Місто Прилуки: карта вулиць, опис

Історія

Місто Прилуки, що розкинулось на берегах річки Удай, — центр однойменного району Чернігівської області. Люди тут селилися у сиву давнину про що свідчать виявлені археологами залишки поселення черняхівської культури II ст. — V ст. Місто під йменням Прилук-город було засновано 988 р., коли київський князь Володимир розпочинає будівництво та заселення укріплених міст по берегах річок Десни, Остра, Трубежа, Стугни і Сули. Перша писемна згадка про місто датується 1085 р. (у "Повчанні" дітям Володимира Мономаха — князь вийшов із військом зі стін княжого столичного Переяслава назустріч половецькій орді, наштовхнувшись зненацька на кочовиків у полі, князь уникнув сутички й увійшов у Прилук-город під захист стін фортеці...). 1092 р. Прилук-город знищили половці, а 1239 р. — монголо-татари. У XV ст. місту дали нове життя князі Глинські, однак через сорок літ (1482 р.) знову страшна руїна - того разу від нападу кримських татар під проводом хана Менглі-Гирея... І лише 1592 р. завдяки Вишневецьким місто знову ожило, водночас стало досить значним і великим. Укріплена валами і ровами фортеця (за стінами якої знаходились храми, палаци, громадські будівлі...) постала в Прилуках у сер. XVII ст.

Місцеве населення брало активну участь у подіях національно-визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького (славнозвісний Прилуцький козацький полк). Протягом 1692 р. — 1708 р. цим полком командував полковник Дмитро Горленко (він значно розбудував місто, укріпив фортецю, заселив навколишні степи, сприяв розвитку ремесел і торгівлі, опікувався церквами, школами, притулками, побудував у Прилуках новий собор Різдва (1697 р.), заснував два щорічні ярмарки). Також Горленко за свої кошти тут збудував Іванівську церкву (назвав в честь гетьмана Мазепи). 1796 р. Прилуки стали центром повіту Малоросійської, а згодом Полтавської губернії. На сер. XIX ст. у Прилуках діяли православні церкви, молитовні будинки, лікарня, повітове та приходське училища, поштова станція, завод...

Дуже постраждало місто у ході подій першої світової війни. Далі, починаючи з 1918 р., влада у місті кілька разів переходить із рук в руки. З 1920 р. тут панує радянська влада. Не оминули місто ні жахливий голодомор 1932 р. – 1933 р., ні руйнівні події другої світової війни... У післявоєнні роки життя у місті налагодилось: відродилися промисловість, освіта та культура... Нині Прилуки — одне із історичних населених місць України.

Туризм, пам'ятки

Прилуки туристичні — полкова скарбниця (реставрація 1989 р.); п'ятибанний Спасо-Преображенський собор (зведений 1720 р. на кошти Гната Галагана, взірець українського бароко ХVІІІ ст.); садибний будинок Скоропадських; собор Різдва Богородиці (1806 р. — 1817 р., зразок зрілого класицизму); Іванівська церква (1865 р.); Стрітенський собор (закладений 1889 р. на згадку про загиблого царя Олександра, являє собою велику тринавну цегляну базиліку з трьома банями над входом); Миколаївська церква-дзвіниця (зведена 1720 р. на кошти Гната Галагана, стиль: українське бароко, мала оборонне значення); дерев'яна церква Трьох святителів (1878 р.); будівля колишньої жіночої гімназії (поч. ХХ ст., неготичний стиль, будівля має цікаву триповерхову гостроверху вежу); Пантелеймонівська церква (стиль: модерн, поч. ХХ ст.); садибний будинок Льодіна; садибний будинок купця Косицького (нині ресторан "Удай"); особняк міського голови Кисловського (нині тут відділ земельних ресурсів); будинок купця Золотарьова (ІІ пол. ХІХ ст., нині тут розташована міська рада). Більш цікавим туристам також пропонується відвідати краєзнавчий музей ім.В.І. Маслова та музей Олега Кошового (філія краєзнавчого музею).

Свої двері туристам гостинно відчинять усі готелі (Каїр, Сімейний, Прилуки, Нафтовик, Олександрія...), ресторани та кафе (Alexandria, Білий Рояль, Хрущовка, Удай, Венеція, Енеїда, Доктор Джаз, Дубок, За двома зайцями, Людмила, Малюк, Орхідея, Городок...) міста.

Також уваги туристів у Прилуцькому районі заслуговують жіночий Густинський Свято-Троїцький монастир (унікальний архітектурний комплекс епохи бароко) XVII ст. у селі Густиня; Вознесенська церква, 1797 р. — 1805 р. на території садиби Ф. Раковича (зберігся декор інтер'єру та залишки розпису на стінах, до основної будівлі прибудована тепла церква Олександра Невського 1849 р. на кошти А. Раковича) у селі Радьківка; Дерев'яна церква Покрови Пресвятої Богородиці у селі Смош. Отож, захопливої Вам мандрівки!

Natalka