Місто Городенка: карта вулиць, опис

Історія

Місто Городенка, розташоване в мальовничому Покутті, — центр Городенківського району Івано-Франківської області. Ймовірно, що саме слову "город" (укріплення з частоколу і зрубу) місто завдячує своєю назвою. Люди на цій території селилися давно, про що свідчать археологічні знахідки речей проживання людини старого кам'яного віку (палеоліт). Протягом VI – IX ст. на цій території проживало слов'янське плем'я білих хорватів. Навіть у "Повісті временних літ" написано, що 993 p. князь Володимир Великий пішов походом на прадавнє плем'я Білих Xоpватів, котре населяло Галичину. Якраз тоді (і до сер. XIV ст.) Гоpоденківщина була у складі Галицько-Волинського князівства. А вже до 1195 р. відноситься перша писемна згадка про Городенку, як про "містечко" хліборобів та ремісників.

Зазнало місто і руйнівних та спустошливих нападів монголо-татарської навали (з поч. XVI ст.)... На березі ріки Ямгорів було збудовано замок (за деякими даними замок засновано у XV ст., а 1620 р. – 1630 р. його відбудовано шляхтичем Х. Стржемеським) – і Городенка стала звичайною резиденцією феодалів. Протягом XV ст. – XVI ст. ці території були ареною постійних приграничних воєн між Польщею та Молдавським князівством. Не оминули місто події національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького. 1648 р. замок зруйнували повстанці Семена Височана (більше його не відбудовували). Протягом XVII ст. – XVIII ст. територія міста та і навколишніх сіл була власністю магнатів Потоцьких. Магдебурзьке право було надано Городенці 1668 р., що значно прискорило розвиток торгівлі та ремесел.

У XVII ст. тут стали селитися вірмени (в їхніх руках була майже вся торгівля аж до I пол. XVIII ст.), що в свою чергу у 1706 р. збудували великий вірменський костел. Микола Потоцький (на той час воєвода Белзький і староста Канівський) у 1743 р. заклав будівництво великого римо-католицького костeлу Непорочного зачаття Діви Марії та місіонерського монастиря. З сер. XVIII ст. особливо швидко розвивалася торгівля, ремесла та будівництво у Городенці, чому сприяв магнат Микола Потоцький. Він прагнув перетворити місто у центр староства (свого роду таку собі магнатську столицю): своїм коштом розширив греко-католицький монастир, 1763 р. було змуровано простору церкву Успення Пресвятої Діви Марії (проект Бернарда Меретина), з унікальним іконостасом (спрощений аналог іконостасу собору св. Юра у Львові). До речі, у путівнику по музею скульптур І.-Г. Пінзеля у Львові зазначено, що "на поч. 50-тих років XVIII ст. Іоганн-Георгій працює у Городенці, де виконує найбільше замовлення Миколи Потоцького – п'ять вівтарів для костелу Отців Місіонерів та чотири – для парафіяльної церкви. Також 1743 р. Потоцький надав єврейській общині (почали селитися на цій території з XVI ст.) привілеї у торгівлі (з сер. XVIII ст. євреї витіснили з торгівлі вірмен) й ремеслі, виділив місце на цвинтар та під будівництво синагоги.

Згідно першого поділу Польщі Городенка відійшла до складу Австрії (на жаль у 80-тих роках XVIII ст. тут було ліквідовано обидва монастирі). 1788 р. було відкрито першу світську школу (німецька мова навчання). Не оминули місто ні події першої світової війни, ні події другої світової війни. Активним було місто та його мешканці у період "національного пробудження" – Городенщина дала Україні багатьох визначних політиків, літераторів, вчених. Нині Городенка входить до списку історичних населених місць України.

Туризм, пам'ятки

Городенка туристична — це насамперед костел Непорочного Зачаття Діви Марії роботи Бернарда Меретина та його келії (1743 р., колись храм прикрашала велика кількість скульптур Іоганна-Георга Пінзеля, зараз є лише Мадонна; багато скульптур експонуються та зберігаються в Олеському замку, а решту скульптур, на превеликий жаль, розікрали та спродали), церква Успення Пресвятої Діви Марії (1763 р.), вірменський костел (1706 р., зараз закинутий), євpейcька синагога (зараз дещо перебудована), єврейський цвинтар-кіркут (XVIII ст.), церква святого Миколая (1879 р.), пам'ятник Тарасу Шевченку, пам'ятний знак в честь міста, братська могила вояків УПА, могила громадського діяча Т.Окуневського, будинки колишньої гімназії і "Народного дому" (де колись працював письменник А. Крушельницький та жив письменник В. Бандурак), а також "Української читальні" (кінець XIX ст.). Можна прогулятися і місцевим парком та відвідати музей УПА...

Туристам гостинно відчинять двері усі заклади готельного (Дністер...) та ресторанного (Прикарпаття, Світанок, Едем, Казка, Овен...) господарства міста.

На Городенківщині на увагу туристів заслуговують село Стрільче (церква святого Івана Богослова 1812 р.) та село Серафинці (Миколаївська церква 1882 р.).

Natalka