ФРІ-табір "Діалог-2015"
Нещодавно в урочищі Червоному Тернопільскої області відбувся наметовий ФРІ-табір #Діалог2015 . Що було на таборі? Чарівні краєвиди, неформальна освіта, цікаві та активні люди з усієї України! Якщо будете бувати в тих краях і побачите кладку трохи нижче по водоспаду ближче до місць, де люди намети розкладають - то слід, який ми залишили по собі J Ну а далі пропоную подивитись на табір очима учасників: Дарья Вороніна: Для мене Діалог-2015 - це повне перезавантаження. Щодня, прокидаючись, ти бачиш неймовірно красивий краєвид – і щодня захоплюєшся ним. І усвідомлюєш, про які дрібниці непокоїшся 80% свого життя. Це 6 днів в наметах, урочище Червоне, водоспади Джурин і Дівочі сльози, Червоногородський замок, 75 ініціативних людей з усієї України. Це екскурсії і квест, хиткий місток через річку, купання у водоспаді, 75 людей під одним тентом, пісні біля ватри до 3 ранку і сон біля тієї ж ватри. Це таємні друзі, ранкова йога, що проводила я (дякую всім, хто на неї приходив!), парні розтяжки від моєї чудової сусідки Ані і колективні обнімашки. Це навчальна програма, що на 70% складається з обговорень і створення інсталяцій. Чесно кажучи, не очікувала, що це буде так цікаво та корисно.
Іван Сірченко: Спочатку, тільки прибувши до "Пласту" та побачивши кількість учасників, я переймався, що колектив розпадеться на невеличкі групки, що будуть відокремлено співіснувати без якоїсь єдності. До кінця табору, поки в щоденнику записувалася все більша кількість імен, від тих думок не лишилося й сліду.
Оля Ольховська: Як можна описати ту радість, коли на твоїх очах ПЕРЕКРИВАЮТЬ ВОДОСПАД?! Коли ти прокидаєшся й усі бажають тобі доброго ранку, цей захват від природи, мільйону відтінків зеленого, аличі й диких черешень (до них потрібно довго пертися вгору-вгору-вгору), тихого гулу голосів із сусідньої палатки, без якого зараз важко засинати.
Таня Петрищева: Кожного дня ми зав'язували діалог то з природою, то з культурою, то один з одним. Мене спочатку дуже здивувала відсутність тренерів, бо я власне дуже люблю слухати. Аж раптом нас змушують постійно працювати в групках, ділитися знаннями, приходити до спільної думки. Поза сумнівом така діяльність була для мене дуже корисною, особливо для мене, як людини, що не дуже любить командні ігри та віддає перевагу самостійній роботі. Певно, ми маємо зрозуміти, що досить вже пасивно слухати, ми вже маємо достатньо знань та потрібно починати діяти, говорити та брати на себе відповідальність зараз, а не відкладати на потім!
Павло Гановський: Діалог, діалог, діалог......що ж, це захід, який став для нас не просто тематичним табором, а тією місциною, яка допомогла об'єднати зовсім різних людей під один намет. Це враження, які не купиш, це спогади яких не забудеш, це друзі, яких цінуєш. За 6 зовсім різних днів я навчився не тільки слухати, але й чути, працювати в команді. Зрозумів, що ми те, що ми їмо, а ранкова зарядка необхідний початок будь-якого ранку, тому ранок не має починатися з кави. Філософія табору наштовхнула на наступне: світ складається з позитивних, добрих, цікавих, особливих, неповторних людей і з таких самих цукерок.
Юлія Кошман: Найбільшим кайфом особисто для мене є ті моменти коли кажучи якусь фразу чи слово майже незнайомій людині, ти бачиш в її очах розуміння і тих же "тараканів" які є в тебе, і ти усвідомлюєш що не обовязково знати людину років з 10 щоб до ранку просидіти з нею біля вогнища чи бігати квест кілометрів зо 5 за звичайні карамельки. Налагодження діалогу то справа кожного і для того треба небагато всього лиш почати говорити, усміхатись і ставитись до людей, природи, культури та до себе з явною повагою і розумінням.
Підготувала: Олеся Далебіга |
