Місто Тульчин: карта вулиць, фото, опис

Місто Тульчин – адміністративний центр Тульчинського району Вінницької області, розташоване у південній частині Подільського плато, у межиріччі річок Тульчинка й Сільниця (притока Південного Бугу). Відстань від Тульчина до Києва залізницею становить 370км., а до Вінниці – 82км. Населення міста – 15,7 тис. чол. Рельєф міста утворює хвиляста рівнина з балками, долинами та ярами, у географічному відношенні належить до лісостепової зони.

Перша згадка про місто датується 10 травня 1607 р. в актах любельського трибуналу (суду) про втікачів з містечка Косів до Нестервару (теперішній Тульчин). У 1609 р. новий власник Нестервару, генерал подільських земель Валентій Калиновський перейменував цей населений пункт на Тульчин. Під час національно-визвольної боротьби українського народу проти Речі Посполитої у 1648 р. в укріпленому замку, який був збудований того ж року, переховувалася польська шляхта.

У 1654 р. Тульчин, як і вся Правобережна Україна, увійшов до складу Польщі, проте повстанці не складали зброї. Вже у XVІІІ ст. відбулося повстання гайдамаків – Коліївщина, в часи цього повстання польська шляхта звернулася за допомогою до Росії, яка відгукнулася і надіслала свої війська. Тобто, Тульчин стає штабом російських військ, саме у цьому місті ініціатори повстання Іван Гонта та Максим Залізняк були засуджені до страти і перед цим запроторені до в'язниці.

У 1775 р. місто стає власністю польського магната Станіслава Потоцького, будівничого легендарного парку "Софіївка", який славився своїми владними амбіціями і претендував на польський трон. Власне тому він вирішив збудувати своєрідний майже королівський палац у провінції, який прозвали "Тульчинським двором" та "подільським Версалем". У 1787 р. Станіслава Потоцького відвідав польський король Станіслав Август Понятовський, в честь приїзду високого гостя магнат багатьом кріпакам подарував волю. Велетенський комплекс садиби та палацу Потоцьких і нині є головною туристичною атракцією Тульчина.

З 1793 р. Тульчин входить до складу Російської імперії. У 1796 р. після Третього поділу Польщі російський фельдмаршал О. Суворов обирає Тульчин своєю штаб-квартирою, пізніше у своїх спогадах він напише, що це був найкращий час у його житті, оскільки саме в цьому місті він написав знаменитий трактат "Наука перемагати".

У другій половині XІX ст. у місті відкрили духовне училище, почав працювати паровий млин, шкіряний завод, завод штучних мінеральних вод, медоварний завод і макаронна фабрика. У дореволюційному Тульчині нараховувалося 5 церков, костел, дві синагоги, 13 винних лавок, а також – понад 20 шинків, у цей час за своєю суттю Тульчин був містом ремісників та торговців.

Визначною подією у культурному житті міста вважається діяльність композитора Миколи Леонтовича, тут він створив близько 200 хорових творів, а у 1914 р. написав музику до знаменитого "Щедрика", який став символом хорової музики, у 1920 р. у місті організував народний хор, проте у 1921 р. його життя трагічно обірвалося, він загинув від кулі чекіста.

Місто сильно постраждало в часи німецької окупації, багато людей було розстріляно у Тираспольській тюрмі, після відступу фашистів у парку Слави встановлено монумент, який увічнює пам'ять загиблих героїв. Після закінчення Другої світової війни місто почало поступово повертатися до життя: відновили пошкоджені і зруйновані будівлі, знову почали відкриватися промислові підприємства, школи та лікарні, магазини, нові корпуси лікарні, нові житлові будинки, культурно-побутові заклади тощо. У 80-ті та 90- ті роки XX ст. місту вдалося зберегти свої досягнення, у теперішній час тут активно розвивається малий і середній бізнес.

На сьогоднішній день економіка міста репрезентована загалом харчовою галуззю, тут працює взуттєва фабрика, два автотранспортних підприємства, а також кілька будівельних підприємств та організацій. До галузі освіти та культури належать чотири загальноосвітні школи, дитяча музична школа, дві спортивні школи, кілька вищих навчальних закладів (технікум ветеринарної медицини, вище професійно-технічне училище та училище культури), п'ять дошкільних навчальних закладів. Серед восьми бібліотек найбільша – Тульчинська центральна районна бібліотека, у місті діє будинок культури та кінотеатр. Пам'ятки архітектури представлені сакральними спорудами: Успенська церква з дзвіницею (1789р.), римо-католицький костел (XІX ст.), Христо-Різдвяний кафедральний собор (колись домініканський костел XVІІІ ст.). Серед архітектурних пам'яток особливо виділяється палац Потоцьких (XVІІІ ст.), Будинок декабристів (XVІІІ ст., тепер в цій будівлі знаходиться краєзнавчий музей), а також – ряд житлових будинків (XVІІІ – XІX ст.).

У місті знаходиться Тульчинський краєзнавчий музей, музей-садиба Миколи Леонтовича, а також – музей декабристів, у Тульчині височіють пам'ятники Тарасові Шевченку і Миколі Леонтовичу. З містом пов'язані імена багатьох відомих людей, серед яких: засновник міста Адам Калиновський, польський магнат Станіслав Потоцький, один з керівників козацько-селянського повстання Максим Кривоніс, український художник Іван Сошенко, видатний український письменник Іван Котляревський, видатний польський поет Юліуш Словацький, а також придворний поет польського короля Станіслава Августа Понятовського Станіслав Трембецький.

У Тульчині дуже популярними є китайські, японські та італійські ресторани. Крім того, зустрічаються ресторани, що пропонують російську, східну та азійську кухню, паби в англійському та ірландському стилі. Тульчин славиться своїми кав'ярнями, в яких досить невисокі ціни і безкоштовний Wi-Fi, що приваблює сюди молодь і багатьох туристів. Серед готелів досить популярними вважаються "Титан" і "Подолянка", а серед ресторанів – "Добряна" та "Оздоровчо-відпочивальний комплекс".

На сьогоднішній день Тульчин представляє собою цілком сучасне, хоча і невелике місто, яке має розвинену туристично-відпочинкову інфраструктуру.

Andrij