Місто Кропивницький: карта вулиць, опис
(Місто Єлисаветград, Зінов'євськ, Кірово, Кіровоград)
Де | Кіровоградська область |
Висота н.р. моря | 113.0 м |
Населення \ |
254 103 \ |
Статус | обласний центр |
Перща згадка | 1754 р. |
Індекс \ |
25000-25490 \ |
Має залізничну станцію | так |
Водойми | Річка Інгул |
Відвідали | 3 користувачі |
В давні часи | козацьке полкове місто |
Історія
Місто Кропивницький – адміністративний та промисловий центр Кіровоградської області, який кіровоградці лагідно з гордістю називають "Столицею Степового краю", "Степовою Елладою" і, навіть, за архітектурну неповторність міста – "Маленьким Парижем".
XVIII ст. датуються перші документальні згадки. Їх можна пов'язати з історією міста, оскільки вони стосуються виникнення на території краю військових поселень, що утворювали район під назвою Новосербія. З часом виникла потреба побудувати потужну фортецю. І от у грамоті, наданій Івану Хорвату (2 січня 1752 р.) йшлося про те, що планована фортеця мала носити ім'я Святої Єлисавети, а спорудити її треба на землях між двох приток Інгулу – річок Грузької та Сугоклеї. За три роки від початку будівництва (18 червня 1754 р.) над цілинним українським степом уже здіймалась земляна споруда. Далі біля Єлисаветинської фортеці виникло і цивільне поселення (представники інших національностей, але значною була кількість і вихідців з українських губерній) у формі слободи, що з 1764 р. стала центром Єлисаветградської провінції. 1763 р. було відкрито першу школу для дітей офіцерів. Вже у 1775 р. слобода отримала права міста Єлисаветграда. У той час фортеця відігравала значну роль: у роки російсько-турецької війни була резервною базою російських військ; тут часто розташовувались штаби армій і полків, проводилися військові тренування. 1787 р. у місті було засновано хірургічну школу (одну із перших медичних закладів на Україні). Згодом (після ліквідації Єлисаветградської провінції) Єлисаветград увійшов до Катеринославського повіту. Місто лежало на перехресті шляхів з узбережжя Чорного моря у глибину Росії, і до заснування Одеси, Херсона та Миколаєва було головним пунктом на півдні України, а вигідне розташування міста на торговельному шляху сприяло його економічному зростанню, розвитку торгівлі. У місті серед перших було запущено трамвай, телефонну станцію, телеграф (1869 р.), поштову контору (1884 р.). 1868 р. було прокладено залізницю Балта-Єлисаветград, яка сполучила місто з морем та, відповідно, іншими країнами. 1897 р. було завершено будівництво водогону.
Перша світова війна – мешканці Єлисаветграда відчули на собі зміну ситуації: розшарування суспільства за економічною та національною ознаками, активізація різного роду політичних рухів та партій... Революція 1917 р. супроводжувалась значними заворушеннями та мітингами, протягом 1917 р. – 1919 р. влада в місті неодноразово переходила від однієї політичної сили до іншої (австро-угорці, більшовики, Центральна Рада). Після визвольних змагань і остаточного утвердження радянської влади (8 січня 1919 р.), Єлисаветград був зруйнований, виморений, підприємства не працювали, а значна частина населення, рятуючись від голоду та епідемій, перекочувала до села. У роки НЕПу та період індустріалізації населення збільшилось майже удвічі; місто було перейменовано у Зінов'євськ (1924 р.), Кірово (1934 р.), і, нарешті – у Кіровоград (10 січня 1939 р.) У роки Великої Вітчизняної війни місто було окуповано гітлерівцями (5 серпня 1941 р.), тяжкі випробування випали городянам: окупація, поневіряння наших людей у полоні та на примусових роботах, репресії... Але уже через три роки після завершення війни місто відновилось і господарство досягло показників 1940 р. Розвинулася промисловість, кількість жителів подвоїлась, місто розквітло протягом 1960 р. – 1980 р. Під час економічного занепаду (1990-ті роки) Кіровоград зберіг комунальну сферу, транспорт, медицину та освіту, отримав свій герб і прапор, розпочалося будівництво і реставрація будинків, пам'яток архітектури... Під час процесу докмомунізації місто отримало нову назву Кропивницький на честь видатного українського письменника, драматурга та театрального режисера – Марка Кропивницького (1840-1910).
