Гора Говерла (2061 м, хр.Чорногора): карта, фото, опис

Найвища вершина Чорногірського хребта, Українських Карпат і України загалом - знаменита гора Говерла. Ніхто достеменно не знає, звідки походить ця назва, проте найпоширенішою є версія про угорське "Го Вар", що у перекладі означає "сніговий замок". Вершина висотою 2061 м (на старих австро-угорських та польських мапах зустрінете також цифру 2058 м) над рівнем моря є найпівнічнішою у основній частині Чорногірського хребта. Колись Говерла була розташована на старому польсько-чехословацькому кордоні, зараз же вона лежить на границі Закарпатської (Рахівський район) та Івано-Франківської (Надвірнянський район) областей.

Завдяки висоті з вершини відкривається велична кругова панорама (звичайно, за умови хорошої видимості). Прекрасно видно усю Чорногору, Свидовецький хребет, хр. Кострича, Східні та Запрутські Ґорґани, Чорні полонини. Дещо далі на горизонті видніються Центральні Ґорґани та Мармароські та Покутські гори. У хорошу погоду можна побачити міста Надвірна і навіть Івано-Франківськ. У льодовиковому карі на схід від вершини бере початок річка Прут, яка утворює тут мальовничий водоспад.

На вершині - бетонний тріанг (походить ще з радянських часів, аналогічні є й на інших визначних вершинах Карпат) і металевий хрест. У середині 90-х років тут була встановлена пам'ятна стела з капсулами, котрі містять землю зібрану у всіх областях України. Є також пам'ятний знак "Тризуб", що відтворює державний герб України. Гора оповита численними легендами, оспівана у народній та авторській творчості, піснях та коломийках, прозових творах. Існують перекази, що скелі Говерли – це одне з місць, де Довбуш ховав свої скарби.

Говерла та туризм

Говерла – один із найпопулярніших туристичних об'єктів у наших Карпатах (нарівні із Яремчанським водоспадом), з відповідними наслідками: неблагополучне у екологічному плані місце. Ділянка навколо вершини сильно витоптана, альпійська рослинність винищена. Стежка на вершину місцями більше схожа на автодорогу шириною кілька метрів. А у заглибинах можна побачити навіть звичайні купи сміття (переважно це "зручні" пластикові пляшки та пакети).

І це не дивно – у погідний літній день на вершині одночасно може перебувати до декількох сотень (!) туристів. Переважно це – орґанізовані туристичні групи школярів та студентів, хоча є й численні самодіяльні мандрівники. Що вже й казати про такі свята, як День Незалежності, День Конституції чи День Проголошення Державного Суверенітету України, а також Новий Рік... Тож якщо ви хочете "послухати" тишу – варто відвідати вершину у будній день, у ранковий (до 12 год) чи вечірній (біля 17-18 год) час.

Маршрути на Говерлу

Найпопулярнішим та найкоротшим маршрутом, яким і користуються 95% відвідувачів, є вихід з турбази Заросляк, куди можна потрапити з автодороги Ворохта – Верховина, повернувши направо в урочищі Арджелюжа. Приблизно через 4 км вас радісно очікує КПП Карпатського Національного Парку (так-так, готуйте грошики), а далі ще 8 км поганенької, проте прохідної навіть для легковика дороги до згаданої турбази. А звідси вже існує два головних маршрути. Спочатку стежка іде понад берегом річки Прут приблизно 500м стоптаним тисячами ніг смерековим лісом, а далі роздвоюється.

Коротший "центральний" маршрут повертає на південний захід уздовж Прута, і починає стрімко підійматися вгору на відріг Говерли. Ліс закінчується і починається зона криволісся, зарості гірської сосни. Стежка стає все стрімкішою, зліва видніється Говерлянський (Прутський) водоспад. Далі шлях виводить на так звану "Малу Говерлу", і знову стає трохи пологішим. Косодеревина закінчується і починається пояс альпійських лук – полонин. Звідси ще приблизно 800м до самої вершини. Загальна довжина шляху біля 3 км, час проходження 3-4 год.

Довший "правий" маршрут від вищезгаданої розвилки іде на північний захід уздовж потоку, що впадає у Прут, і виводить на старий кордон у сідловину між Говерлою і вершиною Велика Козмєска (1571 м.н.р.м). Далі шлях пролягає на південний схід вже вищезгаданим кордоном до самої вершини. Довжина цього маршруту майже 4 км, час на подолання шляху – приблизно такий самий. І хоча "правий" маршрут пологіший, він менш рекомендований для проходження взимку. Справа в тому що східні схили Говерли поміж відрогами дуже стрімкі, і рухаючись ними, є більша небезпека збитись зі шляху і вийти на сніговий карниз, що особливо актуально та небезпечно в умовах недостатньої видимості.

