Будинок Іпсіланті (м.Київ): карта, опис

Садиба Іпсіланті, що знаходиться на вул. Івана Мазепи 6, 6-а, 6-б, дорогою від центру до Києво-Печерської Лаври та церкви Спаса на Берестові, поруч із зупинкою метро "Арсенальна", має цікаву історію.

Будинок зведено 1799 р. у стилі класицизму для обер-коменданта Києво-Печерської фортеці Ф.Л.Вігеля. Він являє собою садибу з двором, житловими і господарськими приміщеннями по периметру території. До основного дому (що знаходиться під №6) приєднані два бічні флігелі (№6-а і №6-б), один з яких приєднаний вставкою з фасадним будинком. Флігелі витягнені в глибину ділянки і тільки бічними сторонами розташовані на головній вулиці.

Спершу, на планах Києво-Печерської фортеці, тут знаходилась ділянка під будівництво, а на ній – одноповерховий будинок і інші господарські споруди. У 1788 р. до Києва із своєю сім'єю приїздить Ф.Л.Вігель який щойно отримав посаду коменданта лаври. У домі він прожив близько 10 років. 1797 р. Вігель вирішив на цій ділянці звести новий будинок у класичному стилі. У будівництві і проектуванні брав участь і сам, так особняк здано у 1799 р. Отримавши нову посаду цивільного губернатора Пензької губернії, 1802 р. Вігель залишив Київ.

З 1799 р. по 1800 р. у садибі мешкав відомий колекціонер, мемуарист Пилип Пилипович Вігель (син коменданта). У цей час гостем дому став О.С.Пушкін, про що неодноразово Вігель згадував у своїх мемуарах.

1806 р. садибу придбав полковник О.Будлянський.

У липні 1808 р. особняк продано князю Константосу Олександровичу Іпсіланті. За походженням грек, господар Молдови і Валахії, великий драгоман Порти, Іпсіланті був прихильником інтересів Російської імперії на Балканах. Після того, як батько Костянтина, помер від жорстоких турецьких тортур, 47-річному князю довелось утікати до Києва, щоб врятувати себе і родину.

У Києві, гостинний дім Іпсіланті полюбляли відвідувати місцеві аристократи, офіцери київських гарнізонів, військові губернатори Михайло Кутузов і Михайло Милорадович. Товаришував з князем і французький граф де Лагард, який повернувшись до Парижу, видав книгу з розповідями про життя і подвиги Іпсіланті. В 1843 р. ця книга потрапляє до рук О.Дюма і так князь став прототипом відомого на весь світ героя Графа Монте-Крісто.

Російський уряд обмежив чоловіка у пересуванні, тому весь свій вільний час князь проводив у цій садибі. Тут пройшли молоді роки дітей Іпсіланті : Дмитра, Олександра, Георгія, Григорія, Миколи, дочок Катерини, Марії та Олени.

1814-1816 рр. князь провів у Санкт-Петербурзі, а після повернення – раптово помер. Похований у Георгіївській церкві.

Дружина князя у 1821 р. залишила Київ, а будинок здавала в оренду.

1834 р. садибу київського "графа Монте-Крісто" придбала Києво-Печерська лавра і віддала в оренду для дівочого пансіону А.Фроміот – Залеської. Пізніше, будинок орендувала Київська комісаріатська комісія.

Після довгих роздумів у 1867 р. у шести кімнатах головного будинку розмістилась лаврська іконописна школа у якій навчались близько 20 учнів. 1881-1883 рр. тут проживав відомий художній критик, живописець Андріан Вікторович Прахов. 1883 р. у нього в гостях побував І.Рєпін. 1897 р. у правому флігелі мешкав художник Віктор Дормидонтович Фартусов, який згодом розписував будинок митрополита Києво-Печерської лаври. Сьогодні, ця архітектурна пам'ятка є рідкісним прикладом великого садибно-міського комплексу, та на жаль, відповідно до змін до Закону України "Про внесення змін до деяких Законів України з питань приватизації щодо реалізації положень Державної програми приватизації на 2012-2014 р." з невідомих причин будинок був виключений з переліку пам'яток культурної спадщини.

Неподалік садиби знаходиться Національний військово-історичний музей України, а нижче по схилу - церква-ротонда св.Миколая на Аскольдовій могилі.

Beata