Екологічна стежка "Три озера" створена працівниками Шацького національного природного парку для пізнавально-відпочинкових пішохідних та велосипедних мандрівок. Тут можна ознайомитись з типовими природними комплексами Шацьких озер, флорою, фауною та просто гарно відпочити у тиші. Маршрут кільцевий, його початок і закінчення знаходиться на березі озера Пулемецьке. Загальна довжина біля 8 км, отож піший прохід займе у вас від 3 годин і більше. Щоб потрапити на початок стежки, у центрі села Пульмо, неподалік від церкви, навпроти школи і Будинку культури переходимо на протилежний бік дороги і рухаємось однією з вуличок перпендикулярно до головної вулиці села на північний захід. Пройшовши через величезну територію колишнього колгоспу, через один кілометр опиняємось на березі озера Пулемець.
Тут знаходиться початковий стенд з картою екологічної стежки, і можна оглянути піщаний подекуди зарослий невисоким очеретом берег Пулемецького озера. Далеко-далеко на горизонті (відстань майже 3 км) видніється протилежний берег, де розташоване село Пулемець. Навколо - широкі луки з рідкими кущами верболозу. Ідемо вздовж берега на північ. Можна рухатися безпосередньо береговою лінією, тут багато цікавих рослин, проте це незручно: берег заболочений, після піщаної гряди біля урізу води терен знову знижується і тягнеться смуга трясовиння шириною кількадесят метрів. Краще відійти від води і йти паралельно за 200 метрів від неї, тут місцевість припіднята і сухо. Проходимо кількасот метрів. Тут обладнана дерев'яна оглядова вежа висотою близько 5 м, з якої відкривається захоплива панорама околиць і можна охопити оком все Пулемецьке озеро. Підйом на вежу відбувається дерев'яною драбиною, також тут є приміщення, де можна сховатись від негоди.
Далі стежка проходить між озерами Пулемецьким і Климівським. Хоча відстань до останнього всього лиш кількадесят метрів, підійти до води не вдасться – відвідувача зустрінуть лише заболочена місцевість, заросла очеретом та іншою вологолюбною рослинністю, височенні трави. Сюди досягають приватні городи жителів села Пульмо. Пройшовши ще 200 метрів, виходимо на узлісся. Тут можна підійти безпосередньо до берега Пулемецького озера. Але наш шлях далі пролягає прямо на схід. Для цього потрібно повернути перпендикулярно направо, і рухатися гарною піщаною дорогою, котра заглиблюється у сосновий ліс. Як і на інших ділянках маршруту, місцевість рівна, підйоми та спуски відсутні.
Пройшовши лісом близько 400 м, бачимо зліва (на північ) від дороги на підвищенні могутній бетонний дот. Він був створений напередодні Другої Світової війни. Рухаємось далі лісом у попередньому напрямку. Подекуди встановлені стенди, котрі знайомлять відвідувачів з флорою та фауною хвойних лісів Полісся. Дорога прямує далі і далі у бік села Острів'я, залишаючи праворуч озера Климіське та Мале Чорне, які однак невидимі звідси і знаходяться за стіною лісу, подекуди молодого і дуже густого.
Менше ніж через два кілометри ліс рідшає, з'являються численні галявини, а основна дорога починає звертати на північ. Тут легко збитися зі шляху, тож слід бути уважним. Залишаємо дорогу і рухаємось далі на схід близько 500 метрів, поки ліс повністю не закінчиться. Вийшовши з лісу повертаємо відразу на південь, спочатку дорогою, згодом намагаючись відшукати стежку. (Може виникнути спокуса зрізати тут шлях, однак не варто цього робити – є шанс зайти у густий майже непрохідний сосновий молодняк.) Виходим на берег озера Чорне Мале, єдину точку, звідки можна його оглянути. Оглянувши озеро і пройшовши ще трохи на південь, бачимо осушувальний канал, який звуть також – річка Копаївка. Тут уже важко збитись з дороги, місцевість відкрита. Канал перетинати не потрібно, рухаємось стежкою його берегом на південний захід, маючи канал постійно поруч по ліву руку від себе.
Копаївська осушувальна система була побудована у 1962-1964 роках. Її більша частина знаходиться в зоні водозбору озера Луки. При цьому були побудовані Луківський і Затишський магістральні канали, що призвело до зниження води в озері Луки на 0,6м. У ці роки була розширена і поглиблена річка Копаївка. Після будівництва Копаївської осушувальної системи і обвідної канави уздовж західного берега озера Луки, внаслідок техногенних процесів ущільнення і осадки торфу в заболочених приозерних низинах сформувались природні стічні канали із озера в осушувальну систему. В озері Луки прискорився процес обміління і заростання водно-болотною рослинністю.
При бажанні можна оглянути прибережні зарості Климівського, відхилившись від стежки вправо. Вони являють собою тонку смугу вільхового лісу, котрий відразу ж переходить у стіну очерету. Подекуди в очереті є проходи і стоять старі човни, проте для плавання більшість із них уже давно непридатні. Будьте уважні, особливо у вологу погоду, тут багато канав і легко промочити ноги.
Рухаючись далі луками, оглядаємо кілька стендів з ілюстраціями навколишнього тваринного світу. Основним багатством Шацького НПП вважаються навколоводні птахи, які є невід'ємними мешканцями озерних комплексів. Найбільш численними є крижні, лиски, мартини, лебеді-шипуни, гуси, сивкові. Авіфауна лук представлена типовими поліськими видами: лунь лучний, плиски жовта та біла, щеврик, жайворонок, куріпка, перепілка. Інтенсивно використовуються луки як кормовий біотоп для шпаків, ластівок, дроздів, лелек, сірих ворон, граків, звичайних мартинів.
Невдовзі бачимо попереду знайому вежу, котру уже відвідували на початку маршруту. А звідси рукою подати до початкової точки екологічної стежки "Три озера". Загальна відстань, подолана у цій прогулянці - близько 8 кілометрів.
Повітря, сонце, небо, земля – це багатство кожної людини. І дуже важливо все це зберегти. Завжди люди схилялися перед природою, вшановували її. Зараз людина хоче від неї взяти якнайбільше, забуваючи, що вона – гість на землі. Тож оберігаючи природу – ми бережемо Батьківщину. У статті частково використані матеріяли з інформаційних стендів.
Petro
