С.м.т. Глибока: карта вулиць, опис

Історія

Селище міського типу Глибока (Адинката протягом 1919 р. — 1940 р.) — адміністративний центр однойменного району Чернівецької області. Перша писемна згадка про селище відноситься до 1438 р. Місцевість, на якій тепер знаходиться Глибока, колись називалася "Чорною Поляною". 1359 р. та 1497 р. тут відбулися битви між молдавськими та польськими військами. Молдавський господар Ілля I цю місцевість дав у дарунок придворному судді Петру Гудимі (це записано у грамоті від 1438 р.). Наймовірніше, що тоді і виникло селище Глибока, назва якого походить від місця його розташування (воно лежить у глибокій улоговині).

Церква Глибокої належала до Радівецької єпархії з 1490 р., про що свідчать літописи. 1491 р. молдавський господар Стефан III передав селище свому придворному Юдці. Протягом довшого часу територія Глибокої була власністю феодалів і монастирів. З 1774 р. селище відійшло під владу Австрії (перед тим тут керувала Туреччина). У II пол. ХІХ ст. багато навколишніх земель були маєтностями роду Сапєгів. 1857 р. у Глибоку прибули перші німецькі колоністи. Того ж року у селищі запрацював спиртзавод. Підведення сюди залізничної колії у 1869 р. значно прискорило економічний розвиток Глибокої. У 1892 р. Броніслав Скібневський купив маєток у князя Адама Сапєги, і аж до другої світової війни Глибока залишалась у руках роду Скібневських. Місцеве населення займалося здебільшого сільським господарством.

Не оминули селище і руйнівні події світових війн. Протягом листопада 1918 р. — червня 1940 р. селище входило до складу Румунії. З липня 1940 р. Глибока стала районним центром, а у 1956 р. їй було надано статус селища міського типу. Нині Глибока входить до списку історичних населених місць України.

Туризм, пам'ятки

Глибока туристична — палац Скібневських (поч. ХІХ ст., мабуть цей палац з поч. XVIII ст., зараз тут районна дитяча лікарня), неоготичний костел Матері Божої Скорботної (зведено 1906 р. на кошти Скібневських), будинок німецьких колоністів (дерев'яна споруда, зараз тут районна бібліотека), будівля музичної школи (кінець XIX ст.), церква Покрови Пресвятої Богородиці (1906 р. – 1909 р.), пам'ятник Тарасу Шевченку (1962 р.), пам'ятник Ользі Кобилянській (1992 р.), пам'ятник воїнам-афганцям, пам'ятник Борцям за волю України, старі вілли ще австрійських часів. Багато цікавого можна дізнатись, відвідавши районний краєзнавчий музей, що діє у колишньому будинку священика.

Глибоцький район зацікавить туристів своїми дерев'яними храмами, адже тут є дерев'яна церква (1757 р., с. Луківка) — архітектурна споруда збудована без жодного цвяха, а неподалік церкви зведено дзвіницю; Білокриницький собор Успіння Пресвятої Богородиці (зведено протягом 1900 р. — 1908 р.); віковий дуб "Штефана Великого" (с. Валя Кузьміна) — скельний дуб віком понад 500 років; парки — пам'ятки садово-паркового мистецтва (Глибоцький, Петричанський, Просіцький, Карапчівський), засновані у XIX ст.; урочище "Лісове озеро" — мальовнича водойма штучного походження, розташоване на краю лісового масиву, що прилягає до селища Глибока з боку села Червона Діброва, озеро є гарним місцем для відпочинку та рибальства; Петрівецький заказник — ландшафтний заказник загальнодержавного значення. Отож, захопливої Вам мандрівки!

Natalka