С.м.т. Сосниця: карта вулиць, опис

Історія

Селище міського типу Сосниця, що розкинулось над рікою Убіддю, — центр однойменного району Чернігівської області. Люди на цій території селилися давно, про що свідчать розкопані археологами ранні слов'янські поселення (перші століття нашої ери), поселення та могильники сіверян (VII ст. — X ст.), городища і поселення часів Київської Русі. Перша писемна згадка про селище є Іпатіївському літописі під 1234 р. у контексті розповіді про те, як Данило Галицький, підтримуючи Київського князя у його боротьбі з Михайлом Чернігівським, звільнив кілька міст, зокрема і Сосницю.

Приблизно 1356 р. селище опинилося у складі Литовського князівства і відповідно стало власністю магната Глинського. На той час місцеве населення було задіяне у землеробстві, скотарстві та ремеслі. Як результат російсько-литовської війни - на поч. XVI ст. Сосниця відійшла до Росії. Вже з 1618 р. селище потрапило до "рук" Польщі і на деякий час стало власністю шляхтича М. Пшонки, а згодом — магната А. Пісковського. У центрі Сосниці у I пол. XVII ст. було збудовано фортецю. У XVII ст. – XVIII ст. тут діяла Сосницька сотня. Центром Сосницької волості, що входила до Новгород-Сіверського повіту Чернігівського воєводства, селище було до 1648 р. Місцеве населення брало активну участь у національно-визвольній війні українського народу під проводом Б. Хмельницького.

На поч. XVIII ст. у селищі збудували церкву святої Трійці. З 1782 р. селище ввійшло до складу Новгород-Сіверського намісництва, вже у 1797 р. стало центром повіту Малоросійської, а з 1802 р. — Чернігівської губернії. На сер. XIX ст. тут діяли пивоварний, цегельні та лісопильний заводи, кустарні майстерні, розпочалася розробка торфу. Не оминули селище та його мешканці руйнівні революційні події та події першої світової війни (поч. XX ст.). На межі 1917 р. і 1918 р. у селищі було встановлено радянську владу. З 1923 р. Сосниця стає районним центром, а наступного року набуває статусу селища міського типу. Зазнали жителі Сосниці і жахливої окупації німецько-фашистських військ під час подій другої світової війни. У післявоєнні роки життя у селищі помалу прийшло у звичне русло. Нині Сосниця входить до списку історичних населених місць України.

Туризм, пам'ятки

Сосниця туристична — дерев'яна Покровська церква (1724 р., повністю перебудована 1847 р. у формах козацького бароко, збереглися масляні розписи); літературно-меморіальний музей О. П. Довженка (діє з 1960 р., на території музею знаходиться меморіальна садиба, де провів своє дитинство Олександр Довженко та будівля літературної експозиції; у садибі—музеї все (двір, батьківська хата, тин, ворота, криниця) відновлено у вигляді, який описано у біографічній повісті "Зачарована Десна", у приміщені літературної експозиції знаходиться кінозал, де можна переглянути фільми О. Довженка); краєзнавчий музей ім. Ю. С. Виноградського (діє з 1920 р.); будівля колишньої жіночої гімназії (це невеличкий палац, збудований у І пол. ХІХ ст., нині тут корпус сільськогосподарського технікуму бухгалтерського обліку).

Свої двері туристам гостинно відчинять усі заклади готельного-ресторанного господарства (Убідь...) селища.

На увагу туристів у Сосницькому районі також заслуговують церква Різдва Богородиці 1870 р. (тут збереглися олійні розписи та іконостас кін. XIX ст. – поч. XX ст., стиль: бароко) у с. Загребелля; Преображенська церква 1904 р. у с. Киріївка; дерев'яна Дмитріївська церква з дзвіницею (1817 р. перебудована коштом Єкатиринославського архієпископа Платона Любарського, владика також подарував срібний хрест із мощами з написом: "Коштом Платона Любарського, архімандрита Спасо-Казанського") у с. Чорнотичі. Отож, не гайте часу та вирушайте у захопливу мандрівку селами Сосницького району!

Natalka