Державний історико-культурний заповідник "Буша" (с.Буша, Вінницька обл.): карта, опис

За 30 кілометрів від Могилева-Подільського та за 20 - від Ямполя Вінницької області розташована старовинна Буша. В центрі села на площі 7 га знаходиться Державний історико-культурний заповідник "Буша".

На території села, розташованого на берегах Мурафи, Бушанки та Сухої Бушанки, серед пагорбів, вкритих лісами, вже протягом семи тисячоліть вирує життя. Потужною енергетикою підживлюєшся, як тільки робиш перші кроки по бушанській землі, а особливо, коли торкаєшся видатних пам'яток археології та архітектури славнозвісного бушанського рельєфу (витесаного з каменю у Скельному храмі руками наших славних предків) і залишків бушанської фортеці - кам'яної вежі, яка дивом уціліла до наших днів. Численні підземні ходи, печери. Гайдамацький яр, залишки багатошарових поселень трипільської, черняхівської, пеньківської та скіфської культур, середньовічне кладовище - усе це справляє незабутнє враження на того, хто сюди потрапляє. Буша - це місце, де відпочиває душа.

Село Буша, в минулому сотенне містечко Брацлавського полку, та її оточення увійшли до історії України як один з важливих районів у процесі визвольної війни українського народу 1648-1654 рр., коли це містечко стало козацькою твердинею на кордоні з Польщею. У XVII ст. Буша була не просто містом, а містом-фортецею, міцні мури якої порівнювали з кам'янецькою твердинею, називаючи Малим Кам'янцем.

Найвідомішою та найцікавішою пам'яткою археології в с. Буша, яку називають бушанським дивом, подільською святинею, є давньословянський дохристиянський скельний храм з "Бушинським рельєфом" ІV-ІХ ст. Розташований він на правому березі річки Бушанка на відстані 1 км від злиття з річкою Мурафа. Пам'ятка знаходиться на висоті 20-25 м над рівнем річки у смузі піскових скель. Створена природним фактором і діяльністю людини.

Ця пам'ятка занесена до Книги скарбів України, до пам'яток національного значення, а про походження її ще й досі не вгавають суперечки науковців. Найбільша цінність храму - наскельний рельєф, відкритий археологом-етнографом В. Антоновичем у 1883 р.

Тисячолітня скеля зберегла дух далеких вірувань, давню символіку, створену невідомим автором. Зображення людини, тварини, птаха і дерева свідчать про те, що автор рельєфу звертався до світу природи, вирішуючи духовну тему. Язичницький храм у Буші загадковий і міфічний. Що він таїть у собі? Про що він може розповісти нам, хто живе в іншому земному вимірі?) Ким і коли використовувався за своє чимале існування? Загадка Буші до цього часу нерозгадана; може, вона чекає на вас?

Нинішня історична Буша виринає з небуття: відроджуються національні традиції, розвивається культурне життя. Маючи старовинні традиції обробки каменю, ставлення до якого у наших пращурів було священним, бушанці виготовляли оберегові стовпи, які ставили поруч з воротами своїх садиб, жорна, кам'яні кільця для криниць тощо. Тож і не дивно, що, починаючи з 1986 р., тут проводяться щорічні пленери із символічною назвою "Подільський оберіг", на який з'їжджаються каменотеси з різних регіонів України. За 21 рік тут встановлено 160 кам'яних скульптур, котрі творять Парк скульптур, які є окрасою не тільки Буші, а й усього Поділля. Проведення пленерів у Буші дало поштовх до відродження каменотесного промислу в регіоні.

За 1 км від села знаходиться лісовий масив, який споконвічно люди називають Гайдамацьким яром. Це геологічний заказник, площа якого досягає 96 га. Гайдамацький яр сповнений неповторної то величавої краси. На глибині 35 м в'ється грайливо мілководна річечка, яка з усіх сторін поросла густим лісом. Ростуть тут тридцятиметрові грабові дерева, широколисті клени, рідкісні породи вільхи та величезна кількість кущів.

Багато легенд існує про печеру Гайдамацька, що розміщена у піщаному кам'яному отворі. Знайти її можна, перейшовши по дерев'яному містку через річку Бушанка, піднімаючись крутою стежкою вгору...

У 1768 р. на правобережній Україні спалахнуло народно-визвольне повстання проти польсько-шляхетського гніту під проводом Івана Гонти і Максима Залізняка. Це повстання увійшло в історію України під назвою Коліївщина. Повстанці називали себе гайдамаками. За народними переказами, гайдамацькі загони з місцевих селян на Ямпільщині таборилися саме в цьому урочищі, поблизу с. Буша, за що місцевість дістала назву Гайдамацький яр.

"...Справжній Театр Природи з неповторною архітектурною режисурою" - так назвав Гайдамацький яр вінницький журналіст Іван Волошенюк.

Старий сільський цвинтар у Буші входить до комплексу об'єктів історико-культурного заповідника. Кам'яні хрести XIX ст., що тут збереглися, є цінними пам'ятками місцевого народного каменярства.

За 7 років функціонування заповідника більше 60 тис. відвідувачів побували в Буші і стали свідками різних свят та урочистостей: щорічних пленерів "Подільський оберег", обласних козацьких свят, тематичних святкувань.

У 2005 р. та 2007 р. було проведено на території заповідника археологічні розкопки, під час яких знайдено залишки житла епохи енеоліту (4 тис. до н. є). Над даним об'єктом споруджено захисний павільйон, створюється експозиція.

Цікавим для відвідувачів є музей "Подільська хата", де можна познайомитися з побутом селян кінця XIX - початку XX ст.

Бушанська земля у Вінницькій області є прикладом того, як на території однієї місцевості можна вивчати не лише історію нашою народу, а й доторкнутися до витворів мистецтва - прадавнього, забутого і сучасного.

Олександр Олександрович Пірняк, директор заповідника
Інформація взята з порталу who-is-who.ua

Systemschyk