Скелі "Протяті Камені" у Вижницькому районі – геологічна пам'ятка природи, що знаходиться у Покутсько-Буковинських Карпатах, на південь від перевалу Німчич, неподалік східної частини сіл Розтоки і Хорови, у верхів'ї потоку Смугарів, на котрому розташувався відомий каскад Буковинських водоспадів.
Ці мальовничі скелі, які вражають своєю могутністю і неповторністю, утворилися з потужних пластів пісковику, у деяких з них спостерігаються отвори і ходи всередині, внаслідок чого і виникла назва – "протяті". Скелі "Протяті Камені" досить знані на Чернівеччині, однак у інших областях про них мало що відомо. Велетенські камені, що вражають навіть бувалих туристів своїми розмірами, є подібними до кораблів-криголамів, які торують шлях у карпатському морі дерев. Висота кам'яних велетів найрізноманітніша – від кількох десятків метрів до окремих кількаметрових каменів, розкиданих навколо. У скелях тут і там видніються численні порожнини, від мініатюрних – до кількох метрів за розміром. Урочище оточує мішаний ліс, у якому між буками і березами ростуть нечисленні шпилькові дерева.
Найвищою і найбільш популярною серед цих скель є Соколине Око, висота якої сягає до 40м., тут видніється кам'яна арка, яка справді нагадує око, що виникло у результаті ерозії. Розмір велетенської арки - понад 10 метрів. На її вершині утворився невеличкий природній резервуар. Хоча сюди навідуються переважно у суху погоду, під час дощів можна побачити цікаве явище - водоспади, які спадають зі скелі по боках арки. З північної сторони, біля підніжжя гори розташована невелика трикамерна печера "Наскрізна". У інших скелях виявлено ще кілька печер, які отримали назви "Бермудський трикутник" та "Скелелазка". Неподалік від Соколиного Ока, у напрямку на схід до гребеня хребта знаходяться численні менші, однак дуже мальовничі скельні масиви. Цікавою є й так звана "Павликова ущелина", яка відмежовує від скелі потужну кам'яну стіну.
Якщо уважно приглянутися до каміння скель, можна побачити чимало наскельних малюнків і видовбаних на каменях знаків, серед яких – обличчя людей, жіночі силуети, черепи, сердечка, відбитки рук, різноманітні таємничі символи тощо. На жаль, більшість із них має аж ніяк не давнє походження. Хоча сюди немає автодороги, і масовий "туризм", як наприклад на Скелях Довбуша у Бубнищі, тут поки що відсутній, проте сліди перебування людей у вигляді куп сміття та слідів від багать ви виявите без особливого напруження. Влітку туристи тут часто залишаються на ночівлю у наметах.
Відвідавши це місце, Леся Українка у своєму листі до Ольги Кобилянської охарактеризувала скелю як незбагненну мрію, яка може з'явитися лише раз і назавжди зникнути. Про виникнення назви скель свідчать численні легенди, згідно з якими горяни не мали можливості спуститися вниз з гір, тому вони нагрівали воду у казанах і начебто виливали на скелі. Таким чином утворилися "протяті проходи". Інша легенда оповідає про опришка Сокола з ватагою, який заховав тут численні скарби. Щороку у вересні у цій місцині відбувається посвячення у студенти першокурсників географічного факультету Чернівецького університету ім. Юрія Федьковича.
"Протяті Камені" з головною скелею "Соколине Око" входять до складу Вижницького національного природного парку, вражають своєю монументальністю, загадковістю та неповторною красою і належать до пам'яток природи місцевого значення. Тут знімали окремі сцени численних кінофільмів, зокрема і таких відомих, як "Білий птах з чорною ознакою" та "Захар Беркут".
Поради туристам
Сюди існує кілька маршрутів. Найвідоміший і найпростіший, проте найдовший, веде з перевалу Німчич, дорогою схилами хребта. Його довжина біля 4 км. Стежкою мимо ресторану ідемо до каплички 1.5 км, далі повертаємо направо, на гребінь хребта і на гору Просічку (913 м). Після вершини, пройшовши ще приблизно 700 м південь, різко повертаємо на захід і дорогою через ліс сходимо до скель.
Можна також підійматися від Черемоша долиною потоку Смугарів, проте шлях у верхній частині долини, завдяки численним вирубкам, вкрай складний. Тому краще іти траверсною дорогою південніше чи північніше від потоку, поміж численними розкиданими по схилах хуторами сіл Розтоки та Підзахаричі.
Найкоротший маршрут пролягає з долини потоку Виженка (урочище Розтоки), куди можна дістатись навіть автомобілем. Приблизно через один кілометр після турбази, повертаємо вправо (на захід) дуже стрімкою стежкою на хребет і переваливши через гребінь, сходимо вже значно плавнішим спуском до скель.
Andrij
