С.м.т. Отинія: карта вулиць, опис

Історія

Селище міського типу Отинія (Отиня протягом 1946 р. — 1989 р., давня назва — Балабанів) Коломийського району Івано-Франківської області, що розкинулося на берегах річки Опришини, належить до давніх історичних поселень на Покутті. Історик С. Баронч стверджує, що Отинія була відома вже з 1241 р. Однак перша писемна згадка про неї відноситься до 1606 р., а вже 1610 р. це поселення (як Балабанів або Балабанівка) згадується, як володіння магната О. Балабана.

З 1610 р. по великій милості короля Сигізмунда III Вази селище та його мешканці користувалися магдебурзьким правом. Чомусь назва поселення у народі не прижилася, і згодом вже у документах від 1649 р. згадується саме Отинія. Існує кілька версій щодо походження цієї назви, найпоширенішою є версія від слова "отин" (давнє слово, що означає невеликий замочок). Люди тут селилися давно, про що свідчать знайдені на території крем'яні та кам'яні знаряддя праці доби неоліту і бронзи. Спершу Отинія була розташована на так званих Розмитинцях, тобто землях, які щовесни розмивали бурхливі води рік (тепер на тому місці стоїть селищна залізнична станція, а поселення "перебралося" на горбок). Також є дані, що отинійські магнати мали невеликий замочок оборонного характеру.

З 1618 р. поселення було власністю Понятовських, а з 1643 р. – Потоцьких. Мешканці селища брали активну участь у національно-визвольній боротьбі українців під проводом гетьмана Богдана Хмельницького. Магдебурзьке право було підтверджено 1753 р., а вже наприкінці XVIII ст. містечко стало торговим осередком, куди приїжджали в основному по сіль та тютюн. 1817 р. тут свої двері для школяриків відчинила школа. Поміщик Мікулі був власником Отинії з 1840 р. Економічне становище містечка дещо пожвавилося у ХІХ ст. – ХХ ст.: розвиватися мануфактура з виробництва гончарних виробів, працював тартак, машинобудівний завод Бредта і Ко, броварня.

Не оминули Отинію руйнівні та жахливі події світових війн. Протягом 1919 р. – 1939 р. поселення знову під владою Польщі, ну, а далі – тут керує радянська влада. У 1940 р. Отинії було надано статус селища міського типу. З 1962 р. поселення входить до Коломийського району. З проголошенням незалежності України (після 1991 р.) у селищі "друге дихання" отримало культурне та релігійне життя, а також підприємництво. На сьогодні тут діють Будинок культури (з 1969 р.), селищна бібліотека (24 000 книжок), дитяча бібліотека, дитяча музична школа (з 1977 р.), художньо-реміснича школа (з 1993 р.). Нині Отинія входить до списку історичних населених місць України.

Туризм, пам'ятки

Отинія туристична – дерев'яна церква Різдва Пресвятої Богородиці (1849 р. - 1852 р.) та її дзвіниця, дерев'яна церква Введення в храм Пречистої Діви Марії (1877 р.), римо-католицький костел Матері Божої Внебовзятої (Успенський костел єзуїтів, 1905 р. - 1918 р.), будівля пошти (1910 р.), пам'ятник Тарасу Шевченку, обеліск слави полеглим воїнам у Другій світовій війні, пам'ятник Семену Височану (1648 р. він сформував тут 15-тисячне військо, яке брало участь у народно-визвольній боротьбі українців під проводом Б. Хмельницького), стрілецька могила, пам'ятний знак жертвам репресій, хрест на честь проголошення незалежності України. Можна також оглянути і новозбудовані сакральні споруди: українську православну церкву Московського патріархату (1995 р.) та каплички - на честь Різдва Богородиці (1997 р.); на честь відродження греко-католицької церкви (1995 р.); за здоров'я родини (їх дві – 1996 р. та 1999 р.); на честь відкриття церкви Введення (1995 р., дерев'яна); на честь Пресвятої родини (1998 р.). Після насиченого дня не завадить прогулянка міським парком імені Тараса Шевченка.

Добре відома Отинія і своїми весільними музиками. Саме тут щороку досить цікаво проводяться традиційний фестин Петра і Павла, святкування Дня Незалежності, Шевченківських днів, Дня Конституції, Дня Матері, Дня Молоді. Завітайте у одне з таких свят, не пошкодуєте!

Natalka