Місто Цюрупинськ: карта вулиць, опис

Історія

Місто Цюрупинськ (до 1928 р. Олешки), що розкинулось на лівому березі річки Конки, – центр однойменного району Херсонської області. Люди на цій території селилися давно, про що свідчать виявлені залишки поселень епохи бронзи (II тис. до н. е. – поч. I тис. до н. е.). У літописах X ст. – XIII ст. неодноразово згадується про слов'янське торгове місто Олешшя (пункт опори для Київської Русі у нижній течії Дніпра) на території сучасного Цюрупинська.

Протягом XV ст. – XVIII ст. ці землі входили до складу Кримського ханства. 1709 р., після зруйнування царськими військами Старої Січі, частина запорозьких козаків перейшла у пониззя Дніпра до балки Кам'янки, намагаючись заснувати тут Січ. Однак царська влада заставила козаків покинути її. І 1711 р. з дозволу кримського хана частина запорожців перейшла в Олешки та заснувала тут Олешківську Січ. Постійним утискам з боку кримських феодалів піддавалися запорожці: виплачували грошові побори у ханську скарбницю, виконували важкі роботи на Перекопі... Також їм не було дозволено укріпляти свою територію та носити зброю. Дуже ускладнилося становище козаків після Прутського трактату 1711 р. Тому вони бажали чим швидше повернутися на батьківщину. Олешківська Січ діяла до 1728 р., коли запорожці знову перейшли до балки Кам'янки (і тільки у 1734 р. козакам було дозволено повернутися на Запоріжжя)...

Значне заселення цієї території розпочалося по приєднанню Криму та Північної Таврії до Російської держави. З утворенням у 1802 р. Таврійської губернії Олешкам було надано статус міста та призначено адміністративним центром Дніпровського повіту. На той час будинки тут були, в основному, дерев'яні чи з очерету, обмазані глиною. Місцеве населення були задіяні у сільському господарстві (овочі, баштанні, фрукти), рибальстві, заготівлі очерету, багато служили матросами на річкових та морських суднах. У I пол. XIX ст. активно розвивалися тут товарно-грошові відносини. У економічному житті містечка велику роль відігравала торгівля: тричі на рік тут проходили ярмарки, на яких торгували худобою, зерном, салом, полотном... Після проведення економічної реформи крім торгівлі інтенсивно почала розвиватись промисловість: заможна частина населення посилила підприємницьку діяльність. Не відставала і освіта: діяли повітове училище (з 1812 р.), міське училище з ремісничим класом при ньому (з 1874 р.), земські та церковнопарафіяльні школи, приватна жіноча гімназія. Спеціальну освіту на той час можна було здобути у ремісничих класах при міському училищі, жіночому професійному училищі та морехідній школі.

Активну участь місцеве населення брало у революційних подіях 1905 р. – 1907 р. Перша світова війна принесла багато лиха на ці території. У січні 1919 р. Олешки опинилися в зоні англо-франко-грецької інтервенції. Через рік у місті вже правила радянська влада. У міжвоєнні роки в Олешках поступово налагодилося нове життя. 1928 р. Олешки були перейменовані на Цюрупинськ на честь уродженця Олешок О. Д. Цюрупи (професійного революціонера). Під час другої світової війни протягом вересня 1941 р. – листопада 1943 р. місто було окуповане фашистськими військами. У післявоєнні роки помалу відродилася промисловість, економіка, освіта та культура: запрацювали целюлозний завод, маслозавод, швейна фабрика, школи, училища, бібліотеки... Нині Цюрупинськ входить до списку історичних населених місць України.

Туризм, пам'ятки

Цюрупинськ туристичний – Олешківська Січ Славного Війська Запорізького Низового (1711 р. — 1728 р.; заснована запорожцями; досліджено залишки вала й куреня-напівземлянки), пам'ятний знак на честь Олешківської Січі (1991 р.; дерев'яна стилізована арка-дзвіниця увінчана хрестом, скульптор - Н. А. Гепард); фортеця (1772 р.; земляне укріплення типу "блок-форт"; ймовірно, зведено запорізькою командою полковника Опанаса Ковпака; добре збереглися земляні вали), Успенський монастир (1896 р.; на поч. ХХ ст. складався з Успенського собору, трапезної, дзвіниці, каплиці, келій, господарських будівель, огорожі з вежами — усе в російсько-візантійському стилі; до наших днів дожив тільки один будинок поч. ХХ ст. декорований у псевдоруському стилі), фамільний склеп-каплиця Панкеєвих (поч. ХХ ст., стиль - неокласицизм; купецька родина Панкеєвих — знані благодійники Дніпровського повіту Таврійської губернії), могила полковника Ф.А. Піроцького (1898 р., винахідник трамваю), комплекс споруд повітової лікарні (поч. ХХ ст.; збудований на кошти лікаря К.І. Ельяшева; складається із центрального корпуса, будинку лікаря й скверу з могилою лікаря - фактично, це зразок лікарняної забудови садибного типу), синагога (ІІ пол. ХІХ ст.), земська школа (1980-ті роки; стиль - неокласицизм), міське училище (кін. ХІХ ст. — поч. ХХ ст.; стиль - неокласицизм), особняк городничого (поч. ХХ ст.), пам'ятник М. М. Кулішу (скульптор І. М. Шапко), меморіал "Борцям за Волю України" (2007 р.).

Свої двері туристам гостинно відчинять усі готелі (Колос...), ресторани та кафе (Колиба...) міста.

У Цюрупинському районі на увагу туристів заслуговує Брилівський грунтовий могильник (пізня бронза, білозерська культура) у смт Брилівка.

Natalka