Місто Вінниця: карта вулиць, фото, опис

Історія

На березі Південного Бугу розкинула свої території Вінниця – місто обласного значення, центр Вінницької області. З давніх часів територія, яку займає сучасна Вінниця, була заселена (археологи знайшли знаряддя праці епохи неоліту, поховання бронзового століття, ранньослов'янські поселення черняхівської культури...) З ім'ям племінника великого литовського князя Ольгерда – Федора Коріатовича пов'язане заснування Вінниці: 1363 р. він заклав дерев'яну фортецю на високій кручі, нижче впадання в Буг річки Віннички. А сама назва "Вінниця" зустрічається вже в документі, підписаному королем Владиславом Ягайлом в Кракові 13 червня 1385 р. Серед багатьох версій, що пояснюють назву міста, мабуть, найімовірніші ті, котрі ґрунтуються на таких словах: "вінниця" – винокурня; старослов'янське "вьно" – посаг, придане, отримане Коріатовичами, і Вінничка – річка.

Невеличкий дерев'яний замок не радував ординців, хоча упродовж 1400 р. – 1569 р. він з тридцять разів піддавався великим нападам, горів і знову вставав над Бугом. Опісля об'єднання Польщі та Литви (Кревська унія, 1385 р.) багато польських феодалів рушило в Україну – а 1434 р. вони захопили подільські землі аж до ріки Мурафи, утворивши Подільське воєводство, і відправились на схід. Однак стійкий опір місцевого населення змусив їх відступити. Під владою Литви залишилося середнє Побужжя і називалося за головним містом Брацлавщиною. Під кінець XVI ст. Вінниця користувалася деякими положеннями магдебурзького права. В цехи об'єднувалися ремісники, швидкому економічному зростанню міста сприяв торговельний шлях із Молдови в Москву.

На неприступних земляних валах острівця Кемпа 1558 р. Було зведено новий дерев'яний замок, який в 1580 р. спалили татари. Згідно Люблінської унії 1569 р. Брацлавщина перейшла під владу Речі Посполитої і була перетворена в Брацлавське воєводство, в свою чергу, шляхта почала захоплювати кращі землі. 1598 р. у Вінницю було переведено всі урядові установи, й відтоді вона стала центром Брацлавського воєводства.

Король Владислав IV 1640 р. дав місту грамоту замість втраченої під час пожежі в замку. Відповідно до неї відновлювалося право магдебурзького суду, детально викладався порядок виборів посадових осіб, їхні відносини до старост...

Значне місце зайняла Вінниця під час національно-визвольної війни: 7 липня 1648 р. повстанці на чолі з полковником Максимом Кривоносом звільнили Вінницю від шляхетських військ, а у листопаді 1649 р. у місті зупинявся сам Богдан Хмельницький.

З 1667 р. (після Андрусівського перемир'я) Брацлавщина, як і вся Правобережна Україна, залишилася під владою польської корони. Проте настільки ослабнула шляхетська Польща, що не змогла противитися натиску Туреччини і за Бучацьким миром 1672 р. віддала туркам значну частину Подільського, Брацлавського і Київського воєводств. Довгих двадцять сім років (з 1672 р. по 1699 р.) на цих землях володарювало Сарматське князівство, створене турками. Хвилі козацько-селянських повстань гайдамаків – народний протест проти посилення магнатської колонізації і захоплення селянських земель прокотилися через усе XVIII ст. Однак, незважаючи на могутні соціальні потрясіння, магнатське землеволодіння продовжувало розквітати: справжніми некоронованими подільськими королями стали Потоцькі, великими маєтками розпоряджалися Грохольські, Ярошинські, Свейковські, а найвищого розквіту магнатська економіка досягла в 1760 р. – 1790 р.

Згідно другого поділу Польщі (1793 р.) Поділля та Брацлавщина відійшли під владу Росії та утворили Подільську губернію, у західну частину якої увійшло власне Подільське воєводство, а у східну – Брацлавське. Згодом центром Подільської губернії стає місто Кам'янець, а Вінниця стала повітовим містом. Якийсь час ще продовжують процвітати могутні великі землеволодіння подільських магнатів, але католицизм різко обмежується, а після придушення польських повстань 1830 р. – 1832 р. і 1863 р. католицькі монастирі перетворено на парафіяльні костели чи православні монастирі. Після будівництва в 1870 р. поблизу Вінниці залізниці Київ-Балта-Одеса розвиток міста відбувався набагато швидше – виникли фабрики, заводи, розпочалося будівництво кам'яних будинків... Виготовлені у Вінниці діаманти, обробні інструменти, гідравлічне й пневматичне обладнання, продукція швейного виробництва мають попит далеко за межами України, ринки збуту в різних регіонах держави опанували високоякісні продукти харчування й кондитерські вироби, мінеральні добрива й металорізальні інструменти.