Поради туристам: Згадані щойно два головні маршрути доступні для подолання усіма людьми без суттєвих відхилень у здоров'ї, однак, якщо ви не звичні до гірських походів – можуть видатись доволі виснажливими. Звичайно, найкраще здійснювати сходження за умов стабільного теплого дня, уникаючи надмірної спеки. Проте в умовах поганої погоди, а особливо узимку, підйом є небезпечним. Найбільшою загрозою є можливість необачно збитися з дороги і провалитися в урвище, можливий схід снігових лавин. Натомість у теплий період року під час грози тут існує менш очевидна, проте цілком реальна, небезпека – ураження блискавкою, адже місцевість – відкрита. Ну і ще одна ніби банальна річ, на якій слід наголосити – розраховуйте час, аби темрява не застала вас на вершині чи на спуску. Час, необхідний на спуск, приблизно на третину коротший, ніж на підйом. Таким чином, бажано закласти на увесь маршрут не менше 6 годин часу і починати підйом у червні-липні не пізніше 2 години дня, а по мірі скорочення світлового дня – іще значно раніше. Врахуйте також можливість раптової і радикальної зміни погоди у горах, варто перед виходом звіритись з кількома джерелами метеорологічних проґнозів.

Власне вищезгаданим найкоротшим маршрутом проходить так звана "Говерляна" – щорічне масове сходження на Говерлу у березні, яке було започатковане ще у часи СРСР (у 1964 році) і проводиться і досі (станом на 2023 р). З такої нагоди деколи навіть запускають окремий потяг зі Львова, який довозить учасників сходження. Тут кожен, від новачка до спортсмена, може випробувати свої сили під керівництвом досвідчених інструкторів, а вік учасників складає від кількох і до восьмидесяти років.

Існує ще одна, набагато менш відома стежка, яка напряму виводить від Заросляка до вищезгаданого Прутського водоспаду, а далі відразу на Малу Говерлу. Власне біля водоспаду, де стежка переходить із нижньої тераси льодовикового кару на верхню, вона містить дуже складні і стрімкі ділянки. Ця траса доступна, очевидно, лише у безсніжну пору року, і жодним чином не може бути рекомендована для масових походів чи для початківців.

Третій за популярністю і найдовший (18-20 км) маршрут на Говерлу – вихід із села Кваси, що може бути включений до складу багатоденних походів. Він у свою чергу ділиться на два варіанти: із села можна підніматися довгою серпантинною дорогою попри гору Квасівський Менчул, або ж коротшим стрімким шляхом попри гору Веснарка. Ці два шляхи врешті сходяться у одній точці – на високогірному стаціонарі біологічного факультету ЛНУ. Далі дорога переходить у траверс, і пологим серпантином виводить на перевал Шешул з неймовірними краєвидами на всі боки. Звідси вас чекатиме ще близько 10 кілометрів практично горизонтальної серпантинної дороги до Говерли через так звану "Перемичку", минаючи Петрос. Цей маршрут є наймальовничіший, детальний його опис – у окремій статті.

Четвертий маршрут, знову ж одноденний – вихід з урочища Козьмещик. Шлях із нього веде боковим відрогом хребта, поступово піднімаючись на полонину Ґропа, котра вже є безпосереднім відрогом самої Говерли. Довжина маршруту близько 8 км, він є гарним та легкодоступним, однак має один суттєвий недолік. В урочище Козьмещик не ходить жоден громадський транспорт, тож туди можливо дістатись лише своїм власним авто, на таксі або на своїх двох. Це ще плюс 10км гравійної дороги до найближчої автобусної чи залізничної станції у селі Лазещина.

І врешті, п'ятий маршрут – це звісно ж підйом на вершину зі сторони гори Брескул, рухаючись по головному Чорногірському хребту багатоденним походом.

На Говерлу можна підніматися також із однойменного села, яке лежить на південний захід від вершини і звідки на хребет веде довга серпантинна дорога через ліс. Однак цей маршрут малопопулярний через дуже незручне добирання у це віддалене високогірне село. Має сенс випробовувати його лише тоді, якщо ви вже спробували усі інші варіанти, і прагнете відкрити для себе щось нове або ж – відпочиваєте неподалік, скажімо, у згаданих вище Квасах.

Нормалайзер