Місто Остер: карта вулиць, опис

Історія

Місто Остер, що розкинулось на березі Десни, входить до Козелецького району Чернігівської області. На цій території люди селилися давно, про що свідчать виявлені поселення епохи бронзи (ІІ тис. до н. е.) та городище періоду Київської Русі (Х ст. — ХІІІ ст.), поселення трипільської культури...

Постало це місто у 1098 р., коли князь Володимир Мономах заснував на Острі фортецю з метою захисту від загарбників — Городець на Острі. Також він збудував на території фортеці Михайлівську церкву. Після смерті Мономаха володарем фортеці став князь Юрій Долгорукий (він значно укріпив фортецю та контролював з неї судноплавство по Десні). А ще фортеця була "опорою" князя у його запеклій боротьбі з Ізяславом Мстиславовичем. 1152 р. Городець було зруйновано Ізяславом, а 1240 р. — монголо-татарами. Досить довго поселення, що виникло на місці Городця називали Старим Остром або Старогородкою, а поблизу Десни у ХІV ст. з'явилось нове поселення — Остер (згодом ці два поселення злились в одне). З 1356 р. Остер відійшов до Великого князівства Литовського та став центром староства. 1538 р. на території фортеці збудували новий замок. З 1569 р. Остерське староство потрапило у володіння Польщі (за її панування у 1571 р. було збудовано на березі Десни новий замок).

Місцеве населення брало активну участь у національно-визвольній війні під проводом Богдана Хмельницького. З 1654 р. Остер відійшов до Російської держави, а вже з 1663 р. користувався магдебурзьким правом. З 1782 р. Остер став повітовим центром Київської губернії, а в 1802 р. — Чернігівської губернії. У XVIII ст. навколишні землі були володіннями князя О. Безбородька. Також землями цієї місцевості володіли землевласники Забіли, Закревські. Не оминули місто і руйнівні та жахливі події світових війн. У повоєнні роки життя у місті прийшло у звичне русло. А нині Остер входить до списку історичних населених місць України.

Туризм, пам'ятки

Остер туристичний — Михайлівська церква (найстаріша пам'ятка міста, її вперто називають "Юр'євою божницею"; можливо, Юрій Долгорукий і справді молився в цій церкві, але збудував її Володимир Мономах 1098 р.: від храму залишилась лише абсида); пагорб (на якому стоїть церква, тут розташоване городище Городця на Острі); Воскресенська церква (збудована 1845 р. на кошти купців Павла та Іллі Цилюрикових у класичному стилі, до храму прибудовано високу триярусну дзвіницю з годинником); будинок ХІХ ст., що належав царському генералу В.К. Солонині (сьогодні тут діє краєзнавчий музей, де можна дізнатись про історію краю). У центрі містечка є могила чуваського поета Стесаля, також збереглося багато житлових будинків поч. й сер. XIX ст.

Свої двері туристам гостинно відчинять усі заклади готельно-ресторанного господарства міста.

Також уваги туристів у Козелецькому районі заслуговують собор Різдва Богородиці 1752 р. — 1763 р. (с. Козелець), Свято-Георгіївський жіночий монастир 1741 р. (с. Данівка), дерев'яна церква Різдва Богородиці (с. Карасинівка), Трьохсвятительська церква (збудована на могилі Григорія Розума у 1755 р., архітектор І. Григорович-Барський) та будівля земського народного училища (1910 р., архітектор І. Якубович) — яскравий зразок українського модерну (с. Лемеші), Михайлівська церква з дзвіницею 1776 р. — зразок зрілого класицизму (с. Петрівське), дерев'яний будинок поміщиків Пашковських і руїни церкви святого Архістратига Михаїла 1888 р. (с. Чемер). Отож, цікавої Вам мандрівки!

Natalka