У Вінниці протягом 1917 р. – 1920 р. відбувались бурхливі події: владу утримували революційні комітети, ставленики австро-угорських військ, денікінської армії. На владу у місті претендували і Рада громадських організацій, і Подільська губернська українська Рада, і Рада робітничих і солдатських депутатів Поділля. Далі з листопада 1918 р. по травень 1920 р. Вінниця тричі ставала місцем перебування урядових структур Української Народної Республіки і саме тут, у готелі "Савой", ухвалювалися принципові, доленосні для національної державності рішення. 1923 р. місто стає центром округу, а від 1931 р. і до нині – адміністративним центром утвореної Вінницької області. У роки репресій комуністичного режиму місто зазнало непоправних втрат – органами НКВД у Вінниці здійснювалися масові розстріли мирного населення (1937 р. – 1941 р.)... Потерпіло місто і від німецької окупації... Однак наприкінці 1948 р. завдяки героїчним зусиллям вінничан майже цілком було відбудовано промисловість міста, а в подальші роки в обласному центрі потужно розвивались електронна, радіотехнічна, металообробна та інші галузі. Ну, а з проголошенням суверенності України Вінниця стала третім містом в Україні, в якому на головній площі з офіційної згоди місцевої влади замайорів синьо-жовтий прапор!

Туризм, пам'ятки

Туристам пропонується відвідати міський театр; обласний театр ляльок "Золотий ключик"; державну обласну філармонію; літній театр (Центральний парк); літературно-меморіальний музей М. М. Коцюбинського; обласний краєзнавчий музей (тут зберігається найбільша колекція Подільської ікони); обласний художній музей; музей ВПС України; національний музей-садибу М.І.Пирогова; музей "Мій край Поділля"; музей гончарного мистецтва О. Г. Луцишина; музей воїнів Вінниччини, загиблих в Афганістані; історико-меморіальний музей політичних в'язнів; Меморіал Слави; Парк Дружби Народів; Алею бюстів видатних земляків. Вартує побачити і Домініканський монастир, де збереглися костьол, печери і оборонна вежа, і Костьол, в якому ще досі є фрагменти настінного живопису XVIII ст., і Єзуїтський монастир, і Миколаївську церкву та Садибу в П'ятничанах (XVIII ст.)...

Для туристів та гостей міста радо відчинять свої двері ресторани, кафе, піцерії, а також готелі Вінниці. Відпочити можна на Вишеньських озерах (поблизу Парку Дружби Народів), або на острові Фестивальний посеред Південного Бугу... чи сходити у кінотеатр (Родина, Мир, Ultra, кінотеатр ім. М. Коцюбинського, автокінотеатр "Сьоме небо")...

Однак дуже цікавим туристам рекомендують заміські екскурсії та огляд найцікавіших історико-культурних місць і пам'ятників: Немирівське скіфське городище; Державний історико-культурний заповідник "Буша" (у тому числі скельний храм з давньослов'янським рельєфом); Ставку Гітлера "Вервольф"; дерев'яні церкви Миколи (1746 р.) і Юрія (1726 р.); залишки замку в Шаргороді (XVI ст.); руїни замків у Барі, Озаринцях, Селищі, Хмільнику; культові споруди XVI–XIX ст. у Шаргороді, Браїлові, Немирові, Могилеві-Подільському; палаци у Тульчині (XVIII–XIX ст.), Немирові (XIX ст.), Мурованих Курилівцях (1805 р.); літературно-меморіальні музеї Марка Вовчка та М. О. Некрасова у Немирові; музей М. Д. Леонтовича у м. Тульчині; музей М. С. Грушевського у с. Сестринівці; пам'ятник другої світової війни, с. Дзигівка; меморіальний комплекс на честь воїнів-визволителів і воїнів-земляків у смт. Тиврів (1978 р.), та багато інших визначних пам'яток.

Natalka