Трійці.

Костел у Микулинцях — одна з найкращих і оригінальних пам'яток епохи пізнього бароко. Храм орієнтований з півночі на південь. Це, мабуть, пов'язано з тим, що його розмістили на одній осі з комплексом Микулинецького палацу, ще одною пам'яткою архітектури XVIII ст. Довжина храму складає 42 метри, ширина - 30 метрів. Для будівництва використовували ламаний камінь та дрібну барокову цеглу.

Фасад костелу є ширшим від корпусу, підкреслений випуклою лінією. Він декорований різьбленими з каменю скульптурами святих, які частково розміщені в нішах, а також декоративними кам'яними вазами і ліхтарями. Ось як розміщені різьблені кам'яні фігури на фасаді: в нішах нижнього ярусу - євангелисти Іван, Лука, Марко, Матвій, апостоли Павло і Петро (на крайніх осях нижнього ряду); в нішах другого ярусу - Святий Вінцентій Поль та Святий Вацлав; в нішах третього ярусу - святі Анна та Йоахім.

Головний вівтар, розміщений на кам'яній основі, був різьблений з дерева і прикрашений бароковими скульптурами. Над ним, по центрі, один над одним були розміщені образи Святої Трійці та Святого Миколая, вище напис "Et Ні Tres Unum Sunt", над яким голуб, що символізує Святого Духа. По двох боках від вівтаря - різьблені фігури єпископів Вацлава і Зигмунта, а над ними - два ангели та алегоричні фігури. По боках вівтаря, на стіні апсиди, на оздоблених виступах розміщувалися дерев'яні фігури таких святих: Анни, єпископа, Флоріана та Йоахіма. Вище над дверима, що ведуть до захристії записані дві головні заповіді любові на латинській мові -"Аmа Deum Super Omnia" та "Ama Fratrem Tuum Sicut Te Ipsum".

В храмі розміщувалися ще чотири вівтарі: Матері Божої, Найсвятішого Серця Ісусового, Святих Йосифа та Антонія. Амвона - дерев'яна, на якій розміщені чотири фігури Євангелистів та барельєфи Отців Церкви, вище над якими - дві скрижалі, бальдахім та ангели, які підтримували фігуру Воскреслого Ісуса з хрестом в руках.

На хорах був орган, що складався з клавіатури і дванадцяти реєстрів. На жаль, під час Другої Світової війни його було знищено, а залишився лише один каркас.

Наверху, над хорами, була бібліотека, яка містила книги польською, латинською і французькою мовами.

З 1779 року на парафії в Микулинцях почали працювати монахи зі згромадження Отців Місіонерів Святого Вінцентія Поля. В наступному році споруджено монастир біля костелу, який на даний час є жилим будинком. Ченці опікувалися парафією, лікарнею, школою, старим дерев'яним костелом та проводили місії.

Ось що про святиню пише історик Леон Городиський: "Микулинецький парафіяльний костел Святої Трійці - одна з найкращих і найоригінальніших пам'яток епохи пізнього бароко. Як і дрезденський, він піднімається на видовженому прямокутнику, замкнутому з двох вузьких сторін півкругами. Фасад, багато оздоблений бароковими елементами з пишними деталями, завершується невеликим куполом у вигляді намету".

Протягом 1858-1909рр., як повідомляють схематизми Львівської архідієцезії, до Микулинецької римо-католицької парафії належали такі села: Чортория (Миролюбівка), Конопківка, Кривки, Людвіга (Дворіччя), Ладичин, Лука, Мишковичі та Воля Мазовецька.

З 1819 року на парафії працюють дієцезіальні священники. В 1927 році за ініціативою графині Юзефи Рей та о. Яна Нєдзєльського, за дозволом і благословенням єпископа Болеслава Твардовського в місті відкрито захоронку, яку провадили Сестри Служебниці Найсвятішої Діви Мари. До захоронки в Микулинцях ходило близько 50 дітей, віком від 3 років, які вчили тут польську мову, катехизм та спів. Крім того, сестри працювали ще в Католицькому Товаристві Молоді в Микулинцях, в дитячих садочках в Конопківці, Лучці, Ладичині та Людвізі.

До 1939 року Микулинецька парафія належала до Теребовлянського деканату Львівської архідієцезії. Релігійне життя того часу набрало певного динамізму. В спільноті діяли різного роду церковні рухи, зокрема Католицьке товариство жіночої молоді, Третій закон Святого Франциска, Товариство Живого Розарію.

15 травня 1933 року Тернопільський воєводський уряд визнав Микулинецький парафіяльний костел Пресвятої Трійці разом з приміщенням монастиря пам'ятками архітектури.

