Резиденція буковинських митрополитів, (тепер – Чернівецький національний університет ім. Юрія Федьковича) у м. Чернівці був збудований видатним чеським архітектором Йозефом Главкою у 1863 – 1882 р. у еклектичному стилі. Комплекс розташований на відстані одного кілометра від центру міста, де розміщені такі архітектурні шедеври як драматичний театр, палац юстиції...
Йозеф Главка, випускник Віденської академії художніх мистецтв, прославився тим, що збудував ряд архітектурних шедеврів у Празі (у тому числі - власний будинок у вигляді романтичного замку). У багатьох європейських країнах за його проектами створено близько 150 будівель, серед яких також Вірменська церква у Чернівцях. Проект створення цієї резиденції багато разів займав призові місця на популярних конкурсах і втілювався у життя упродовж двадцятьох років.
Ідея створення резиденції з'явилася у вихідця з бідної родини Євгена Гакмана, який за своїм походженням був українцем з буковинського села, а згодом став єпископом. Саме він отримав дозвіл від австрійського цісаря на це будівництво, яке розпочалося зі зведення домашньої церкви – каплиці Івана Сучавського.
Ансамбль Митрополичої резиденції складається з трьох монументальних будівель, що розташовані у вигляді кириличної літери "П", – Головної, Монастирської та Семінарської споруд, які утворюють просторий двір, що відділений від вулиці монументальними воротами і огорожею. У центрі розташований Митрополичий корпус. Композиція є дуже лаконічною і чітко спланованою. Церква Трьох Святителів з трьох сторін оточена підковоподібним семінарським корпусом.
Ансамбль приваблює своєю унікальністю, оскільки нагадує середньовічний замок: його високі цегляні стіни, стрункі вежі, круті схили дахів, вкриті черепицею білого, зеленого, блакитного і коричневого кольорів створюють враження святковості і виняткової піднесеності. Корпуси Резиденції митрополитів викладені високоякісною облицювальною цеглою, з метою створення цього комплексу у Чернівцях спеціально відкрили два цегельних та один черепичний завод, причому кожну цеглину окремо вимірювали і перевіряли на звук. Фасади та інтер'єри корпусів оздоблювалися натуральними породами каменю, серед яких – мармур, корал і алебастровий камінь. При будівництві використовувалися металеві конструкції, що підвищило міцність і довговічність споруд та у свою чергу відіграло захисну роль під час землетрусів, які тут відбувалися, внаслідок чого будівлі залишилися зовсім неушкодженими.
У архітектурному вирішенні всієї композиції домінує романсько-візантійський стиль, тут також поєднуються готичні, іудейські і навіть мавританські мотиви. Палац вражає своєю довершеністю, його фігурні карнизи, різьблення по дереву, ліплення, багатоступінчастий дах і оригінальний малюнок глазурованої черепиці, – усе вказує на пишноту і помпезність резиденції. Особливістю висотного даху є специфіка його художньо-декоративного розпису.
Відвідувачів також вражає інтер'єр споруди, особливо – Червона і Мармурова зали. Внутрішнє оформлення будівлі Священного синоду виконано у червоних кольорах, саме через це її ще називають Червоною залою, якій вдалося зберегти свій автентичний вигляд. Тут збереглися дерев'яний паркет, стеля, декорована орнаментом, що нагадує мотиви найбільшого християнського свята – Пасхи, а стіни прикрашені венеціанськими дзеркалами і китайським червоним шовком. Венеціанські дзеркала створено за спеціальною технологією, при їхньому виготовленні використовувалося п'ять шарів срібла – якщо піднести до дзеркала запальничку або палаючу свічку, то в результаті побачимо її семивекторне відображення. Мармурова зала (її ще називають Синодальною) належить до найгарніших у Європі, оскільки декорована рожевим, червоним та коричневим мармуром. Тут колись була розташована синодальна бібліотека, яку знищила пожежа у 1944 р. Пізніше у цьому приміщенні проводилися реконструкційні роботи.
Зліва від Резиденції знаходилися два духовні навчальні заклади, одним з яких була духовна семінарія, яку створили у місті ще у 1828 р. Духовна семінарія була розміщена на другому поверсі будівлі, а на першому поверсі розмістився греко-православний теологічний факультет Чернівецького університету. При проектуванні в'їзної брами простежується синкретизм особливостей стилю Західного Середньовіччя та екзотики Сходу. Такий аналог присутній у архітектурі італійської Венеції, яка тривалий час для Західної Європи залишалася "воротами" у країни мусульманського Сходу.
За будівлею Резиденції митрополитів знаходиться прекрасний парк, який доповнює архітектурний ансамбль цієї композиції. Його планування майже зовсім не змінилося, а у центрі розташований ставок з романтичним кам'яним гротом, де за переказами відбували покарання неслухняні студенти теологічного факультету. Інші ж стверджують, що тут був розташований вхід до таємного тунелю, який простягався уздовж усього міста, проте ні одне, ні друге припущення не підтвердилися. У цьому саду зростають рідкісні види дерев – червоний бук, магнолія, ясень, туя, серед представників фауни – зустрічаються білки і птахи. Ансамбль Резиденції був оточений високою огорожею з брамою-порталом. Прилеглі території завершили упорядковувати у 1878 р. (Доречі, університет має також ботанічний сад.)
Резиденція митрополитів Буковини і Далмації вважається одним з найвизначніших витворів архітектурного мистецтва Європи другої половини XІX ст., увібрала симбіоз стилів і культур усіх народів, що населяли Буковину. На сьогодні у колишній резиденції знаходяться факультети Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича – філософський, теологічний і юридичний. Щороку сюди приїжджають тисячі туристів для того, щоб оглянути цей ексклюзивний витвір у камені.
Комплекс Резиденції митрополитів Буковини і Далмації у Чернівцях є архітектурним шедевром Західної України і належить до пам'яток архітектури національного значення, що увійшли до світової спадщини ЮНЕСКО. Перебуваючи в Чернівцях, неодмінно огляньте також ратушу, будинок крайового уряду, художній музей та багато інших цікавинок...
Andrij
