С.м.т. Короп: карта вулиць, опис

Історія

Селище міського типу Короп — центр однойменного району Чернігівської області. Подейкують, що саме від коропа (риба) походить назва поселення.

Люди на цій території селилися давно про що свідчать археологічні знахідки слов'янських поселень (ІІ ст. — V ст.), городища та курганного могильника періоду Київської Русі. Поселення вперше згадується у письмових документах ХІІ ст. під назвою Хоробор (ця назва була актуальною у часи монголо-татар та й за Литви). На початку XVI ст. правитель Литовського князівства Олександр віддав селище Івану III. А вже на початку XVII ст., зокрема у 1618 р., поселення відходить до Речі Посполитої. З 1635 р. Короп є волосним центром Новгород-Сіверського повіту, що входить у воєводство Чернігівське. 1664 р. у розпалі боротьби між Росією та Польщею Короп був захоплений поляками та татарами, а невдовзі і зруйнований.

Місцеве населення брало активну участь у подіях національно-визвольної війни під проводом Б. Хмельницького. Після руйнувань місто досить швидко відбудувалося, чому посприяв гетьман Дем'ян Многогрішний. Тут владарювали також гетьмани Іван Самойлович, Іван Скоропадський, Данило Апостол. На I пол. XVIII ст. селище було досить вагомим виробником шкіри у Чернігівських землях, також тут розвивались такі ремесла і промисли, як ковальство, ткацтво, кравецтво, миловарство та мукомольство. Місцеве населення було активно задіяне у сільському господарстві, а також вирощували на продаж свиней. Процвітали у Коропі гончарі, а їх вироби, зокрема посуд, цінилися за межами України (Росія, Білорусія, Польща Молдавія). На пожертви Петра Юркевича (отаман генеральної артилерії) тут було збудовано Вознесенську церкву (1764 р.). З 1782 р. Короп є містом повіту у Новгород-Сіверському намісництві, а з 1802 р. — Чернігівської губернії. На кін. XVIII ст. у селищі діяли три дерев'яні та один мурований храми, які, на жаль, не збереглися до наших часів: Троїцький собор (1716 р.), Воздвиженська (1797 р., з вівтарем Xрещення Господнього), Покровська (1799 р.) та Преображенська (1790 р., з вівтарем Різдва Пресвятої Богородиці та Євангелієм 1657 р. і 1745 р., нині на цьому місці стоїть меморіал "Скорботна мати") церкви.

У довоєнний період у Коропі діяли цегельні, крохмальні заводи, млин, міністерське училище, земська школа, приватна жіноча гімназія, бібліотека. На сер. XIX ст. розвивалась освіта: діяли двохкласне парафіяльне училище та приватну жіночу школу. Не оминули селище руйнівні події світових війн. У післявоєнні роки життя у селищі помалу прийшло в звичне русло: відродилися промисловість та освіта, а сьогодні тут діє лікарня, загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів імені Тараса Шевченка, спортивний комплекс "Аполлон", музична школа, школа мистецтв, будинок дитячої творчості, кінотеатр... Нині Короп входить до списку історичних населених місць України.

Туризм, пам'ятки

Короп туристичний — Іллінська церква-фортеця (кін. XVII ст. — поч. XVIII ст.; колись носила оборонний характер, а у 1782 р. — 1818 р. її перепланували на церкву); храм Вознесіння Господнього (освячено 1764 р.; ймовірно зведений на місці старої дерев'яної церкви; у плані це баштоподібна тетраконхового типу споруда; архітектор Максим Мосцепанов; частково зберігся настінний живопис кін. XVIII ст.); Феодосіївська церква (1880-ті роки); Успенська церква (1767 р.); синагога (XIX ст.). Про багатовікову історію Коропщини можна дізнатись, відвідавши регіональний історико-археологічний музей (розташований у приміщенні Феодосіївської церкви). Більш допитливим туристам пропонується відвідати музей-садибу Миколи Кибальчича, винахідника ракетного літального апарату. Можна прогулятися також парком імені Миколи Кибальчича. Цікаво, що неподалік минулого місця розташування Покровської церкви є джерело, з якого щорічно освячується вода на Водохреща та Стрітення Господнє.

Свої двері туристам гостинно відчинять усі заклади готельно-ресторанного та туристичного бізнесу селища.

На увагу туристів у Коропському районі заслуговують: залишки резиденції графа П.О. Румянцева-Задунайського, зокрема палац фельдмаршала 1787 р. з готичними баштами та Успенська церква 1787 р. (с. Вишеньки); церква Різдва Богородиці 1796 р. – зразок мурованої монументальної архітектури Чернігівщини кін. XVIII ст., який поєднує в собі риси бароко і класицизму, а у I пол. XIX ст. було зведено дзвіницю у стилі класицизму (с. Жовтневе); ампірична церква Різдва Богородиці 1800 р. – 1801 р. (с. Оболоння); Преображенська церква 1825 р. – 1840 р. (с. Райгородок); руїни Пустинно–Рихлівського Миколаївського монастиря 1666 р. (с. Рихли). Отож, захопливої Вам мандрівки!

Natalka