С.м.т. Путила: карта вулиць, фото, опис

Історія

Селище міського типу Путила (Сторонець-Путилів до 1949 р.), що розкинулось понад річкою Путилкою у самому центрі Буковинських Карпат, — центр однойменного району Чернівецької області. На цій території з давніх-давен селилися мисливці та скотарі, що рятувалися в горах і лісах від феодального гніту (йшли вони зручним шляхом – долиною річки, звідси і назва ріки, і назва самого селища походить від слов'янського слова "путь", "путище"). Перша писемна згадка про селище відноситься до 1501 р., коли Путилу разом з іншими поселеннями польський король передав у володіння феодалу Іону Теутулу. Однак, сміливо можна зробити висновок, що поселення існувало набагато раніше.

Протягом Х ст. – ХІ ст. ці землі входили до Київської Русі, з ХІІ ст. – на поч. ХІV ст. – до Галицького (згодом Галицько-Волинського) князівства. Зазнав Путильський край гніту ординців, потім тут протягом деякого часу панували угорські феодали. З 1340 р. Північна Буковина входила, як автономна Шипинська земля (починаючи від села Шепіт) до Молдавської держави. Під владу королівської Польщі ця територія потрапила у 1349 р. аж на півтора століття. З 1499 р. тут знову панує Молдова, а через 15 років – султанська Туреччина. Протягом 1774 р. – 1918 р. ці території відійшли до складу Австрії. На поч. XIX ст. тодішній Путилів славився революційними настроями на всю Буковину.

Не оминули селище і події першої світової війни. Влада переходить з рук у руки. А вже з червня 1940 р. тут панує радянська влада. Під час подій другої світової війни з липня 1941 р. по вересень 1944 р. селище було окуповане румунськими військами. У ході боїв Путила майже повністю була спалена. У післявоєнні роки Путила, наче чарівна птиця фенікс, постала з попелу в новій відновленій красі: відродилося господарство, освіта та культура. У 1961 р. Путилі було надано статус селища міського типу. Нині Путила входить до списку історичних населених місць України.

Туризм, пам'ятки

Путила туристична — дерев'яна Миколаївська церква (1876 р., дерев'яне будівництво церкви відзначається великою майстерністю обробки дерева, вирізняється оригінальними мистецькими формами і технічними засобами), музей-садиба письменника Юрія Федьковича (1974 р., у родинній хаті поета), будівлі австро-угорського періоду поч. XIX ст. (будівлі теперішнього пенсійного фонду, суду та казначейства, останні два приміщення з'єднані між собою суцільним підвалом, в підвальному приміщенні на стелі до цього часу збереглись металеві крюки для тортур), пам'ятник Юрію Федьковичу, сидячому на лаві (2004 р., знаходиться перед будинком міської ради). Можна також прогулятися і місцевим парком. Також до Ваших послуг усі заклади готельно-ресторанного типу (Арніка...) селища.

Цікавою для туристів буде і мандрівка Путильським краєм, адже тут є печера Олекси Довбуша (доказ історичних подій 1730-тих р. — 1740-их р.); мальовниче природнє озеро "Буковинське око"; перевал Німчич; скеля "Кам'яна Богачка" та дерев'яна церква Параскеви 1881 р. із дзвіницею (с. Усть-Путила); дерев'яна Дмитрівська церква 1871 р. (с. Дихтинець); дерев'яна Успенська церква 1846 р. із дзвіницею (с. Розтоки); дерев'яна Василiвська церква 1790 р. із дзвіницею (c. Конятин); дерев'яна церква Різдва Богородиці 1630 р. із дзвіницею (c. Селятин, церква збудована без жодного цвяха); дерев'яна Iллiнська церква 1898 р. із дзвіницею (с. Шепіт). А при в'їзді до Путили з боку Вижниці знаходиться геологічна пам'ятка природи – Тораківська стінка - відслонення з відкладами вигодської світи палеогену. Захопливої Вам подорожі!

Natalka