В грудні 1937 р. всередині костелу було проведено електрифікацію.

Після 17 вересня 1939 року в містечко увійшли радянські війська, які встановили нові порядки. Тотально контролювалися проповіді, реколекції та катехизація, що проводилися в костелі та приватних будинках. Важливу роль в підтримці християнського духу в містечку відігравав тодішній настоятель о. Ян Нєдзєльський. Він заступався перед окупаційною владою за кожного мешканця містечка та неодноразово їздив до обласного уряду в м. Тернопіль, щоб захистити скривджених. Сестри Служебниці Найсвятішої Діви Марії переховували в своєму будинку євреїв, наражаючи тим самим власне життя на небезпеку.

Внаслідок проведеної, навесні 1945 року репатріації, 75% поляків змушені були залишити Микулинці. Разом з ними виїхали також черниці та о.-вікарій Міхал Юрків. Останній священник о. П. Гаршець працював на парафії до квітня 1946 року, поки не отримав наказ від місцевої влади виїхати з містечка.

З того часу костел було зачинено. Радянська влада передала його військовій частині, яка на той час знаходилася в селищі. В самому храмі було облаштовано військові кошари. Солдати виносили зі святині літургічний посуд, дерев'яні фігури, також балюстраду, катафалк, частини вівтарів, щоб опалювати свої будинки. Частину образів літургічних шат, фігур та парафіяльних книг врятували члени громади котрі різними можливими способами забирали костельні речі і таємно переховували їх у своїх домах, ризикуючи власним життям. Щоб брати участь у недільних Богослужіннях, парафіяни Микулинецької римо-католицької громади змушені були долати 50-100 км...

В 1947-1949 роках у храмі розміщувалося сховище для збіжжя, а у підземеллі - овочево-фруктовий склад. З 1950 року тут зберігали сіль, яку використовували для посипання доріг. Це стало причиною величезних руйнувань, особливо правого бічного нефу. Через високу вологість всередині споруди утворилася величезна брила солі, яку розбивали динамітом, внаслідок чого повилітали шиби з вікон.

Протягом 1966-1979 років меблева фабрика використовувала святиню як склад для меблів. Тоді вікна закрили дошками. Ніхто навіть не думав про те, щоб костел врятувати від руйнування, попри те, що він мав велику цінність, як пам'ятка архітектури.

Після багатьох заяв та старань 29 липня 1989 року напівзруйнований храм було передано римо-католицькій парафії. Почалися роботи по відбудові споруди...

22 грудня 1989 року о. Рафал Керницький посвятив храм. З того часу настоятелем Микулинецької римо-католицької парафії став о. Маркіян Трофим'як, котрий доїжджав з Кременця кожної неділі, щоби відправляти Службу Божу. Тоді в околицях Тернополя була чинна тільки одна святиня, саме тому сюди приїжджали люди з навколишніх місцевостей.

З червня 1991 року в парафії почали працювати Сестри зі Згромадження Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії (непорочниці). Пізніше посвячено каплицю Діви Мари в підземеллі костелу, де відбуваються Богослужіння в зимовий період. 25 жовтня 2000 року архієпископ Мар'ян Яворський посвятив відновлені вівтарі.

Від серпня 2001 року в парафії працюють сестри зі Згромадження Кармелітанок Дитятка Ісуса.

На даний час у римо-католицькій спільноті Пресвятої Трійці регулярно відбуваються Богослужіння, проводяться катехизми для дітей та молоді, організовуються спільні реколекції, молитовні зустрічі та чування, які відвідують представники інших конфесій.

На даний час до Микулинецької парафії належать такі костели: Пресвятої Трійці у Микулинцях, Святого Антонія у Струсові, Внебовзяття Пресвятої Діви Марії у Ладичині та Непорочного Зачаття Діви Марії у Настасові.

Дана громада і надалі відіграє важливу роль у суспільному і культурно-релігійному житті містечка та його околиць. Вона сприяє поглибленню моральних чеснот парафіян, їх консолідації, дотриманню основних норм толерантності, віротерпимості, поваги.

Микулинецька римо-католицька парафія Пресвятої Трійці була протягом тривалого часу центром релігійного і культурного життя членів латинського обряду, які проживали в містечку та його околицях. Велична і красива споруда парафіяльного костелу вистояла понад два століття і сьогодні належить до унікальних пам'яток архітектури, заслуговуючи на увагу дослідників. За 10 хв ходи від костелу розташовані руїни могутнього Микулинецького замку. А поруч - старий католицький цвинтар з могилами власників містечка.

Джерело: інформаційний стенд біля храму

Natalka