З пам'ятними подіями і біографіями відомих людей пов'язана історія міста Кропивницького: тут боровся за козацькі свободи Петро Калнишевський; основи воєнно-польової хірургії створював Микола Пирогов; плани військових операцій розробляв Михайло Кутузов. Колискою української драматургії є місто Кіровоград, яке театрознавці називають "українськими Афінами". Тут 1882 р. було відкрито перший український професійний театр під орудою Марка Кропивницького, де творили корифеї Іван Карпенко-Карий, Марія Заньковецька, Микола Садовський. І вже 27 жовтня 1882 р. виставою "Наталка Полтавка" було заявлено світу про зрілість української театральної культури! Розумом, працею і звитягою багатьох поколінь мешканців міста творилося його багатовікова історія – кожне століття залишило тут свій особливий знак, відображений в неповторній споруді фортеці Святої Єлисавети, у архітектурних ансамблях XIX ст. У бронзових фігурах Т. Шевченка, Б. Хмельницького уособлена доба боротьби за соціальне та національне визволення; про радянські часи досі нагадують постаті В. Леніна, С. Кірова; відбитком народної пам'яті, пошани і вдячності є пам'ятники героям Великої Вітчизняної війни, учасникам ліквідації аварії на ЧАЕС, воїнам-інтернаціоналістам. Відомий у всьому світі ансамбль народного танцю "Ятрань", який зачарував запальними українськими танцями і милозвучною піснею глядачів Європи, Азії, Америки, є гордістю Кіровограда.
Туризм, пам'ятки
У місті є великі можливості для туризму: кафедральний собор Різдва Богородиці (Грецька церква, 1805 р. – 1812 р., збереглися давні розписи); залишки Єлисаветинської фортеці (окремі будівлі військового поселення: казарми, аптека, канцелярія, лікувальний корпус, житловий будинок, кухня, фортечні вали), комплекс будівель військового містечка (кін. 1840-тих – поч. 1850-тих років); Спасо-Преображенський собор (XVIII ст. – ХІХ ст.); Свято-Покровська церква (1850 р. – 1875 р.); Головна синагога (1853 р.); літературно-меморіальний музей ім. Карпенка-Карого; музей Г.Г. Нейгауза; художньо-меморіальний музей О.О. Осмьоркіна; народний меморіальний музей Ю.С. Мейтуса; музей музичної культури ім. К. Шимановського (1991 р.); обласна філармонія; обласний академічний український музично-драматичний театр ім. М. Кропивницького; театр ляльок...
Свої двері радо відчинять для туристів всі готелі (Європа, Єлисаветград, Дворовий, Каталонія, Ковалик, Козацька застава, Лондон, Турист...), ресторани та кафе (Картопляна хата, Лайм, Camelot, Reikartz Hotels & Restors, Арка, Богема, Болгарія, Весна, Вікторія, Чумацький шлях, Дежавю, Зірка, Орлине гніздо, Манія, Шеньян, Primo Violino...) міста.
Вартують уваги пам'ятники і архітектурні пам'ятки Кіровоградської області: Вознесенський собор (1912 р.) та Свято-Миколаївська церква у Бобринці; міський краєзнавчий музей у Знам'янці; музей історії Маловисківського району у Малій Висці; Іллінська церква (XVIII ст.), Миколаївська церква (XIX ст.), кам'яний Миколаївський собор (XVIII ст.) у Новомиргороді; пам'ятники Помічної та пам'ятники Олександрії. Особливої уваги заслуговує Світловодськ, яке по праву називають містом-садом.
Єлисаветинська фортеця
(Фортеця Святої Єлисавети )
м.Кіровоград
Пам'ятка арх. нац. значенняПам'ятки: 6
Грецька церква Володимирської Богородиці
(Кафедральний собор Різдва Богородиці)
м.Кіровоград
Пам'ятка арх. нац. значенняПам'ятки: 1
Будинок Барського
м.Кіровоград
Пам'ятка архітектуриПам'ятки: 1
Повітовий суд
м.Кіровоград
Пам'ятка арх. місц. значенняДендропарк
(Парк ім.50-річчя Жовтня)
м.Кіровоград
Пам'ятка садово-паркового мистецтва державного значення
Звіти, краєзнавчі статті (0)
Про це місце поки що не написано жодного звіту. Ви можете
|
Обговорення на форумі (0)
Це місце поки що не згадується у жодній темі форуму. Ви можете
|