Історія
Славне місто Хотин, що розкинулось на берегах Дністра, — центр однойменного району Чернівецької області. Люди тут селилися давно, про що свідчать знайдені археологами залишки напівземляних жител з печами-кам'янками (IX ст. — X ст.) та культурний шар VII ст. — VIII ст. (на глибині майже 1,5 м.). Назва міста походить чи то від легендарного вождя дакійців Котизона, чи то від слова "хотіти" (так, як в усі часи місто, що розмістилося у лакомому місці - на перетині торгівельних шляхів, а тепер – на границі різних держав, завжди було мрією різноманітних загарбників).
Спершу це була дерев'яна фортеця збудована східними слов'янами на місці давнього поселення, а поряд з нею було неукріплене селище. Ці території належали до складу Київської Русі (з X ст.), згодом — до Галицько-Волинського князівства. У 1250 р. – 1260 р. згідно наказу Данила Галицького дерев'яні укріплення Хотина замінюють мурованими, навколо дитинця будують нові стіни з білого каменю-вапняку з замковою церквою. З часом Хотин стає центром розвитку ремесел і торгівлі, що сприяє розквіту культури та економіки міста: тут відбувалися найбільші у Молдавському князівстві ярмарки. Під владу Молдавії місто потрапило з 1373 р. Протягом XV ст. — XVI ст. Хотинська фортеця була резиденцією молдавських господарів. Тоді за часи правління молдавського господаря Стефана ІІІ Великого фортецю істотно перебудували та розширили її кордони (звели потужні башти і мури, два палаци та замкову каплицю). У "Списку руських городів" (кін. XIV ст.) згадується "На Днестре Хотень".
Деякий час у XVI ст. місто було "у руках" Польщі, потім - знову Молдавського князівства. 1621 р. під стінами Хотинської фортеці відбулася історична Хотинська битва (польська армія і козацьке військо зійшлися у нерівній битві з турецько-татарською армією). Не оминула місто і національно-визвольна війна українського народу під проводом Б. Хмельницького. До складу Османської імперії Хотинська округа була остаточно включена у XVIII ст., а фортеця (після реконструкції 1712 р. – 1718 р.) стала наймогутнішим вузлом османської оборони на сході Європи. Протягом ХVШ ст. – ХІХ ст. фортеця втрачає своє оборонне значення, однак під її мурами і далі відбуваються бої. Після 1812 р. Хотин відійшов до Росії та став центром повіту в Бессарабській губернії. У 1832 р. на території фортеці було зведено Олександро-Невську церкву. Статус Хотинської фортеці як військового об'єкта було скасовано у 1856 р. російським урядом.
Перші виробничі підприємства у місті з'явилися опісля реформи 1860 р. На початку XX ст. тут працювали пивоварні, винокурні, фабрики з виробництва тютюну, заводи (лісопильний, цегельний), друкарні, водяні млини, повітові та приватне училища. Не оминули місто жахливі та руйнівні події першої світової війни. Далі влада у Хотині переходила з рук у руки. Три роки (з липня 1941 р. по квітень 1944 р.) під час другої світової війни Хотин був окупований румунами. Потім тут керує радянська влада. З 1991 р. місто увійшло до складу незалежної України. Нині Хотин входить до історичних населених місць України.
Туризм, пам'ятки
Хотин туристичний — це насамперед Історико-культурний заповідник "Хотинська фортеця", а саме, брами: Подільська (або ж Дністровська чи Водяна), Руська (руїни), Ясська (або ж Ізмаїльська чи Яничарська), Бендерська, Кам'янецька (або ж Сортії бастіона І); башти: Південна (або ж В'їзна), Південно-західна (або ж Ковальська), Комендантська (або ж Західна), Північна, Східна (або ж Вежа "Смертників"); церква Святих Костянтина і Єлени (або ж Замкова церква); палац Коменданта (або ж Княжий палац); церква святого Олександра Невського; руїни мечеті з мінаретом; корпус казарм; замкова криниця; гарнізонні майстерні; двір воїнів; комендантський двір; оборонні мури замку; бастіони (Південно-східний, Південний, Південно-західний, Західний, Північно-західний, Північно-східний) та вали фортеці. Також уваги туристів заслуговують: Покровська церква (1867 р. – 1868 р.), Миколаївська церква (XV ст.), синагога, старий єврейський цвинтар (XVIII ст. – XIX ст.), ряд вілл, особняків та будинків кінця XIX ст. - поч. XX ст.: вілла адвоката 1930 р.), будівля конструктивістської міськради (колишня вілла, кінець XIX ст. – початок XX ст., 1930 р.), будівля Міської управи (сер. XIX ст. – поч. XX ст.), будівля банку (поч. XX ст.), будівля міського суду (кін. XIX ст.), будівля колишньої митниці ( XVII ст. – XVIII ст.), колишній міський театр у стилі нео-бринковяну (1934 р.), будівля римо-католицького костелу Святого Миколая і Ядвиги (II пол. XIX ст., сер. XX ст., нині тут спортивна школа, у внутрішньому дворику збереглася апсида храму), адміністративний будинок (кін. ХІХ ст., тут у свій час розмістився Штаб Хотинської Директорії), палац Щабельмана (сер. ХІХ ст., нині тут райвідділ міліції), будинок настоятеля (притчу, 1868 р., нині тут діє Хотинський краєзнавчий музей), монумент на честь Хотинського повстання 1919 р., пам'ятник гетьману Петру Сагайдачному (1991 р.). Можна відпочити у міському парку, або ж відвідати Хотинський історико-краєзнавчий музей (тут Ви дізнаєтесь багато корисного для себе та цікавого). Варто прогулятися і Національним природним парком "Хотинський" (створений у 2011 р. з метою збереження цінних природних та історико-культурних комплексів і об'єктів у басейні річки Дністер на території Хотинського, Сокирянського та Кельменецького районів Чернівецької області). До речі, на території Хотинської фортеці знято понад 50 фільмів: "Захар Беркут", "Д'Артаньян та три мушкетери", "Тарас Бульба", "Чорна стріла", "Могила Лева", "На війні як на війні", "Русалочка", "Сказання про доблесного лицаря Айвенго"...
Свої двері туристам гостинно відчинять усі готелі (Олімп, Дністер, Хотин, Фортеця...), ресторани та кафе (Дністер, Посейдон, Чишма...) міста.
У Хотинському районі туристи також можуть оглянути древню церкву (с. Рухотин), дізнатись про цікаву історію Атаки, спробувати найкращу буковинську бринзу, відвідавши придністровські Анадоли. Ну а наступного ранку можна вирушити у Кам'янець-Подільський чи у Чернівці, де також є на що подивитися!
Natalka
.
.
