"В дружнім гурті не страшні тривоги манять, манять нас нові дороги...". Частина 2

Подорожі зводять людей. Незалежно від віку, професії, сфери діяльності, місця проживання, політичних, релігійних чи будь-яких інших переконань. Проведений разом час, подолані кілометри, відвідані місця, несподівані зустрічі, кумедні випадки, непередбачувані труднощі, розмови за чаєм / біля вогню / в потязі чи непоказному генделику стають частинками історії, що поєднує різних, часто незнайомих або малознайомих досі людей. Саме тому ми сумуємо, коли мандрівка завершується і нам доводиться прощатись. І саме тому через деякий час ми збираємося разом знову, щоби здійснити чергову авантюру.

Про переваги й недоліки подорожування наодинці ми вже розповідали. Тепер спробуємо розглянути плюси і мінуси мандрівок у великих компаніях.

Отже, подорожування компанією – це:

1. Нагода краще пізнати людей. Подорожі – це завжди відкриття. І не лише довколишнього світу чи своїх можливостей, а й людей, які тебе оточують. Коли ви разом 24 години на добу, під сонцем і дощем, з важкими наплічниками, валитеся від утоми, ділите залишки харчів, продираєтеся крізь хащі або блукаєте вулицями незнайомого міста, коли змушені гамувати власні амбіції, зважувати кожне слово, чекати тих, хто позаду, – тільки тоді ви маєте змогу побачити своїх супутників такими, якими вони є насправді: з усіма сильними і слабкими сторонами, характером та ціннісними орієнтирами.

2. Взаємовиручка і взаємопідтримка. Відома фраза "Один за всіх і всі за одного" набуває цілком конкретного змісту під час мандрів у компанії. В ідеалі – це готовність допомогти один одному, злагодженість дій, врахування інтересів усіх учасників при прийнятті рішень. У реальності – розуміння того, що "люди – це важливо", адже якість мандрівки не в останню чергу залежить від комунікативних умінь супутників та їхньої здатності домовлятись і співпрацювати. Якщо ти забув удома запасні шкарпетки, вологі серветки, лейкопластирі або чашку, не біда – у когось завжди можна позичити необхідне. Найбільше ж підтримку колег відчуваєш у моменти втоми та фізичної слабкості, коли супутники подають руку на крутому підйомі, ідуть повільніше або просто діляться жменею сухофруктів і шоколадом.

Проте звикання до взаємопідтримки може мати й негативні наслідки.

3. Можливість "виїхати" коштом інших. Подорож у великій компанії – спокуса для тих, хто любить "халявити". А "халява" у мандрівці – це і економія власних ресурсів, і безвідповідальність (не зроблю я – зробить хтось інший), і звичка в усьому покладатись на інших. Хтось не бере в поїздку зубної пасти чи мила, бо знає, що їх завжди можна позичити у колег. Інший не готує канапок і бере мінімум харчів, адже в компанії завжди знайдеться той, хто набере їжі на чотирьох і кого доведеться "розвантажувати".

4. Розподіл організаційних функцій. Коли подорож планує група людей, то логістичні завдання можна розкинути поміж її учасниками. При цьому варто враховувати здібності та інтереси кожного: хтось добре орієнтується на місцевості і вміє складати оптимальний маршрут; інший легко дістає квитки і знаходить транспортні засоби навіть у найглухіших селах; третій шукає (і при потребі резервує) місця для ночівлі; четвертий – інформацію про цікаві об'єкти на шляху; п'ятий складає меню або дізнається про найближчі заклади харчування; шостий розраховує бюджет мандрівки і т.д. Таким чином на кожного учасника припадає значно менше роботи, ніж тоді, коли організацією мандрівки займається хтось один.

5. Обмеження щодо часу пересування і віддалі. Група людей рухається зі швидкістю її найслабшого учасника. Чим більша група, тим повільніше вона проходить певну дистанцію. Кілометраж, який долає за день досвідчений турист, не під силу початківцям. Для проходження однієї і тієї ж відстані недосвідчені туристи потребують більше часу, аніж бувалі. Те саме стосується таборування, приготування їжі і т.д. Плюс час на оглядини місцевості, фотографування, милування краєвидами. Про це потрібно пам'ятати, зокрема коли плануєте тривалу мандрівку.

6. Фінансова вигода. Компанії вигідніше замовляти приватний транспорт, аніж тим, хто подорожує наодинці чи маленькими групами. Те саме стосується харчів (тут головне – правильно розрахувати чого і скільки J).

7. Неефективне використання часу. Чекання колег, які вистоюють черги у громадських туалетах, замовляють їжу в людних місцях, влаштовують шопінг-тури чи фотосесії біля відомих туристичних об'єктів, є одним з незмінних атрибутів подорожей у великих компаніях. Так само багато часу ми витрачаємо на обговорення логістичних деталей і змін у маршруті, особливо коли немає чіткої субординації та взаєморозуміння між учасниками мандрівки.

8. Конфліктні ситуації. Хтось надає перевагу швидкому руху під час мандрівки, інший – повільному; хтось потребує комфорту, інший навпаки – звик до спартанських умов і намагається на всьому зекономити. Дехто не любить ризикувати і воліє застрахуватися від непередбачуваних обставин, інший неохоче планує наперед, зате готовий до змін та спонтанних рішень під час подорожі. Наш попередній досвід, звички, принципи та вподобання часто призводять до непорозумінь і суперечок, здатних затьмарити найяскравіші враження від подорожі.

9. Емоційне спілкування. Це один з вагомих аргументів на користь групових мандрівок. Принаймні для екстравертів J. Піший перехід, дорога в потязі чи електричці, гарячий чай у брудному генделику, очікування транспорту – кожен момент подорожі створює нагоди для натхненних розмов, мимовільних фраз, влучних жартів, які руйнують шаблони. Плюс можливість абстрагуватися від буденних думок, поговорити про справді важливі речі, поділитися власним досвідом та, перейнявши досвід співрозмовників, розширити світогляд.

10. Колективні ігри, співи при ватрі чи будь-яка інша спільна дія дають відчуття належності до однієї спільноти. Мандруючи у компанії, ти усвідомлюєш, що ти в цьому світі не сам. Що поруч з тобою – фантастичні люди, такі різні і в той же час дуже подібні. Що тут і зараз ви становите одне ціле. І що цей момент має значення. Адже подорожі будують мости.

Набравши такий багаж знань, можна сміливо переходити до практики!