Місто Кіцмань: карта вулиць, опис

Історія

Місто Кіцмань, що розкинулось на берегах річки Совиці, — центр однойменного району Чернівецької області. Існує декілька версій щодо походження назви: і від буковинського слова "коц" (тут мешкали справжні майстри-килимарі); і від імені Козьма; і від прізвища Кошман... Люди на цій території селилися давно, про що свідчать знайдені археологами матеріали існування поселення починаючи від ХІІ ст. (так виглядає, що Кіцмань веде сторінки своєї історії з ХІІ ст.).

Кіцманщина охороняла південно-західний кордон Київської Русі (Х ст. — ХІІ ст.), потім належала Галицькому князівству аж до середини ХІV ст. Часто вторгалися на територію Буковини і монголо-татари (ХІІІ ст.). Протягом 1340 р. — 1350 р. буковинські землі перебували під владою Угорщини. Північна Буковина перебувала в складі Молдавського князівства з сер. ХІV ст. до II пол. XVII ст., потім — під гнітом Туреччини. У 1360-тих роках Буковина увійшла до складу незалежного князівства Молдови (аж до 1774 р.). Кіцманське поселення вперше згадується у грамоті молдавського господаря Олександра Доброго від 6 червня 1413 р., який подарував ці території своїй дружині. Наприкінці XV ст. — на початку XVI ст. на цих землях точилися безперервні загарбницькі війни між Молдавією і Польщею. Вкінці XVI ст. Молдову було перетворено на звичайну провінцію Туреччини, від тоді розпочалася активна румунізація буковинських земель. Козаки протягом XVI ст. — XVII ст. вели воєнні дії на території Молдови проти турецько-татарських нападників.

Кіцмань, як прикордонний пункт між Молдавією і Польщею значно розширив свої межі у XVI ст. — XVII ст. Місцеве населення брало активну участь у національно-визвольній війні українського народу під проводом Б. Хмельницького (сер. XVII ст.), у опришківському та гайдамацькому рухах (XVII ст. — XVIII ст.). Наприкінці XVIII ст. місто стало постійним місцем перебування управителя маєтками православного релігійного фонду. Протягом 1774 р. — 1918 р. ці землі були у складі Австро-Угорщини, а Кіцмань став першою резиденцією графа Габріеля фон Сплені. 1862 р. Буковина (разом з Галичиною) стала окремим коронним краєм Австрійської імперії з адміністративною автономією. З 1868 р. Кіцмань стає центром повіту.

Українське відродження на цій території розпочинається з 1880-тих років. Підведення сюди залізниці Лужани — Заліщики у 1898 р. дещо прискорило економічний розвиток Кіцмані. Де-юре містом поселення стало у 1902 р. У ході подій першої світової війни територія міста сильно постраждала. Протягом 1918 р. — 1940 р. Буковина була під королівською Румунією, яка запровадила тут жорстокий режим: йшла румунізація у всіх сферах життя. Районним центром Чернівецької області Кіцмань став у листопаді 1940 р. Не оминули місто і жахливі події другої світової війни (і знову румунська окупація). З квітня 1944 р. тут панує радянська влада. У 1947 р. мешканці міста пережили страшний голод (внаслідок посухи 1946 р. – 1947 р.). У післявоєнні роки життя у місті помалу ввійшло у звичне русло: відродилась промисловість, економіка та медицина, ожила культурно-освітянська сфера. Нині Кіцмань входить до списку історичних населених місць України.

Туризм, пам'ятки

Кіцмань туристичний — Миколаївська церква (1876 р.) разом із дзвіницею; костел Богоматері Цариці (1826 р., перебудовано у 1906 р., знесли башту-дзвіницю); церква Трьох Святих (1876 р. - 1877 р.) та її дзвіниця; цікаві будинки австрійської забудови кін. ХІХ ст. – поч. ХХ ст.: одноповерхова ратуша (зараз тут діє міська рада), будівля магістрату (зараз тут Районий будинок народної творчості та дозвілля), будинок повітової адміністрації (зараз тут відділ внутрішніх справ та районний суд), будівля повітової пошти (зараз цю будівлю займає Кіцманський історико-краєзнавчий музей), будинок повітового суду (нині тут діє Кіцманська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат), будівлі гімназії та дворічної рільничої школи (сьогодні це приміщення займає Кіцманський державний аграрний технікум); пам'ятник Володимиру Івасюку; кімната-музей Володимира Івасюка (облаштована кімната у невеликому приміщенні музичної школи, що гордо носить ім'я поета; до речі, Володимир Івасюк тут навчався), будинок, у якому 1949 року народився Володимир Івасюк, а через 30 років - Ані Лорак (одноповерхова біла хатинка, де і нині мешкає тітка Ані Лорак). Про історію Кіцманщини, починаючи з давніх часів та закінчуючи нашими днями, можна дізнатись, відвідавши Кіцманський районний історичний музей.

Свої двері туристам гостинно відчинять усі готелі (Білий Лебідь, Затишок, Любодар, Макавто, Оскар, Прага, Смерека, Фортуна), ресторани та кафе (У млині, У Валерія, Стара Баня, Водолій, Смарагд, Гоша, Гран-прі) міста.

Цікавими для туристів будуть і екскурсії селами Кіцманського краю: с. Берегомет (дерев'яна Миколаївська церква 1786 р. із дзвіницею), с. Валява (дерев'яна Успенська церква 1778 р. із дзвіницею), с. Глиниця (Успенська церква 1786 р.), с. Дубівці (дерев'яна Успенська церква кін. XVII ст. із дзвіницею), с. Іванківці (дерев'яна церква Різдва Богородиці 1794 р.), смт Лужани (Вознесенська церква 1453 р. — 1455 р.), с. Нижні Станівці (дерев'яна Миколаївська церква 1794 р. із дзвіницею), с. Оршівці (дерев'яна Успенська церква 1850 р. із дзвіницею), с. Ошихліби (дерев'яна Костянтинівська церква 1779 р. із дзвіницею), с. Шипинці (церква Різдва 1812 р.). Отож, захопливої Вам мандрівки!

Natalka