С.м.т. Богородчани: карта вулиць, опис

Історія

Селище міського типу Борогодчани Борогодчанського району Івано-Франківської області розкинулося на березі гірської річки Бистриця-Солотвинська. 1441 р. датується перша писемна згадка про селище, власником якого тоді був Ян з Бучача. Мешканці Богородчан вирощували польові культури, шили одяг та ткали килими. Магнати Потоцькі стали власниками селища з II пол. XV ст. Зокрема, княгиня Констанція Потоцька у 1691 р. дала вказівку збудувати тут костел (дерев'яний), що згодом став центром окатоличення населення. У костелі був образ Марії з дитиною, який віруючі вважали чудотворним. 1742 р. на кошти Станіслава Коссаковського було зведено мурований храм, куди перенесли цей образ Мадонни. 1762 р. було збудовано палати духівництва та келії.

З 1772 р. селище відійшло під владу Австрії, яка проводила політику онімечення українського населення: заборона українських звичаїв та традицій, гальмування розвитку економіки. Як результат, у II пол. XVIII ст. Богородчани були дрібним містечком. Суспільно-політичне життя у селищі активізувалося у сер. XIX ст.: у червні 1848 р. тут було створено Руську раду. Перші підприємства з'явилися в Богородчанах після 1848 р. Граф Рудольф Стадіон став власником території в сер. ХІХ ст. На 1870 р. у селищі діяли підприємства з варіння пива, горілки, різних настоянок та майстерня з обробки дерева.

Не оминули Богородчани події першої світової війни, на території селища проходили жорстокі бої між австро-угорськими та російськими військами: зруйновано промислові підприємства, спалено багато будинків, лютувала епідемія тифу й холери, як результат, занепало господарство. Протягом трьох років під час другої світової війни селище було окуповане німецько-фашистськими військами. У повоєнні роки життя селища прийшло у звичне русло: відродилися промислова, економічна та культурно-освітянська сфери. Нині Богородчани є центром Богородчанського району входять до списку історичних населених місць України.

Туризм, пам'ятки

Богородчани туристичні — Домініканський монастир (присвячений Пресвятій Діві Марії, 1742 р. — 1762 р.): костел Відвідання Єлизавети Пресвятою Дівою Марією (1745 р.), палати духовенства та келії (1762 р.), мур та огорожа монастиря (1762 р.); будинок народного суду (1902 р.), поховання вояків "Благого", "Шума" та "Довбуша" (на міському кладовищі), меморіальна дошка Теодору Мартинцю, кам'яний знак борцям за волю України.

Для туристів свої двері гостинно відчинять усі готелі (Діброва, Лісова пісня, Мочари...), ресторани та кафе (Ватра, Гранд, Княже...) селища.

У Богородчанському районі на увагу туристів заслуговують село Манява (Манявський монастир-скит 1611 р. — 1690 р., надбрамна башта 1690-ті роки, скарбниця 1680-ті роки, оборонна башта та мури 1680-ті роки, трапезна 1680-ті роки, підмурки Здвиженської церкви 1681 р.) та село Підгір'я (дерев'яна церква Різдва Христового із дзвіницею 1832 р.). Цікавої Вам мандрівки!

Natalka