С.м.т. Ворохта: карта вулиць, фото, опис

Історія

Селище міського типу Ворохта Івано-Франківської області розкинулося на берегах річки Прут. Назва поселення з'явилась у XVII ст. — згідно легенди у селищі осів солдат, який утік з царської армії, талановитий ткач, на прізвисько Ворохта. Одразу навколишнім жителям стало відомо про талант солдата - ймовірно саме це стало поштовхом до назви нового поселення — села Ворохти. І все ж таки свою кінцеву назву - Ворохта - поселення отримало у 1598 р. А вже 1602 р. розпочала діяти новоосвячена капличка (на жаль, вона не збереглася до наших часів).

За часів правління тут Австро-Угорщини значна увага приділялася цій території, як курортній зоні (було відкрито джерела лікувальних вод). 1779 р. Іван Ворохта (правнук засновника селища Михайла Ворохти) одружився з Євдокією Воронюк (як посаг вона отримала вороненківську церкву, котру перевезли у Ворохту). 1884 р. до Ворохти було прокладено залізницю. Це в свою чергу дало значний поштовх освітянській сфері. 1906 р. запрацював у Ворохті перший заклад для лікування хворих туберкульозом - "Перша санаторія". На території санаторію є джерело з чистою та лікувальною водою-кам'янкою. Населення селища було задіяне у ткацтві, кушнірстві, гаптуванні кептарів, кожухів, петек, виготовлені драниці (для покриття хат) та гонту. 1910 р. у Ворохті став до дії розпиловочний цех з двох пилорам (спершу ліс транспортували кіньми, згодом збудували вузькоколійку на сім кілометрів) — оскільки Прикарпаття було багате на такі цінні дерева: граб, дуб, явір, ясен, береза, смерека, ялиця, бук.

Не оминули селище і жахливі події першої світової війни. Далі влада переходила з рук у руки. Наприкінці 1920-тих років у Ворохті збудували нову велику церкву, до якої (через десять років) забрали із старої церкви всі цінності, зокрема і дзвіницю з трьома дзвонами. Завдяки старанням польської влади з 1925 р. у селищі почав розвиватися спорт: було збудовано будинок Товариства "Приятелі Гуцульщини" (згорів під час війни) та трамплін (на зразок трампліна у польському містечку Закопаному). На 1930 р. стали до дії великий та дитячий трампліни, які згодом набули міжнародного значення (тут проводились лижні перегони, приїжджали спортсмени з Польщі, Норвегії, Німеччини, Чехословаччини, Фінляндії...). Протягом 1937 р. — 1939 р. у Ворохті молодь навчали такому промислу як землеробство (молодь повинна була вміти вирощувати буряки, капусту та різну ярину; займатися садівницвом і пасічництвом; ходити на політзаняття; також молоді було дозволено займатися співами та танцями). Не оминули Ворохту і страшні події другої світової війни. У повоєнні роки життя селища прийшло в звичне русло. Нині Ворохта входить до списку історичних населених місць України.

Туризм, пам'ятки

Ворохта туристична — це два камяні арочні мости - віадуки (одні з найстаріших і найдовших у Європі; кін. XIX ст., довжина мостів - біля 130 метрів, а протяжність однієї з арок — 65 метрів, один з мостів діє і донині!), храм Різдва Пресвятої Богородиці (один з найдавніших на Гуцульщині; історики не зійшлися в одній версії щодо дати будівництва споруди: ХVІІІ ст. чи 1615 р., однак найімовірніше, що її збудовано у селі Яблуниця, а вже 1780 р. перенесено сюди), невеличка дерев'яна капличка та мурована римо-католицька філіальна каплиця Успіння Богородиці (поч. XIX ст., на сьогодні вона знаходиться у задовільному стані та реставрується).

Туристам гостинно відчинять свої двері усі заклади готельного (Керманич, Говерла, Хатки Руслани, Заросляк, Авангард, Україна, Під каштаном, У Романа...) та ресторанного (Донечки, Керманич, Козирна Карта, Мисливець, Стара Ворохта, Десятка...) господарства Ворохти.

Тут Ви зможете помилуватися панорамами Карпат, подихати свіжим повітрям та сфотографувати чудові пейзажі. Для любителів гірського туризму Ворохта є відправною точкою, адже вийдеш на гірку Ясень, а далі обирай маршрут на: Кичеру, Кукул, Костричу, Ріжу, Ребровач, Лисину, Магуру, Кітилівку, Сліпо-куру, Говерлу, Форесок, Хом'як, Синяк, Горган! Гарного Вам відпочинку у мальовничій Ворохті!

Natalka