Історія
Місто Канів, що розкинулось на правому березі Дніпра, — центр однойменного району Черкаської області. Люди на території селилися дуже давно, про що свідчать знайдені археологами залишки городищ, курганів, могильників та скарбів. Про місто перша писемна згадка є у Києво-Печерському патерику (вона нібито прив'язана до подій 1084 р. – 1085 р.). Князь Володар 1097 р. заклав тут монастир. Вже у Іпатіївському літописі згадка про Канів відноситься до 1144 р., коли князь Всеволод Ольгович заклав на Замковій горі Юріївський собор (зберігся до наших днів як Успенський).
На сер. XII ст. Канів стає досить значним та важливим торгівельним центром Київської Русі (розташований на перетині трьох міжнародних торгових шляхів), центром удільного князівства та центром єпархії. Не оминули місто і руйнівні напади монголо-татарських орд (1240 р.). З 1320 р. містом правлять литовські князі, а князь Вітовт будує тут замок (1362 р.). У часи правління тут литовських князів місто стало великим центром торгівлі. У 1503 р. Остафій Дашкевич (тодішній канівський староста) зміцнив та укріпив замок. Старостами міста були Дмитро Сангушко, Дмитро Вишневецький (з 1554 р.), Самійло Зборовський (з 1583 р.). Козаки облюбували Канів у XVI ст., а ті з них, котрі були не годні брати участь у походах і боях, селилися на Чернечій горі неподалік Канівського монастиря. Магдебурзьким правом місто та його мешканці користувалися з 1600 р. На той час розвивалося ремесло та торгівля, також місцеве населення займалося хліборобством, скотарством, пасічництвом, рибальством, мисливством. Татари не раз руйнували та палили місто (1630 р., 1686 р.). Не залишилися байдужими канівці до подій національно-визвольної боротьби українського народу під проводом Б. Хмельницького. Далі влада над містом переходить з рук у руки, і наприкінці XVII ст. тут панує Польща. Місцеве населення було активним також і у Коліївщині. Замок знову зазнає руйнувань (спалений у 1768 р.). Згодом місто стає власністю родини Понятовських (з 1777 р.).
Згідно другого поділу Польщі Канів відійшов до Російської імперії. На II пол. XIX ст. у місті працювали цегельний та медоварні заводи, водяні, сплавні та вітряні млини, завод сальних свічок, суконна фабрика, майстерня; діяли монастир, педагогічний технікум, медичне училище, громадська бібліотека. Не оминули Канів ні події революції 1905 р. — 1907 р., ні події першої світової війни. Владарюють у місті то одні, то інші сили. Однак з січня 1920 р. тут панує радянська влада: розпочалась відбудова промисловості, господарства, культури та освіти. З серпня 1941 р. по січень 1944 р. під час другої світової війни місто перебувало під німецько-фашистською окупацією. У післявоєнні роки життя у місті помалу прийшло у звичне русло. А вже з 1976 р. Канів входить до списку історичних населених місць України.
Туризм, пам'ятки
Канів туристичний — це перш за все Шевченківський національний заповідник "Тарасова гора" (Чернеча Гора, тут поховано видатного українського поета та художника Тараса Шевченка). Тут, на території заповідника, є могила та пам'ятник Тараса Шевченка, меморіальні дуби (посаджені до сторіччя з дня народження поета, зокрема три дуби, посаджені родичами Тараса Шевченка), красива каштанова алея (посаджена 1939 р.), меморіальні діброви (посаджені 1961 р. у зв'язку з 100-річчям з дня смерті Тараса Шевченка і 1964 р. з нагоди 150-річчям з дня народження поета), верба (посаджена в 1970-тих роках з гілки Шевченкової верби у м. Форт Шевченка, Республіка Казахстан), вишні (з могили грузинського поета І. Чавчавадзе) та яблуні "Пам'ять Тараса Шевченка" (виведені професором С.Черненком 1929 р., м. Мічурінськ, посаджені 1954 р.). Саме тут, у Літературно-меморіальному музеї Тараса Шевченка та у першому народному музеї поета - "Тарасова світлиця" Ви зможете в деталях дізнатися про життя та творчість поета. На Чернечій Горі також похований сторож та доглядач могили Шевченка протягом 1884 р. – 1933 р. - Іван Ядловський. Є тут і пам'ятний знак Олексі Гірнику - українському дисиденту, котрий 22 січня 1978 р., у 60-ту річницю проголошення самостійності України Центральною Радою, вчинив самоспалення біля могили Шевченка на знак протесту проти русифікації. На території заповідника можна з користю відпочити.
Також у Каневі уваги заслуговують Успенський собор (собор святого Георгія, 1144 р., остання реконструкція 1989 р.), синагога "Шил" (зараз тут розміщено дитячу музичну школу), неймовірні Канівські гори, Бронепоїзд Бп 56 (1980 р.), парк скульптур "Шевченкова алея", пам'ятний знак Івану Підкові, Бронекатер. У місті також можна побачити Братську могилу та пам'ятник воїнам, які загинули під час звільнення Канева від німців у Другій світовій війні (у Меморіальному парку), пам'ятник розстріляним у Берестовецькому яру, пам'ятний знак Героям — уродженцям Канівщини, пам'ятний знак Вячеславу Чорноволу, могила та погруддя Аркадія Гайдара, погруддя Олега Кошового, стела та барельєф на могилі Олександра Ленського (у Меморіальному парку), пам'ятник Святому Макарію Канівському та пам'ятник Пресвятій Богородиці (біля Свято-Успенського собору). Більш допитливим туристам пропонується відвідати музеї: Літературна Канівщина (колишня бібліотека-музей Гайдара), Народне декоративне мистецтво Канівщини (розташований у двоповерховому будинку колишньої василіянської школи, заснованої в 1781 р. уніатським священиком Б. Фізікевичем на кошти тодішнього володаря міста графа С. Понятовського) та історичний, державний історико-культурний заповідник "Трахтемирів", музей природи.
У Каневі туристам є де заночувати (готелі: Старий Канів, Тарасова гора, Славутич, Княжа гора...) та скуштувати смачних страв (ресторан: Elite, Т&Т; кафе: На околиці, Браво, Сніжинка, Любава...). Пориньте у краї овіяні духом Тараса Шевченка. Отож, пізнавальної та захопливої Вам мандрівки!
Natalka
.
.
