Місто Снятин: карта вулиць, опис

Історія

Місто Снятин, що розкинулося на березі Прута, — центр однойменного району Івано-Франківської області. У Іпатіївському літописі від 1158 р. є перша історична згадка про місто, хоча тут мало бути і давніше поселення (на цій території знайдено римські монети II ст. – IV ст.). Є думка, що своїй назві поселення завдячує свому власнику — воєводі Костянтину Сірославовичу (боярин при дворі князя Ярослава Осмомисла), за іншою версією – слову "стинати" (за легендою турки і татари в одному з набігів постинали голови всім жителям міста). На думку істориків, місто виникло як фортифікаційна споруда з метою охорони торгового шляху до солеварень.

З 1349 р. Снятин під владою Польщі та стає центром староства. Згодом місто перетворилося на важливий торговельний центр з щорічними ярмарками, який з 1448 р. користувався магдебурзьким правом. Протягом XVI ст. — XVII ст. мешканці Снятина та саме місто зазнавали частих та руйнівних нападів татарських орд (1498 р., 1520 р. — 1524 р., 1589 р., 1594 р., 1621 р.). Активну участь брали мешканці Снятина у подіях національно-визвольної війни українського народу під проводом Б. Хмельницького та у русі опришків. 1665 р. повстанські загони захопили місто та зруйнували знову збудований замок. Оскільки Снятин був розташований на кордоні з Молдовою, то саме тут діяла головна митниця на Молдавському торговельному шляху. А наприкінці XVI ст. у місті активно розвивалося ремесло, чому сприяли вірмени (почали заселяти місто з 1628 р.), до розвитку сільського господарства спричинилися німці (з Баварії, Бадена, Вюртемберга, Нассау у 1777 р. – 1787 р.).

Згідно першого поділу Польщі Снятин опинився під владою Австрії. Підведення сюди у 1866 р. залізниці Львів – Чернівці дещо пожвавило економічний розвиток міста. До поч. XX ст. Снятин став одним з центрів громадського і політичного життя України. Теофіл Кобринський у березні 1881 р. організував тут першу українську читальню, яка вже у 1899 р. перетворилася на філію товариства "Просвіта". Далі були руйнівні події першої світової війни. Влада у місті переходить з рук у руки. А далі - друга світова війна та німецько-фашистська окупація. Ну, а потім радянська влада з усіма її наслідками (суди, розстріли, виселення, концтабори, політичні еміграції). Однак це все пережилося. Нині Снятин входить до списку історичних населених місць України.

Туризм, пам'ятки

Снятин туристичний – ратуша (1861 р. – 1909 р., одна з найвищих в Україні, висота вежі — 50 м.), Вірменська церква Успіння Пресвятої Богородиці (ХVIII ст.), синагога (поч. ХХ ст.), дерев'яна церква Вознесіння Господнього (1838 р.), церква Пресвятої Трійці (XVIII ст.), дерев'яна церква святого Івана Богослова (ХIХ ст.), костел Пресвятої Діви Марії (1760 р.), церква Чуда святого Архистратига Михаїла (1880 р.), водяний млин (кін. XVIII ст.), Русівський літературно-меморіальний музей Василя Стефаника (1941 р.), пам'ятник Василю Стефанику, літературно-меморіальний музей Марка Черемшини (1949 р., у будинку, де він жив і працював протягом 1912 р. — 1927 р.), могила Марка Черемшини (на місцевому цвинтарі), пам'ятник Марку Черемшині, художньо-меморіальний музей Василя Касіяна, пам'ятник Василю Касіяну, художній музей Ольги Плешкан, єврейський театр (поч. XX ст.), кілька житлових будинків поч. XX ст. (по вул. Конятина, Шевченка, Симоненка). Багато цікавого можна почерпнути, відвідавши Бібліотеку-музей Михайла Бажанського (2000 р., тут знаходяться особисті речі та фотографії Михайла Бажанського, а також його бібліотека), Кімнату-музей "Мамина Світлиця", Кімнату-музей Назарія Яремчука (тут знаходяться особисті речі Назарія Яремчука, книги з його піснями, газети, афіші та фотографії з життя Назарія Яремчука) та Музей визвольних змагань ім. полковника ОУН-УПА Василя Андрусяка.

До послуг туристів заклади готельного (Едельвейс, Лагуна...) та ресторанного (Снятинчанка, Червона калина...) господарства міста.

Цікавою буде мандрівка і Снятинським краєм, адже тут у с. Устя є дерев'яна Миколаївська церква із дзвіницею (1853 р.), а у с. Хлібичин знаходиться дерев'яна Успенська церква (1854 р.) із дзвіницею (1826 р. – 1855 р.). Пізнавальної Вам подорожі!

Natalka