Село Сторонибабы: карта улиц, описание

Село розташоване за 4 кілометри на північний схід від Красного та на південний схід від Буська на відстані 7 кілометрів. Відстань від даного населеного пункту до обласного центру міста Львів - 50 кілометрів. Площа села Сторонибаби становить 130,19 гектари. В даний час в селі проживає 795 чоловік.

Кажуть, що назва села походить від кам'яних фігур у вигляді жіночих постатей,що їх наші поганські предки ставили на межах своїх поселень і грунтів для охорони жителів від усіляких нещасть. Десь на території села була, напевно, така злюща "баба", тому люди нагадували один одному поговіркою: "Сторони баби". Такі усні перекази кружляли серед довкільного населення, хоч вони не мали будь-якого фактичного підгрунття.

Поля Сторонибаб були відомі із знахідок знаряддя з кам'яної доби. Це вказувало на існування якогось селища в передісторичні часи. Археологічні дані свідчать про заселення території сучасного села Сторонибаби ще на початку залізного віку племенами так званої висоцької культури. Уперше в давньоруських літописах село під назвою Сторонибаби згадується в 1476 році. Проживало тут, як і на сумісних землях слов'янське плем'я бужан. У середні віки тут проходив Чорний шлях, яким Кримські татари здійснювали чисельні грабіжницькі напади на місцеве населення.

Село входило до складу Буського повіту Белзького воєводства. В період визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького в жовтні 1648 року через Сторонибаби проходили козацькі війська і вели жорстокі битви з польськими королівськими військами.

Про початки села і про тодішніх його власників бракує будь-яких відомостей. Аж у 1770 році власником села був Йосиф Яблонський, а після його смерті в 1782 році його дружина, Софія, обміняла село з Обертинським за сільні джерела. Обертинські залишилися дідичами села аж до війни в 1939 році. Їхня резиденція в селі, церква і кладовище біля неї були збудовані в 18 столітті.

Під час польських повстань у 1831 та в 1863 роках Обертинські брали активну участь в організації повстанців, для яких терен маєтків Обертинських був збірним пунктом. Звідси їх переводили більшими гуртами крізь непроглядні ліси на російські терени, де вони приєднувалися до повстанських відділів. Казали, що Обертинські намовляли навіть наших селян до участі в повстаннях. Дім Обертинських був помітним осередком плекання польської культури й патріотизму. Збірка картин Павликовського з ландшафтами села і резиденцією Обертинських переховувалася в Оссоленіумі у Львові.

Сторонибаби належали до парафії в Утішкові. Була в селі стара дерев'яна церква, нова кам'яна збудована в 1890 році, в 1894 році збудована дзвіниця. Фундатором будівництва цих споруд була пані Марія Обертинська.

У 1889 році фільварок мав 1221 моргів землі, у селі в 1880 році було 87 домів і 663 мешканці: 502 греко-католики, 135 римо-католики і 26 іудеїв. Була в селі однокласна школа, громадська позичкова каса, водогінний млин і гуральня.

У 1911 році на місці старого дерев'яного млина був збудований новий цегляний млин і турбінне відділення, в якому була встановлена водяна турбіна, яка приводила в рух електрогенератор потужністю 50 кВт. Так у 1911 році в селі Сторонибаби з'явилося електричне світло.

У роки Першої світової війни жителі Сторонибаб воювали в складі австрійської армії, а Ілько Цьокан (доктор, коментар Золочівської округи), Петро Постолюк (згодом засновник видавництва "Червона Калина" м. Львів, "Свобода" США), Пилип Деркач (згодом доктор філософії і мови), Степан Ладика, Василь Іванців, Григорій Цьокан, Іван Гулка поповнили лави УСС.

Протягом 1930-1932 років на землях села Сторонибаби на площі 60 га були побудовані ставки, в яких до тепер вирощують рибу.

