Будинок Лібермана (м.Київ): карта, опис

Поблизу всім відомого "Будинку з Химерами" на одній з головних вулиць столиці знаходиться не менш цікава садиба Симхи Лібермана, а сьогодні - "Будинок письменників". Неоренесансова будівля вражає своєю витонченістю, ретельно опрацьованими декорами та симетричністю фасадів.

Спершу, будинок належав градоначальнику Санкт-Петербурга Ф.Ф.Трєпову. З 1870 року архімандрит Києво-Видубицького Михайлівського монастиря о. Арсеній подавав прошення до Федора Федоровича Трєпова щоб той став опікуном монастиря. Міський голова вирішив оселитись у Києві після подій 24 січня 1878 року, коли було здійснено замах на його життя з боку революціонерки Віри Засулич. З моменту свого обрання, столичний керівник зібрав допомогу на облаштування храму в сумі 12 715 руб. А з часом і сам був похований на Видубицькому цвинтарі.

Проект красивого будинку він замовив у головного архітектора столиці Володимира Ніколаєва, на місці, де колись знаходився дерев'яний будинок, на розі вулиць Банківської та Інститутської. Це мав бути одноповерховий кам'яний маєток у формі літери "Г".

Відомо, що вже у 1891 році будинок вже мав дещо змінений вигляд. Син генерал-адьюнтанта Ф.Ф.Трєпов-молодший заклав будинок задля одержання кредиту в сумі 42 500 руб. від міського кредитного товариства. Та того ж року власник будинку відмовився від наданого кредиту. В описах нерухомого майна було вказано, що двоповерховий будинок по вул.Банковій, 2 зведений з каменю і має форму "глаголя" (тобто Г-подібний). На підвальному поверсі мешкав сам власник. Квартира його мала шість кімнат, окрему кухню та коридор. Квартири на інших поверхах здавались в оренду за 2500 руб. У помешканні на першому поверсі було 11 кімнат, а також передпокій, кухня, ванна та комори. Її орендував член правління Земельного банку Виноградський Олександр Михайлович. Квартира на другому поверсі мала 13 кімнат, у ній з 1891 по 1986 роки проживала родина Олександра Йосиповича Бродського.

Через кілька років, власником садиби став Симха Іцкович Ліберман – єдиний син відомого у той час цукропромисловця, купця 1-ї гільдії Іцка-Янкеля Гершковича Лібермана. На кошти, одержані у спадок після смерті батька, він придбав садибу, а разом з нею і будинок по вул.Інститутській 8, у престижному районі столиці. У 1898 році спадкоємець замовив у того ж київського архітектора В.Ніколаєва проект реконструкції будинку. В результаті чого, особняк набув симетричних форм. Добудовано ліве крило, фасади з розвинутими бічними ризалітами та невеликим центральним ризалітом з парадними сходами. Рівень парадного входу було піднято трішки вище рівня землі, що надало будівлі вигляду величності. Центральні сходи оздоблено кулястими тубами виготовленими на замовлення з сірого полірованого граніту. В кінцевому варіанті, садиба набула форм палацу, оточеного високим муром з гратами на пілонах. На подвір'ї знаходяться господарські приміщення, сарай для екіпажу, комори, стайня, цегляна льодовня, дровянки та просторий сад. Також торцем до головної вулиці стоїть старовинний дерев'яний будинок з красивим різьбленим піддашшям і чавунними сходами.

В.Ніколаєв розробив проект так, що входи до покоїв першого поверху знаходились у крилах будівлі. Тут містились окремі контори трьох цукрових заводів, що належали Ліберману: Іванківського, Бугаївського та Топорівського, а також каса, бухгалтерія. У правому крилі та по центру, знаходилось помешкання з парадним входом з вулиці. Це – вітальня, кабінет, дві дитячі кімнати, будуар, спальня та туалет.

На другий поверх можна потрапити через центральний вхід по великих мармурових сходах огороджених ажурним сталевим плетінням з закомпонованими у них ініціалами Симхи Лібермана "SL". Широкий тамбур прикрашений красивими дзеркалами. Тут знаходяться кабінети, вітальня, зала, будуар, спальня, буфет, ванна і чотири дитячі кімнати, також кімната для прислуги, туалет, їдальня. В одному з кабінетів було обладнано кімнату для моління з розсувною стелею. Вона використовувалась один раз у рік під час іудейського свята Суккот, коли жителі будинку мали б ночувати під відкритим небом.

Симха Ліберман був одружений з Меріам-Бейлою Шмулівною Ліберман та мав дочку і двох синів. Хлопці Арій-Гірш та Ізраїль були одружені та проживали в окремому особняку на Інститутській 8, а донька – Перла, одружилась з купцем 1-ї гільдії Абрамом Зельмановичем Гельблюмом і проживала на першому поверсі будинку по вул.Банковій 2. На другому поверсі мешкав сам власник садиби.

Родина обладнала свою домівку зі смаком. Інтерєри кімнат приваблювали гостей своїми декорами – різними за формою, кольором та стилем грубами, різьбленими дверима, мармуровими підвіконнями та інкрустованим паркетом. Стелі увінчали ліпниною та карнизами. У готичній кімнаті другого поверху стоїть зелена "груба – камін" декорована під готику. У вітальні – біла груба, в кабінетах красуються каміни, а в кухні та їдальні – кутові печі.

За заповітом Симхи Лібермана, після смерті власника (18 вересня 1917 року) вся нерухомість загальною площею 1856.25 кв.саж., а це будинки на розі вулиць Інститутської та Банківської 30\2 переходила до трьох його дітей. Та того ж року будинок зайняла контррозвідка Київського військового гарнізону. Пізніше тут знаходився Київський військово-окружний комісаріат. Останній спогад, що пов'язував будинок та родину Ліберманів був 6 жовтня 1919 року, коли у молебній кімнаті відспівали старшого сина Симхи.

З 1922 по 1923 роки у будинку знаходилась військова цензура КО ДПУ штабу КВО.

З 1929 по 1930 роки – міська дитяча консультація Охматдиту, ясла та садочок ім.Крупської для дітей безробітних батьків. На якийсь короткий період часу, будинок став центром столиці Києва, тут у 1934 році знаходився Раднарком республіки УСРР. Ще у довоєнні роки тут діяв міський будинок пропаганди та агітації ім.Сталіна. Після війни – комітет у справах мистецтва при Раді міністрів УРСР.

З 1953 року і по сьогоднішній час це - будинок Національної Спілки письменників України.

Beata