У міжвоєнний період в селі активно працювала сільська "Просвіта", члени якої організовували фестини, вистави, змагання. Діяла в селі чотирикласна школа, директором якої в 1939 році став Максим Микитюк, що до цього часу працював у редакції газети "Діло" (Львів). У червні 1941 року його, вчительку Дарію Зданевич, голову сільської ради і голову кооперативу заарештували і замордували в Золочівській тюрмі.

Серед учнів цієї школи буди знані тепер на Львівщині люди, такі, як Адам Гела - Академік Української Академії медичних та біологічних наук, заслужений лікар України, заступник головного лікаря клінічного санаторію "Каштан" з наукової та методичної роботи (місто Трускавець Львівська область); Андрій Стадник - доцент ветеринарної академії міста Львів.

Приміщення школи було пошкоджене і в 1955 році учні із своїми вчителями перейшли на навчання в сусідню Красненську школу № 2. Перервана на 40 років мелодія шкільного дзвоника залунала у селі 3 вересня 1995 року. Звучала вона дзвінко і урочисто, бо скликала на відкриття новозбудованої середньої школи, одної з найсучасніших не лише на Львівщині, а й на Україні.

Під час Другої світової війни 30 сторонибабців воювали в лавах Червоної Армії та УПА , 4 стали остарбайтерами. В ході сталінських репресій 1939-1947 років загинуло 15 осіб, засуджено 29 осіб, вислано в Сибір 28 родин. В жовтні 1944 року в селі Сторонибаби утворилася сільська рада народних депутатів, в 1947 році організували колгосп імені Кірова. З 1955 року село було передане в склад Утішківської сільської ради, а колгосп став бригадою Утішківського радгоспу "Шлях Леніна".

В 1945 році в селі Сторонибаби на території гуральні організоване державне підприємство "Сторонибабський спиртзавод", яке в даний час є одним з найбільших переробних підприємств харчової промисловості Львівщини. На базі панських ставів утворилася рибдільниця, на базі панського фільварку був створений Буський міжколгоспний комбікормовий завод, панський млин став цехом Буського консервного заводу. На території спиртзаводу побудовано цех сухих кормових дріжджів потужністю 7 тон на добу і цех вуглекислоти потужністю 8 тон на добу. В 2002 році введено в експлуатацію нову брагоректифікаційну установку.

За кошти Сторонибабського спиртового заводу в 1987 році було побудовано газопровід в селі Сторонибаби, а починаючи з 1990 року було розпочато будівництво соціально-побутового комплексу села Сторонибаби , який був зданий повністю в експлуатацію 22 грудня 1996 року. З ініціативи і за кошти державного підприємства "Сторонибабський спиртовий завод" в селі побудовано соціально-культурний комплекс, в який входять такі об'єкти: стадіон, дитячий садок, середня школа з плавальним басейном та комп'ютерним класом, групова котельня, ФАП, в якому відкрито стоматологічний кабінет, амбулаторію загальної практики сімейної медицини, кафе "Юлька", мінімаркет, готель "Сяна", банк, салон побуту "Наталі", приміщення Сторонибабської сільської ради, дитяче кафе "Золотий Півник", міні пекарню, побудовано доріг з асфальтним покриттям 3,5 кілометри.

В 1996 році за кошти Львівського об'єднання спиртової промисловості і Сторонибабського спиртового заводу вперше в Україні в центральній частині соціально-культурного комплексу села Сторонибаби споруджено пам'ятник гетьману України Івану Мазепі.

За вагомий внесок в розбудову села Сторонибаби Віталію Володимировичу Сосницькому , колишньому директору державного підприємства "Сторонибабський спиртовий завод", нині першому заступнику голови Державного концерну спиртової і лікеро-горілчаної промисловості (концерну "Укрспирт") присвоєно звання Почесного Громадянина села Сторонибаби.

В даний час в селі Сторонибаби діє дві церкви: Українська Греко-Католицька церква Введення в Храм Пресвятої Богородиці та Українська Православна церква Київського Патріархату Івана Хрестителя.

Джерело: busk.com.ua

Petro